Програма «Про політику», яка виходить на телеканалі «Еспресо», передусім відрізняється від інших політичних проектів якісним добором експертів — гостей, яких запрошують у студію для дискусії з основних питань інформаційного дня. Ще одна фішка проекту — інтерактивність. Глядач — не просто пасивний спостерігач, а й учасник передачі, до певної міри — її співтворець. Як правильно вибрати головних ньюзмейкерів дня та чому в сучасній журналістиці синонімом «свободи слова» має бути слово «відповідальність»? Про це «День» розмовляв із Сергієм Руденком — головним редактором порталу Espreso.tv, ведучим телеканала «Еспресо». До речі, до того як приєднався до команди каналу, журналіст працював на «Радіо Свобода», був головним редактором газет «Сейчас» і «Газета 24». Керував порталами «ПІК», «Главред», сайтом телеканала «ТВі». Заснував книжковий портал «Буквоїд». Автор восьми книжок. Дипломант міжнародного конкурсу «Гранослов».
— Сергію, вечірній прайм — це досить складний час для будь-якого каналу. Особливо, коли йдеться про політичну програму. За якими критеріями визначаєте гостей для ефіру?
— Критерій один — це мають бути ньюзмейкери. Для нас дуже важливо бачити в студії людей, які впливають на українську політику. Це дуже складно, але ми намагаємося, щоб ті, хто йде до нас у ефір, могли чітко й компетентно дати пояснення щодо того, що відбувається нині в державі. Ми активно використовуємо інтерактив. Наші телеглядачі телефонують нам, пишуть, голосують у мобільному додатку. Тому для нас важливо, щоб наш глядач міг не лише послухати компетентного співрозмовника, а й поставити запитання, а головне — отримати відповідь.
— Однак, якщо говорити про ситуацію на українському ТБ в цілому, то часто ньюзмейкерами у підсумкових програмах стають випадкові або потрібні певним групам політичного впливу люди. Як із цим боротися?
— Боротися можна лише в один спосіб — запрошувати до студії тих, кому справді є що розказати українцям. В умовах конкуренції між новинними каналами важко боротися за VIP-гостей. Але це нам вдається.
— Продовжуючи тему гостей українських ЗМІ. У «Дні» експертом чи гостем редакції ніколи не запросять комуністів і політиків, котрі давно себе дискредитували. А кого б ви ніколи не запросили?
— Я б теж не запросив до студії комуністів, як, зрештою, — й колишніх соратників Віктора Януковича. У нас дуже чутлива телевізійна аудиторія. Вона зазвичай досить активно реагує на появу тих гостей, які чимось себе дискредитували. Розумію, що, запрошуючи депутатів того ж Опоблоку, ми одразу ж отримаємо миттєву реакцію.
— Наскільки, на вашу думку, важливі принципи і позиція в таких питаннях, адже часто наші медіа грішать тим, що принцип «балансу» підміняють простим запрошенням до студій політиків із різних таборів, а самі виступають у ролі підставки до мікрофонів. Слова — це ще й відповідальність за смисловий контент, який даєш в ефір. Погоджуєтеся?
— Цілком. Для нас важливо давати баланс різних думок. Але ніколи не хотів бути і не буду «підставкою для мікрофона». Намагаюсь бути максимально об’єктивним. Доходить до кумедного, коли люди, які читають мене в соціальних мережах, складають про мене зовсім спотворене враження. На своїй сторінці у Facebook я можу висловлювати свою особисту думку. У програмах я також її маю. Але на екрані у мене — роль модератора. Я мушу бути арбітром у спорі двох сторін. Ним і намагаюсь бути.
— «Про політику» — це певною мірою іміджева програма для «Еспресо». Плануєте змінювати формат і стиль подачі? Чи задоволені рейтингами?
— Я хочу зробити програму більш динамічною. За 52 хвилини ефіру намагаюсь дати телеглядачеві повну картину того, про що ми говоримо. Рейтингами поки не задоволений. Хочу, щоб наша програма була лідерською на українському телебаченні. І, переконаний, ми це зробимо.
— Ваш канал позиціонує себе як мовник, що пропонує «український погляд на світ». З огляду на наші політичні реалії, як вдається демонструвати «погляд на світ», не додаючи глядачам панічних настроїв та зневіри?
— «Еспресо» — справжній український канал. Без перебільшень. Це — телеканал зі славною історією. Для нас довіра телеглядачів багато що значить. Ми не маємо права цією довірою зловживати. Тому намагаємося подавати всебічну та об’єктивну інформацію. І про Україну, й про світ.
— За вашими спостереженнями, як змінилася інформаційна ситуація в Україні за два роки президентства Петра Порошенка? Чи не здається вам, що проти інформаційної агресії РФ Україна часто виступає в ролі сторони, що захищається, а не атакує?
— Мене дуже засмучує існування в Україні медіа, які відверто працюють проти держави. А точніше — на боці Росії та проросійських сил в Україні. Це — найбільша поразка в інформаційній сфері після Євромайдану. Найприкріше те, що вони готують реванш «януковичів». На жаль, державні інституції виявилися не готовими боротися з цим. Вважаю, що нині це — питання національної безпеки і оборони. РНБО має прискіпливо дивитися на внутрішній інформаційний фронт і тих, хто веде війну всередині держави.
— Щонайменше тричі Юрій Стець повідомляв (ще перебуваючи у складі уряду Яценюка), що планує скласти обов’язки міністра інформаційної політики. Однак цього не відбулося. Як можете оцінити роботу Мінінформполітики? І ще — чи ви особисто відчуваєте у своїй щоденній професійній роботі діяльність цього відомства?
— Роботу цього міністерства я не відчуваю. Мені здається, що це відомство живе у якійсь паралельній реальності. Я доволі скептично ставлюся до роботи Міністерства інформації. Допускаю, що можу чогось не знати про його роботу. Але це ж парадокс — Мінінформ, який курує інформаційну політику, сам не в змозі розповісти про свою роботу.
