Результати опитування, проведеного в Україні на замовлення Єврокомісії, показали, що українці мало знають про Європейський Союз. Незважаючи на загальне позитивне ставлення до Євросоюзу, 62% українців не дуже добре знайомі з ЄС, не пригадують кількість країн, які до нього входять, та не відрізняють ЄС від інших міжнародних організацій.
На думку політичного аналітика Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимира Горбача, яку він озвучив у інтерв’ю Deutsche Welle, українці хотіли б знати про ЄС більше, але вони надто мало можуть дізнатися про цю організацію з телебачення — наймасовішого та найвпливовішого джерела інформації.
— Є «Євроньюз», але він недостатньо поширений в Україні. У кабельних мережах домінує російська редакція цього каналу. Тому знову ж таки тут менше представлена Україна, а більше інформації в інтересах російського глядача, — зазначив Володимир ГОРБАЧ.
Опитування українців відбулося в рамках першої хвилі опитувань громадської думки в Україні, яка стосувалася аналізу рівня поінформованості, розуміння і сприйняття Європейського Союзу серед громадян країн Європейської політики сусідства та джерел, звідки вониотримують інформацію про ЄС. Наступна планується в найближчі місяці.
— Соціологічні опитування, які проводилися упродовж останніх семи років, демонструють, що підтримка українцями членства в ЄС перевищує 50%. Разом із тим, такі дані не можуть бути обнадійливими в силу того, що сприйняття українцями Європейського Союзу відбувається на побутовому рівні на кшталт євроремонту — каже Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, директор Інституту зовнішньої політики при Дипломатичній академії. — Відтак, суспільна психологія екстраполює позитивне навантаження цих слів і на сам Європейський Союз. Натомість широкому загалу бракує конкретної інформації та обізнаності з тим, що являє собою ЄС, які переваги він надає, які складнощі ми можемо отримати внаслідок євроінтеграції. Така інформація є виключно надбанням експертів, для яких ЄС є предметом дослідження. Проте я не став би робити ЗМІ винуватцями такої ситуації. Державна програма інформування населення про європейську інтеграцію, яка була розроблена Інститутом зовнішньої політики при Дипломатичній академії й прийнята в 2008 році урядом Тимошенко, досі не реалізована. На реалізацію держпрограм із європейської та євроатлантичної інтеграцій разом уряд Тимошенко виділив всього п’ять мільйонів гривень, що було абсолютно недостатньо для такої інформаційної роботи.
Тобто якщо ми декларуємо курс на євроінтеграцію, державними органами повинна реалізовуватися потужна інформаційна політика, чого в Україні не було, немає сьогодні, й на що навряд чи можна сподіватися в майбутньому. У результаті суспільство фактично залишається не поінформованим. Тим більше, якщо в Україні ще існує Центр інформації та документації НАТО, то Європейський Союз не має подібних інформаційних центрів, за винятком представництва Єврокомісії й аташе з питань мас-медіа. Відповідно, Євросоюз та його представництво не проводить широкої інформаційної роботи з українським суспільством. День Європи, який проводиться в Києві, а цього року проходив у Криму, є прикладом лише поодиноких, несистемних випадків інформаційної роботи. Отже зусилля, спрямовані на налагодження інформаційної підтримки не докладаються ні з боку української влади, ні з боку Євросоюзу та Єврокомісії. Якби Україна справді докладала великі зусилля для здобуття членства в ЄС, яке сприймала б як свою реальну мету, інформаційна політика в цій сфері реалізовувалася б хоча б на рівні державної програми, розробленої в 2008 році. Євросоюз, у свою чергу, не популяризує себе в Україні тому, що не розглядає її як реального кандидата на членство. Для Євросоюзу головним інтересом є внутрішня стабільність України та проведення реформ, які наближали б її до євростандартів. Виходячи з цих інтересів, Європейський Союз не бачить потреби масштабно розповсюджувати інформацію про ЄС серед українців.
