Уявіть себе школярем «до-інтернетної» доби. Припустімо, ви живете у Франції 1940 року. На щастя, ваш регіон не окуповано німцями... Одного вересневого дня у пошуках чогось видовищного та незвичного ви із друзями йдете подивитися на повалене блискавкою дерево.
Саме за таких обставин 12 вересня 1940 року відбулося відкриття «Сикстинської капели первісного живопису» — печери Ласко. За поваленою сосною четверо підлітків: Марсель Равіда, Жак Марсаль, Жорж Аньєль та Сімон Коєнка побачили вузьку щілину в мармуровій скелі та повідомили про це своєму вчителеві Леону Лавалю.
Уже за тиждень після цієї події печеру відвідали перші дослідники. Спочатку справжність малюнків викликала сумніви. Але ретельна експертиза довела автентичність графіті, якими було прикрашено стіни печери аж у ХVIII — XV тисячоліттях до нашої ери!
1948 року печеру обладнали для туристів, потік яких так зростав, що став загрожувати збереженню унікальної печери. Менш ніж за 10 років після цього виникли перші серйозні пошкодження — від вуглекислого газу, який видихали відвідувачі. У наступні роки печеру спіткали «зелена» та «біла» хвороби — колонія водоростей і кальцитна корка... Попри всі намагання вчених боротися з цими хворобами, частина зображень була безповоротно зіпсована. Тож 1960 року було вирішено закрити вхід для широкої публіки. Але натомість за 10 років поряд було збудовано точну копію — Ласко ІІ.
Сьогодні, мандруючи віртуальною екскурсією печерою Ласко на спеціальному сайті, я думаю не тільки про надзвичайну магічну красу малюнків. Ще я думаю про чотирьох школярів... Навіть у тяжкі темні часи молодь бажає пригод. І яка ж грандіозна пригода-відкриття чекала їх за поваленою сосною!
