У СРСР існував звичай: кожен член політбюро ЦК КПРС мусив творчо розвивати марксизм, а отже, писати якісь теоретичні роботи. Або, в усякому разі, мати підписану собою книжку в криваво-червоній палітурці з назвою на кшталт «Тріумф аграрної (культурної, економічної, військової тощо) політики партії» або «Турбота партії про благо народу» або «Ідеологічна боротьба проти сил реакції на сучасному етапі». Звісно, самі ці старі дядьки з поганою освітою нічого не писали, навіть власних виступів на з’їздах і пленумах. Писали спеціально підготовлені «літературні раби», які досконально вивчили всі тонкощі партійного жанру. Написали таку книжку й начальникові УРСР Петру Юхимовичу Шелесту й назвали її «Україно наша радянська». Після її виходу у світ до Москви на Шелеста пішов потік доносів, мовляв, і козацтво ідеалізує, і українському буржуазному націоналізму поступки робить, а найпильніші пропонували прочитати назву книжки за першими літерами. Виходило дійсно в радянських рамках щось жахливе: УНР. Сьогодні Україна, слава богу, вже не радянська, але дуже олігархічна. І виникає враження, що головною турботою всієї її влади впродовж останніх понад 20 років було служіння інтересам олігархів і високопоставленої бюрократії. Плювати, як живеться мільйонам простих українців, головне, щоб ця публіка як сир у маслі каталася. Тут от у ЗМІ пройшла інформація, що суперечки точаться нагорі: скільки платити суддям Верховного Суду — 300 тисяч гривень на місяць чи 400. Пенсію хотіли їм призначити 350 тисяч, потім вирішили, що це занадто, треба скромніше, й зупинилися на 250 тисячах. Це такий дарунок вищої влади своїм вірним слугам у мантіях чи хабар двох влад (законодавчої й виконавчої) третій (судовій), щоб потрібні рішення приймали? Зате простим українцям влада готує зовсім інший дарунок. Як заявив соціальний міністр Рева, з 1 січня 2018 року українські пенсіонери не зможуть працювати, а якщо зможуть, то втратять пенсію. Скаржився Рева на дефіцит пенсійного фонду. Ну а як же, якщо одним українцям («вищій расі») платити по 250 тисяч пенсії, то іншим за нашої солідарної системи пенсійного забезпечення нічого не дістанеться. Мільйони наших пенсіонерів працюють не тому, що вони непоправні «трудоголики», а тому, що навіть на начебто пристойну пенсію (4—5 тисяч гривень) вижити за нинішніх тарифів і інфляції вкрай складно. А олігархічна влада ставить людей перед вибором: або подихай на свою жалюгідну пенсію або над силу працюй на одну свою жебрацьку зарплату. Хоча нікчемна пенсія плюс така ж зарплата разом дають можливість якось існувати й не опускатися на соціальне дно. Рева розповідав про майбутню пенсійну реформу. І чому у вас, панове, всі реформи лише погіршують життя громадян і немає таких, які покращували б?
РІЗНЕ СТАВЛЕННЯ
Усі наші телеканали віддали належне боротьбі влади з блокадою торгівлі з окупантом. Розчулює, як наші начальники почали поквапом конструювати для суспільства нову мову, де окупація — це вже не окупація, а «ефективний контроль», де торгівля — це вже не торгівля, а «обмін товарами». Особливо грішить останнім висловом міністр енергетики Ігор Насалик. Справедливо зауважив політолог Петро Олещук: «Влада може знайти альтернативу донбасівському вугіллю, але не договорнякам і відкатам». На жаль, це договорняки з ворогом. На телеканалі «1+1» у програмі «Право на владу» ветеран АТО повідав, що «Укрзалізниця» працює на території, контрольованій «ДНР/ЛНР» і здійснює там перевезення на користь Росії та сепаратистів, зокрема й перевезення бойової техніки. Цікаво, що з цього приводу думає шеф «Укрзалізниці» пан Войцех Бальчун? А міністр інфраструктури пан Омелян? А сам полум’яний борець проти блокади «ДНР/ЛНР» пан Гройсман? А глава держави? Навіщо нам дурили мізки казками про Роттердам, розповідали, що надвисокі тарифи за комуналку — це плата за енергетичну незалежність України, мовляв, за ці гроші ми купили вугілля у Південній Африці, Австралії, США й не купуватимемо в Росії та її найманців.
Але вугілля дешево купують на «копанках» «ДНР/ЛНР» (а не в Роттердамі) й продають нам набагато дорожче. Питання: хто в уряді, хто серед олігархів кладе собі в кишеню цю гігантську «маржу» або «дельту»? А українці 2016 року заплатили за «роттердамську незалежність» 10 мільярдів гривень.
До речі, в урядових колах уже звучать голоси, що за блокадою «ДНР/ЛНР» стоїть Ігор Коломойський. У сталінському СРСР у всіх неприємностях — аваріях на залізницях, смерті колгоспної худоби, лісових пожежах — був винен особисто Лев Давидович Троцький. У сучасній Туреччині є свій Троцький, хоч би що там погане сталося, завжди винен богослов Фетхуллах Гюлен, який сидить у США. А у нас в Україні на роль Троцького явно призначили Ігоря Коломойського.
Між іншим, Коломойський з найкращого боку проявив себе 2014 року на початку російської агресії. І до нього у вищої влади безліч претензій. А інший олігарх, Р. Ахметов, на відміну від Коломойського, ніколи в українському патріотизмі помічений не був. Зате до нього Банкова не має жодних претензій. Чому ж настільки різне ставлення?
КІНЕЦЬ КАПІТУЛЯНТСТВУ
На каналі «Еспресо-tv» Тарас Чорновіл йшов в атаку на учасників блокади. Натхненно захищав владу, як раніше Януковича, якому встиг послужити вірою й правдою. Ну, не може людина жити без сюзерена... Тарас лякав, що не буде тепла й світла й вимагав жертви від українського народу. Чорноволу: ми вже за все заплатили. Тепер нехай заплатять олігархи. Нехай хоч під час війни стримають свої апетити. А влада повинна, нарешті, забути про інтереси олігархів і працювати на країну. Якщо вона в принципі на це здатна. Одразу після перемоги другого Майдану той же Коломойський запропонував, щоб олігархи доплатили за приватизацію. Але ця ідея не була сприйнята олігархічною громадськістю. Не зрадів їй і Президент.
Уся ця проблематика обговорювалася й у «Свободі слова» на ICTV. Журналіст Гармаш запитав представників влади: зважаючи на те, що 20% енергосистем України залежать від «ДНР/ЛНР», що ви робитимете, якщо завтра Росія оголосить нам блокаду? І що ви робили цілих три роки, на що розраховували? Звісно, віце-прем’єр Зубко не відповів, самі лише загальні фрази. Узагалі, отримати від наших начальників чесну й змістовну відповідь — завдання особливого ступеня складності. Зате цілковита свобода адміністративної брехні. Не пам’ятаю жодного випадку, щоб якийсь чиновник відповідав за те, що дозволив собі публічно сказати суспільству неправду. Публіці в студії ICTV поставили запитання: чи повинна Україна купувати вугілля на окупованих територіях? 70% відповіли — «ні», 30% — «так». А ведучий програми сказав міністрові Насалику: «Якщо ми залежимо енергетично від «ДНР/ЛНР»,то Україна — заручниця сепаратистів».
Насалик звитяжно заявив, що в атомній енергетиці Україна вже не залежить від Росії. Добре, якщо це правда. А то Яценюк з його «фронтом» розповідав, що ми незалежні від російського газу, а потім з’ясувалося, що купуємо той же російський газ, тільки з європейських рук. А якщо РФ перекриє газ європейцям? Хто може бути впевненим у адекватності керівництва цієї країни? А щодо українських підприємств, зареєстрованих у «ДНР/ЛНР», то експерт Герус сказав: за даними СБУ, терористи «ДНР/ЛНР» отримують 47% усіх податків, які платять українські підприємства, що там діють. Отже, якщо вони припинять свою роботу, то ці 47% доведеться компенсувати РФ. Навряд чи це обрадує фінансові відомства Росії.
А журналіст Гармаш підбив підсумок: «У ДНР/ЛНР» уся економіка — українська, іншої у них немає. Ми їх підтримуємо на плаву, відтерміновуючи, таким чином, час звільнення цих територій і підсилюючи їхній опір нашій армії».
На багатьох наших телеканалах, за винятком «Інтеру», NEWS ONE і подібних до них, понад 70% українських телеглядачів проголосували за продовження блокади окупованих територій. Тобто сформувалася потужна більшість, яка не бажає більше політики сидіння на двох стільцях, торгівлі з окупантом і бізнесу на крові, що є щоденною зрадою України. Причому люди готові навіть заплатити за свою принциповість віяловим відключеннями електроенергії з усіма пов’язаними з цим наслідками. Поступово склалася ситуація, за якої якщо влада не припинить співпрацю з ворогом і всілякі залаштункові договорняки з ним, то само суспільство скаже своє вагоме слово й покладе край капітулянтству, яке гарантує Україні поразку й загибель.
