Уже традиційно щосереди в приміщенні читального залу Львівської обласної універсальної бібліотеки відбувається показ документально-історичних фільмів із циклу проекту «Історія в кадрі». Проект є спільним продуктом Громадського руху «Зарваницька ініціатива», Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», ГО «Пліч-о-пліч заради майбутнього», ГО «Громадська варта», ОУН та бібліотеки.
«Нашому проекту уже понад три роки, — коментує «Дню» координатор заходу Юрко Антоняк. — Ідея зародилася, коли ми зрозуміли, що в Україні погана популяризація української кінодокументалістики, дуже слабке поширення її на телебаченні. Тоді й вирішили, що документалістику треба шукати й показувати людям».
Першою публіці представили стрічку «Золотий вересень. Хроніка» — про окупацію Галичини 1939 — 1941 років. Фільм дивилися із захопленням у всіх районних центрах області. Відтоді організатори вирішили продовжити демонструвати публіці документалістику патріотичного змісту.
За словами координатора проекту, вони відбирають лише актуальні стрічки. Цього тижня показ приурочили до 85-річчя від дня народження українського правозахисника, дисидента і політв’язня радянських часів Михайла Гориня «Українські дисиденти. Війна з системою».
«Це — видатна постать в історії України, а приклад його боротьби повинні знати всі українці. Окрім фільму, ми показали ще виступ Михайла Гориня на II з’їзді Руху в Києві, що відбувся 26 жовтня 1990 року. Мені як свідку тих часів було цікаво знов поринути в ту атмосферу, і цікавість в очах була присутня у глядачів».
Уже найближчої середи буде представлення проекту «Прихована правда — Загиблі герої Львівщини» — про полеглих героїв у війні, яку розв’язала Росія.
«На покази ми запрошуємо істориків, фахівців із тих чи інших галузей, живих свідків подій, — додає організатор. — Приходять люди різних вікових категорій — і старші, й молодіші. Переважно це залежить від того, які фільми показуємо, в який сезон. Часто привозять групи з навчальних закладів, зі Спілки офіцерів, Всеукраїнського об’єднання ветеранів тощо. На мою думку, не так важлива присутність на показі, як сам факт того, що люди цікавляться цією подією в соціальних мережах. Це вже — поширення інформації та нашої ідеї».
