Iсторію, як нині говорять, пишуть ретроспективно. Кожне
нове покоління творить її за своїм образом і подобою, що, однак, само по
собі втішно: подія стає «живою». Сергій Урсуляк просунувся ще далі на цьому
шляху й зняв фільм про те, як уявляє собі покоління ветеранів Великої Вітчизняної
війни школярка ХХI сторіччя. Несподіваний хід, чи не так?
Сергій Урсуляк: «Воєнна тема мені дуже близька. Я виріс
у сім'ї з діда-прадіда військових. Обидва моїх діди воювали, один із них
дійшов до Берліна. При цьому мені не хотілося знімати кіно тільки для ветеранів.
Мені хотілося зняти фільм, в якому кожне покоління знайде для себе щось
своє...» Віддамо належне Сергієві Урсуляку: задумане вдалося, кіно вийшло
народне, або, як говорили раніше, — душевне й без претензій на «велике»
мистецтво. Проте жанр картини «Твір до Дня перемоги» визначити не просто:
драма спіткала комедію ситуацій, пародія — мелодраму, при бажаннi можна
побачити в фільмі елементи трилера. Утім, реальність, що нас оточує, інакше
й не опишеш... Отже, в Москві напередоднi святкування Дня Перемоги зустрічаються
три старих фронтових друга. Один — Моргуліс (В'ячеслав Тихонов) став дисидентом,
інший — Кіловатов (Олег Єфремов) — «хрещеним батьком» військово-спортивної
мафії, а третього — Івана Дьякова (Михайло Ульянов) можна назвати героєм
тотального опору всім режимам. Кіловатов потрапляє під арешт. Друзі не
можуть звільнити фронтового товариша ні за допомогою мафії, ні ФСБ. Залишається
тільки терористичний акт — угін літака...
Щодо акторського складу Сергій Урсуляк зауважив: «стосовно
акторських кандидатур у мене не було жодних сумнівів, і ніякі інші не розглядалися».
Зазначимо, що хід був безпрограшний: Ульянов, Тихонов, Єфремов — класики
вітчизняного кінематографа, а подібний статус робить просто безглуздим
критику майстерності гри того чи того метра.
До речі, самі актори залишилися задоволені роботою з Сергієм
Урсуляком. В'ячеслав Тихонов зауважив, що нарівні з інтересом до самого
фільму йому «було цікаво й приємно грати з Михайлом Ульяновим та Олегом
Єфремовим». Михайло Ульянов, в свою чергу, сказав, що йому дуже сподобався
фільм, «разом із відстороненим поетичним оповіданням, яке має гострі моменти,
що хапають за серце.
