Звісно, це, перш за все, екологічне свято, покликане привернути увагу людей до долі цих непомітних міських пташок. Але, як на мене, це свято дуже весняне. Хоч горобці й живуть поряд із нами упродовж усього року, найпомітнішими вони виявляються навесні. Адже після зими, коли всі ми поспішали сховатися від холоду і не роздивлялися світ навколо, настає тепло. Погода так і манить повільно пройтися вулицею і насолодитися першим сонечком. І саме в такі чарівні миті ми починаємо бачити буденні речі у новому світлі. Я дуже люблю «ловити» себе на таких станах. Часом, ідучи весняним містом, спочатку я помічаю, що на темній землі, посеред ледь помітних молодих паростків ворушиться минулорічне листя, ніби ґрунт кипить... Але варто з подивом підійти ближче і пильно подивитися на газон, як у небо, пурхаючи крилами, здіймається зграйка горобців. Знову вони мене надурили! І так щороку.
До речі, 20 березня також — Всесвітній день щастя. Тож це чудова нагода відчути себе щасливим від буденних речей, які все ж можуть щоразу дивувати. Варто лише дозволити собі на хвильку пофантазувати...
