Власне ім’я Оскар, мабуть, давно вже повинно перевестися у формат імені загального. Означати воно має щось царствене й дуже значуще. Щось на зразок «короля» чи «володаря». Тому що серед усіх шоу на планеті церемонія вручення премій Американської кіноакадемії не тільки найвідоміша, а й найпомпезніша, амбіційна й значуща. Отримати статуетку «Оскара» — означає ввійти в ранг небожителів. Все одно як перемогти на олімпіаді. Чому вже дивуватися, що народна любов і цікавість до цієї події, яка з року в рік демонструється на телеекранах, незважаючи на її певний консерватизм і традиційність, ніколи не зникає.
На каналі «1+1» «Оскар» прописався з моменту, коли українським дистриб’юторам і закупникам телепродукції американські партнери відкрили свої шлюзи. Для «плюсів» це шоу вже років 10 — така ж невід’ємна частина ефіру, як, наприклад, довгожитна програма Ольги Герасим’юк «Без табу». І приємно, що з року в рік «1+1» вносить у цю трансляцію корективи. Більше того — ось уже три роки поспіль на каналі, крім офіційної урізаної версії «Оскара», йде жива трансляція безпосередньо із зали засідання голівудських кінозірок. «Оскар 2007»не буде винятком — 25 лютого о четвертій годині ранку телеканал почне передавати сигнали точного кінематографічного часу з лос-анджелеського узбережжя, куди з’їдуться всі, хто служить на благо великій ілюзії Кіно.
Звичайно, раз на раз «Оскар» не випадає. І часом, дивлячись на списки номінантів і перелік звичайних комерційних картин, дивуєшся — за які ж такі досягнення дістається кіношникам золотий Дядечко? Але тільки не цього разу. «Оскар 2007» просто потішиввибором американських кіноакадеміків. Не обійшлося, безумовно, і без консерватизму останніх, тому як серед акторів, режисерів та інших кінодіячів помічаєш імена тих, хто вже не один рік сидять у «президії». Новим персонам шлях до премії закрито спинами таких мастодонтів, як Клінт Іствуд або Мартін Скорсезе, Меріл Стріп або Джуді Денч. Але, що й казати, — ці люди, як і раніше, роблять кіно. Так що говорити варто швидше про рідкісні винятки, які трапилися, наприклад, у номінаціях «Фільм» і «Режисер». У першу поряд із Скорсезе («Відступники»), Іствудом («Листи з Іводзіми»), Стівеном Фрірсом («Королева») прорвалися амбіційний мексиканець Алехандро Гонсалес Іньяріту зі своїм драматичним «Вавилоном» і Джонатон Дейтонн, що гучно заявив про себе на фестивалі незалежного кіно Санденс тепер уже оскарівським номінантом «Маленька Міс Щастя». На жаль, він не ввійшов у наступний за важливістю оскарівський список — «Кращого режисера». Місце Дейтонна зайняв документаліст Пол Грінграсс із фільмом «Рейс 93» в жанрі «слідами 11 вересня» — зразок класичної американської кон’юнктури.
Найулюбленіші номінації глядачів — акторські — також не обійшлися без дивацтв і традицій одночасно. Взяти хоч б Меріл Стріп, про яку в Голівуді говорять не інакше як: «Якщо є рай для кінематографістів, то там усі знімають тільки Меріл Стріп». Ось цього разу вона з ролі другого плану в не найшедевральному фільмі «Диявол носить Прада» номінирується в категорії «Актриса головної ролі». Проте усі, хто бачив картину, тільки підтримають кіноакадеміків. Її колеги — дві англійки Джуді Денч і Хелен Мірен, а також австралійка Кейт Вінслет теж не вперше в оскарівських кріслах. А ось пристрасна іспанка Пенелопа Крус нарешті дістала право поборотися за звання кращої з останнім опусом Педро Альмадовара «Повернення». Але ось кому дійсно випав карт- бланш — так це Леонардо ді Капріо, уперше, здається, за таку довгу кар’єру й шалену популярність визнаного кінометрами небезталанним актором у фільмі «Кривавий алмаз». Його конкурентами стали Вілл Сміт, Райан Гослінг, Форрест Вітакер та укритий сивиною й давно осілий в історії кіно геніальний Пітер О’Тул.
Ще одна найцікавіша категорія — «Кращий іноземний фільм», куди претендував потрапити спільний з Росією продукт каналу «1+1», фільм Федора Бондарчука «9 рота». Завоювати цю вершину драмі про Афган не вдалося, проте вже зараз можна прогнозувати, що премію отримає одна з неймовірніших картин року, від якої стигне кров, мексиканця Гілермо дель Торро «Лабіринт Фавна».
Так що 25 лютого українські телеглядачі можуть полоскотати собі нерви, спостерігаючи за нерівною сутичкою за «Оскара». Ну а хто боїться зайвий раз розпереживатися, нехай дивиться змонтовану версію церемонії, яку дивиться весь світ, яку глядачі «1+1» все одно побачать, але вже наступного після прямого ефіру тижня. «Оскара» багато ніколи не буває!
