На каналі СТБ — фільм про листування Валерія Марченка і громадянки Голландії Джекі Бакс. Документальний фільм «Хто ви є, містер Джекі?» , який торік отримав Премію імені Івана Франка Національної спілки журналістів, у суботу, 25 травня , вперше вийде на екран (СТБ, 11.20) . Про нього чимало написали газети, але, мабуть, не лише тому, що він розповідає про одну з ключових фігур українського дисидентського руху журналіста Валерія Марченка. Інтерес викликає те, що автори фільму режисер Максим Бернадський і журналіст Юрій Луканов поглянули на дисидентський рух дещо з іншого — не монументального — боку. Вони розповіли насамперед про історію стосунків двох людей — Марченка і громадянки Голландії Джекі Бакс. Джекі через міжнародну правозахисну організацію зв’язалася з Валерієм, і в них вийшло чотирирічне листування, доки він не помер у в’язничній лікарні. З першого листа він не зрозумів, що пише йому жінка, і звернувся до неї по-чоловічому — «містер». Тож автори використали цей кумедний момент у назві фільму.
— Ми намагалися, — розповідає автор сценарію й ідеї фільму Юрій Луканов, — уникати однозначності у своїй роботі такого плану, мовляв, демократія — це добре, а тоталітаризм — це погано. Ми зняли історію про трагедію людини тут, за умов несвободи. Але в той же час у нас там постає запитання: а чи була альтернатива? Чи був би Валерій щасливий на Заході? Навіть Джекі засумнівалася в цьому. Тобто зрозумійте нас правильно — однозначно демократія краще від тоталітаризму, але сам собою політичний лад — це далеко не все. Треба людині іще щось. А от що це — оте «щось»? Хтозна... Ясна річ, що адресований фільм насамперед тій інтелігенції, якій близькі ідеї шістдесятників. Але я був дуже здивований тою неоднозначністю сприйняття ними нашої роботи. Підходили після кількох показів люди зі сльозами на очах і щиро дякували за те, що ми відтворили трагедію епохи. І в той же час люди з того самого кола і питали: «Для чого ви все це зняли? Ми нічого не зрозуміли». І ось я з трепетом чекаю виходу фільму на широкий екран. Як сприйме ширша аудиторія? Правду кажучи — боюся.
