Якщо судити з висвітлення в російських державних і навколодержавних ЗМІ, то слід визнати, що для держави під назвою Російська Федерація розлучення Анджеліни Джолі та Бреда Пітта незрівнянно важливіше, ніж ювілейний саміт СНД.
Я спочатку спробував отримати точну кількісну пропорцію, а потім кинув цю справу після того, як переконався, що лише в одній урядовій «Российской газете» повідомлень про те, як Бред Пітт коментує цю подію — так, а Анджеліна Джолі — абсолютно інакше, виявилося на порядок більше, ніж публікацій про таку глобальну подію, як ювілейний саміт СНД.
Це, до речі, змусило ще раз замислитися про те, навіщо уряд Росії фінансує це видання. І чи можна вважати публікації в друкованому органі уряду РФ про розлучення голлівудських зірок офіційною точкою зору уряду РФ на цю найважливішу для країни проблему? Те ж саме можна сказати і про гороскопи. Мабуть, їх постійна публікація на останній шпальті «Российской газеты» означає, що кабінет міністрів РФ визнає астрологію наукою і в цьому питанні має принципово іншу позицію, ніж Російська академія наук. Що у свою чергу пояснює, чому уряд РФ так цілеспрямовано знищує академію наук своєї власної країни.
2016 року «Российская газета» отримала понад 1,49 мільярда рублів з бюджету лише на фінансування накладу для пільговиків. Цифру загального обсягу державних субсидій рідному для уряду виданню мені знайти не пощастило. Прискіпливим «Ведомостям», до речі, теж. Але і це чимало, якщо врахувати, що на субсидії «соціально значущих проектів» 502 російських видання отримали лише 270 мільйонів рублів.
Проте, якщо говорити про реальну значущість, то розлучення Джолі і Пітта, звичайно, важливіше за саміт СНД, хоча між цими подіями є багато спільного і багато відмінностей. І в тому і в іншому випадку йдеться про невдалий проект. Але, якщо Анджеліна і Бред, проживши в шлюбі два роки, визнали свій шлюбний проект невдалим і ухвалили його припинити, то глави 11 держав ось вже 25 років морочать голови своїм народам і всьому світові, не бажаючи сказати правду про те, що немає і сліду жодної Співдружності незалежних держав. А то, що сталося 25 років тому, було не створенням союзу, а формою розлучення до смерті обридлих одна одній політичних еліт.
На спільному фото в «Российской газете», яке повинно булл ілюструвати, що СНД ще живий, стоять 11 чоловіків у костюмах і краватках. Але глав держав, серед цих одинадцяти, лише сім. У президентів чотирьох країн знайшлися справи більш важливі. Від Туркменії був віце-прем’єр, від Узбекистану — міністр закордонних справ, Молдова делегувала прем’єра, а Україна — взагалі послала придивитися за самітом свого посла в Киргизії. А що — він все одно там сидить, хай зайде, і на дорогу не треба витрачатися.
Посол Микола Дорошенко на саміт зайшов і влаштував там невеликий скандал, заявивши, що, по-перше, вважає неприпустимим, щоб Росія головувала в СНД 2017 року, оскільки вона вкрала Крим, а по-друге, попередив, що Україна не визнає результати перепису в країнах СНД в тому разі, якщо Росія перераховуватиме населення Криму. Путін на це відповів, що Україна не підписала статут Співдружності і тому не може вносити свої пропозиції щодо роботи саміту.
У російській державній пресі цю відповідь було розцінено як чергову велику дипломатичну перемогу Путіна, цього разу над Україною, і в коментарях кремлівських публіцистів слова Путіна супроводжувалися такими дієсловами, як «отбрил», «отшил» і подібними епітетами з лексикону комунальної кухні.
Насправді, позиція президента Росії, що заявив про «неповноцінний статус» України в СНД, порушує перед Порошенком і Верховною Радою проблему вибору між двома більш-менш розумними варіантами поведінки щодо СНД. Або треба вже остаточно вийти з цього абсолютно фейкового утворення, або своєю участю в цих самітах демонструвати всьому світові цілковиту нікчемність даної організації, тобто надати цим зборищам абсолютно гротескову форму. Це можна зробити, делегуючи на засідання глав держав — країн СНД якого-небудь аташе з посольства України, який має таланти комічного актора. Напевно в дипкорпусі України є люди, які раніше брали участь у КВК в таких командах, як «Одеські джентльмени», «Квартал-95» або «Ворошиловські стрілки».
До речі, Росія саме так і вчиняє, вибудовуючи свою зовнішню політику, обличчями якої сьогодні стали кашель Лаврова, недорікуватий Чуркін і, звичайно, головне медійне личко МЗС Росії, Марія Захарова. Зрозуміти сенс того, що роблять всі ці люди, можна лише в тому разі, якщо припустити, що вони просто тролять світову спільноту, прагнучи показати сатиру на дипломатію. І одного прекрасного дня вони влаштують велику прес-конференцію, запросять всіх найбільших світових ЗМІ, вийдуть до них утрьох, взявшись за руки, і знявши руді перуки і великі червоні носи, хором закричать: «А ось і ми-и-и!». Після чого весело розрегочуться, вдарять спільного поклона і запитають: «А ви що, і справді повірили, що це була зовнішня політика величезної країни? Адже ми вас розігрували. Це ж був такий жарт».
Цілковито все, що роблять ці троє, а з ними і все МЗС РФ, вписується у викладену вище гіпотезу. Якщо, звичайно, виходити з того, що мета зовнішньої політики — збільшення кількості союзників і зростання впливу країни у світі. І ось що для цієї мети робить, наприклад, Марія Захарова за останні два дні і лише в ефірі НТВ. «Те, що відбувається з Україною — трагікомедія, коли приїжджає президент цієї країни і починає когось чомусь учити», — заявляє на весь світ «офіційний представник МЗС РФ». Якщо не дивитися на екран, а орієнтуватися лише на інтонації і зміст, можна вирішити, що це тітка в папільйотках і з ліловим синцем на обидва ока кричить на сусідку по комуналці за те, що та замочила білизну у ванні, а іншим і вмитися ніде.
Або ще ефір на телеканалі «Россия-24» з її участю. Коментуючи виступ держсекретаря США Джона Керрі щодо Сирії, в якому американський політик сказав, що у нього є відчуття, що Росія перебуває в паралельній реальності, Захарова заявила, що Керрі влаштував шоу для ЗМІ і масової аудиторії. «Шоу погане, тому що воно бідне, мізерне, без фактів. Воно розбивається на раз», — дала свою професійну оцінку видна шоуменка Захарова.
Результатом цього тотального тролінгу стала космічна самотність Росії, яку неможливо приховати картонними декораціями таких конструкцій, як СНД. Ця конструкція сьогодні тримається на амбіціях Путіна і добрій волі двох людей: Лукашенка і Назарбаєва. Ось що ці двоє говорили на ювілейному саміті.
Лукашенко: «Підсумок 25-річчя СНД невтішний — від кращого до гіршого. І назад до світлих часів співпраці вже не повернемося».
Назарбаєв: «Спільна робота, зв’язки, скріпи дуже слабкі. Ми ухвалюємо величезну кількість документів, які ніхто не виконує».
Гостинний господар саміту, президент Киргизії АлмазбекАтамбаєв спробував згладити похоронний настрій учасників і сказав, що «співдружність відбулася як універсальний дискусійний майданчик глав держав, яким завжди є про що поговорити». Тобто тепер зрозуміло: СНД — це щоб поговорити.
Путін, вдячний за лояльність, похвалив Киргизію за проведені в цій країні ігри кочівників і протиставив їх олімпійським іграм, що загрузнули в інтригах. Можливо, це і є справжній вибір Росії: відламати, нарешті, ліву голову, що дивиться на захід, у імперського орла, сісти вже остаточно на татарського коня, і поїхати безкрайньою російською рівниною на схід, розв’язавши тим самим віковічне російське питання про те, хто ми: Європа чи Азія?
