Декілька днів тому в програмі «Новини звідусіль» (ICTV на замовлення ТРК «Гравіс») сталися кадрові зміни. З каналу пішов головний редактор «НЗ» Василь Зоря. Формальним мотивом для «відставки» стала майбутня поїздка пана Зорі до США. Ну, а про реальні причини відставки Василь Зоря ексклюзивно розповів газеті «День».
— Ваша нинішня поїздка до Сполучених Штатів — не перша. Чим займалися там минулого разу?
— Я працював другим секретарем Українського посольства протягом трьох з половиною років. Займався широким спектром гуманітарних питань, зокрема й зв'язками з громадськістю. Доводилося спілкуватися з українською діаспорою, з її лідерами, бачити їхнє невдоволення тим, чим є Україна нині.
— Будь-які події та вчинки мають свої приводи, причини й наслідки. Почнемо з приводу для від'їзду.
— Привід для від'їзду — участь у програмі американського уряду з обміну фахівцями. Їде велика група. Представником мас-медіа буду я. За допомогою цієї поїздки я спробую з'ясувати для себе одне важливе питання. За вісім років незалежності я не зміг знайти пояснення, чому українські мас-медіа не можуть дозволити собі створити мережу власних кореспондентських пунктів. Це, нібито, дуже дорого. Я маю певний досвід і переконаний, що це не так. Можна жити відповідно до скромного бюджету й якісно виконувати свою роботу. Адже користуючись іноземними інформаційними каналами, хай вони будуть американські чи російські, Україна втрачає дуже багато. Не тому, що ці канали необ'єктивні. Просто вони висвітлюють проблеми з точки зору своїх національних інтересів. Тому ми повинні одержувати інформацію з перших рук.
Про причину ж свого нинішнього рішення я замислився відразу після повернення зі Сполучених Штатів. Україна досі живе в несучасному світі. Не керується сучасними законами. І при цьому я як журналіст маю інформаційно обслуговувати суспільство. Але в ситуації, коли суспільство переживає таке стихійне лихо, як вибори президента, дуже великою є ймовірність того, що через засоби масової інформації буде скидатися достатня кількість тенденційної інформації. Я не хочу в цьому брати участь. Можливо, в цьому — моя наївність, але я вибрав для себе інший шлях.
— Тікаєте від відповідальності?
— Як каже колишній посол Юрій Щербак, «не треба!» Мені шкода прощатися з командою «Новин звідусіль». Може, ця програма не найкраща з «новостійних», але й не найгірша. Редакція пройшла становлення, сформувався колектив людей, готових працювати далі.
— У вас як у газетного журналіста, яке враження залишилося від роботи на телебаченні?
— Телебачення порівняно з газетою має в своєму розпорядженні величезні можливості. Особливо тепер, коли вплив преси значно впав. Але ці можливості великою мірою не реалізовуються внаслідок невеликої кількості професіоналів, працюючих на телебаченні. І немає концентрації цих людей на ключових ділянках. На західному телебаченні «середній рівень» набагато вищий за наш. І ще нам бракує авторського телебачення. Воно створювало б ту атмосферу, в якій спокійно існували б і «новини», й інші традиційні програми. І все ж, основне враження — відсутність яскравих особистостей на українському телебаченні.
— Що таке для вас горезвісна «залежність» журналіста як газетного, так і телевізійного?
— Мені здається, що основна залежність журналіста — не стільки від грошей, тиску, скільки від власного професіонального рівня. Якщо тобі бракує знань і ти не маєш доводів у полеміці зі своїми опонентами, то ти значною мірою залежиш від думки, яка тобі нав'язується. Тому чим глибше вивчаєш предмет, тим більше стаєш незалежним. У цьому різниці між газетним і телевізійним журналістом немає. У газеті, щоправда, це більш помітно, а телебачення — це як метеорит, результат зафіксувати дуже складно.
— Чи маєте ви намір голосувати під час президентських виборів?
— Усе залежатиме від того, в якому місті я перебуватиму цього дня.
— А за кого будете голосувати?
— Скажемо так, за серйозні зміни в суспільстві.
— Чи плануєте ви повернутися?
— Безумовно. Адже за допомогою цієї поїздки я спробую налагодити стабільний канал інформації.
— Коли повернетеся, чим думаєте займатися?
— Журналістикою. Але лише в тій сфері, для якої є прийнятним прогресивний досвід.
