Ефірному життю серіалу «Бідна Настя» на каналі «1+1» — усього п’ять місяців. Та з самої першої серії ця історія користується найбільшою популярністю серед усіх програм українських телеканалів (про що свідчить і приголомшуючий рейтинг). Про причини цієї магічної влади тверезо розмірковували два провіднi українськi професіонали кіно.
Олександр РУТКОВСЬКИЙ, кінознавець:
— Я весь серіал як такий не дивлюся. Але «пробу грунту» чисто професійно довелося взяти. Я подивився, зрозумів, що це не на мій стиль… Але зробив для себе як для кінознавця певні висновки. Адже не завжди треба їсти всю каструлю борщу, щоб зрозуміти, який він на смак. Все, що необхідно, я побачив у двох з половиною серіях. І можу сказати, що «Бідна Настя» — це якісно зроблений продукт. З чіткими уявленнями про кадр, мізансцену, операторське завдання, акторське. Але головне в ньому — соціологічний момент, він точно знає, на яку аудиторію орієнтований. І в якій культурній духовній ситуації виробляється. Такий фільм добре вгадує запит свого адресата. А запит цей зводиться до такого собі галантерейного товару — декоративного, який тішить погляд. Ось цієї аудіовізуальної ласки багатьом сьогоднішнім глядачам не вистачає. І «Бідна Настя» надає її з лишком. У цій же обоймі проходить момент її віддаленості від історичної правди. І ця історична «неточність» — принципова. Така лубкова приблизність. Як у «Бумбараші» — різнойменні обставини намальовані на одному полотні. Сучасному глядачеві хочеться втекти від нинішнього. Втеча можлива за двома векторами — майбутнє і минуле. І якщо перше ближче молодіжній аудиторії (я маю на увазі фентезі тощо), то минуле — це найзручніший варіант для ширшої вікової аудиторії. Для людей, неготових приймати виклик часу. Щодо цього можна пригадати також вдалий дослід «Бригади», яка теж неймовірно точно вгадала запити населення. З тією лише різницею, що була адресована глядачеві, який живе і діє в жорстоких реаліях і готовий прийняти виклик часу, такій діяльній і по-бойовому налаштованій аудиторії. «Настя» ж — це анти-«Бригада». Вона малює таку собі мрію. Тішить рецептори людей, втомлених від побуту та сірості. Вони готові бігти в минуле, де їм «роблять красиво». За цим же принципом була аналогічна втеча в найперші латиноамериканські серіали, з їхнім нетутешнім буттям та невідомими оголеними пристрастями.
«Бідна Настя» приваблива ще й тим, що побудована на знайомій історичній фактурі. Історичний аристократичний лубок. Тому фільм можна назвати культурним. Незважаючи на те, що адресований він до некультурної аудиторії. Це вдалий проект на рівні прокату. Взірець культурної роботи, професіоналів, знайомих з масовою аудиторією. І серіал «Бідна Настя» абсолютно контрацептивний — ніяких хибних зачать від нього бути не може.
Сергій ТРИМБАЧ, кінознавець:
— Телесеріал «Бідна Настя» має глядацький успіх, цілком пропорційний з початковою ерою «довгих» серіалів. Нічого дивуватися. По-перше, тут грамотно вибудувана «багатоканальна» інтрига. Романна структура, коли паралельно розвиваються кілька історій, при цьому одна посилює іншу. Це забезпечує стійкість глядацької (насамперед жіночої) уваги. По-друге, в кожній лінії є свій «чорний» і «білий» герой, є великий запас «інтригуючої» енергетики. Кожен з дитинства пам’ятає, як хочеться, щоб книжка, яка подобається, довго не закінчувалася. Ну і, по-третє, є різко окреслені характери героїв. Позитивні — всі красені, всі викликають симпатію і співчуття. Негативні теж цілком прояснені у своїй «чорноті» (персонаж, якого грає Олександр Філіппенко, — яскравий тому приклад). Простий глядач це любить — щоб була ясність. Герой — так герой, гнида — вона й є гнида. Під «простим» глядачем я маю на увазі й людей з високим освітнім цензом, нерідко саме серед них багато тих, хто хоче якоїсь психологічної розрядки після напруженої (часто одноманітної) розумової роботи.
Сам я дивлюся цей серіал фрагментами. Однак навіть миттєвих вражень вистачає, щоб скласти уявлення і про фільм, і про природу його успіху. Щось додає й дружина, яка найуважнішим чином стежить за всіма перипетіями. Адже головне тут — наратив, говорячи мовою терм інів. Своєрідне продовження давніх традицій, коли люди сходяться в компанію і розповідають історії. За «старих часiв» сім’я збиралася разом і хтось один читав книгу, інші слухали, обговорювали. Тепер цю функцію взяв на себе телевізор. Хто краще за всіх розповідає — того й слухають. Абсолютна більшість знайомих жінок, а разом з ними й чоловіків, дивляться «Бідну Настю» (до речі, ніхто не може назвати її авторів, це вже майже фольклорний твір). Значить, тут краще за всіх на теперішній момент змогли розповісти історію…
