Отже, 2021-й рік, все ще неабияк травмований пандемією COVID, економічною кризою та карантинними обмеженнями, добігає кінця. Якщо говорити про українське кіно, то до бід, спричинених коронавірусом, додалася ще й некомпетентність «зеленої команди» в керуванні культурної галуззю. Але, як би там не старалися «нові» чиновницькі обличчя, наша кінематографія все ще жива й продовжує продукувати фільми. Тож сьогодні ми пропонуємо вам огляд найцікавіших, на нашу думку, кінопрем’єр наступного року.
«ЩЕДРИК»
В історичній драмі Олесі МОРГУНЕЦЬ-ІСАЄНКО (нар. 17 листопада 1984 р., Козелець) головними героїнями є діти, що втратили батьків, опинившись на межі зіткнення імперій — у пастці Другої світової війни.
Знедолених дівчаток приймає викладачка співу Софія. Вона оберігає їх і свою наївну й ніжну доньку Ярославу, яка прагне примирити світ мелодією «Щедрика».
Завершення Другої світової війни не принесло довгоочікуваного звільнення, а лише замінило добровільне ув’язнення на примусове: радянська влада силоміць вивезла маленьких дівчаток зі створеного Софією прихистку до дитячого будинку. Попри жорстоке перевиховання, утиски та залізні завіси, дівчата крізь роки пронесли слова та музику «Щедрика» — пісні, яка поєднала їхні долі через десятиліття. Вона дала можливість героїням вижити у мороці німецького та радянського поневолення. У фільмі зіграли Андрій МОСТРЕНКО, Джоанна ОПОЗДА, Алла БІНЄЄВА, Андрій ІСАЄНКО, Оксана МУХА, Анастасія МАТЕШКО.
Попередню повнометражною роботою Олесі Моргунець-Ісаєнко є документальний фільм «Депортація 44-46», присвячений примусовому виселенню українців з території сучасної південно-східної Польщі до УРСР.
Очікувана прем’єра — 15 січня.
«СТОП-ЗЕМЛЯ»
«Стоп-земля» є повнометражним дебютом української режисерки Катерини ГОРНОСТАЙ, відзначеним призом «Кришталевий ведмідь» за найкращий художній фільм від Юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus 71-го Берлінського кінофестивалю.
Герої фільму — київські старшокласниці й старшокласники. Акторки й актори, відповідно — непрофесіонали. В цілому, щоб правдиво відтворити реалії сучасної школи, режисерка взяла інтерв’ю у більш ніж 200 українських підлітків і набрала повноцінний клас — 25 молодих людей. Грають фактично самих себе, чи, якщо бути точним, вони настільки органічні, що виникає саме таке враження.
В центрі сюжету — Маша, Яна, Сеня й Саша. Перші троє — друзі-нерозлийвода. Маша потай закохана в Сашу; в того — постійні конфлікти з матір’ю-одиначкою. А втім, у всіх тут свої біди й свої причини для радості. Горностай тримає в полі зору ще, як мінімум, добрий десяток персонажів, і кожного наділяє опуклим характером.
Тривоги їхні насправді одвічні. Як жити далі, враховуючи, що твоє дитинство вже на виході? Як насмілитися запросити на танець хлопця, який тобі подобається? Як розібратися з депресією, що гризе тебе без будь-якої очевидної причини? Як забути те, що ти, будучи ще зовсім малим, пережив у прифронтовому містечку на Донбасі?
«СТОП-ЗЕМЛЯ» Є ПОВНОМЕТРАЖНИМ ДЕБЮТОМ УКРАЇНСЬКОЇ РЕЖИСЕРКИ КАТЕРИНИ ГОРНОСТАЙ, ВІДЗНАЧЕНИМ ПРИЗОМ «КРИШТАЛЕВИЙ ВЕДМІДЬ» ЗА НАЙКРАЩИЙ ХУДОЖНІЙ ФІЛЬМ ВІД ЮНАЦЬКОГО ЖУРІ КОНКУРСНОЇ ПРОГРАМИ GENERATION 14PLUS 71-ГО БЕРЛІНСЬКОГО КІНОФЕСТИВАЛЮ
Горностай їх не ідеалізує. І не спекулює їхніми проблемами. Просто дивиться на них як на рівних. Саме такого погляду бракує нашому кіну.
Катерина Горностай народилась у 1989 в Луцьку. Донька науковців Світлани ВАСЬКІВСЬКОЇ та Павла Горностая, онука науковця Петра Горностая. Закінчила природничий факультет (2010) та магістратуру з журналістики (2012) Києво-Могилянської академії. Її режисерський дебют — неігрова новела «Між нами» — відбувся в 2013 на кінофестивалі «Молодість» і отримав схвалення кінокритики. Була учасницею Євромайдану, під час якого знімала фото і відео. ЇЇ дві новели — «Зуби Леніна» та «Мирний протест Маші» — увійшли в альманах «Євромайдан. Чорновий монтаж»; середньометражний і «Скрізь Майдан» відзначений спеціальним призом фестивалю Docudays UA. В 2015 перша ігрова робота Катерини «Віддалік» відзначена на фестивалі Wiz-Art Film, на Одеському фестивалі (приз за найкращу акторську гру) та на фестивалі «Молодість» (найкраща українська короткометражка). Фільм «Бузок» отримав спеціальну відзнаку журі та премію FIPRESCI на Одеському фестивалі в 2017. Живе в Києві, викладає документальне кіно в Школі журналістики Києво-Могилянської академії.
Очікуваний вихід у прокат — 20 січня.
«НАЙКРАЩІ ВИХІДНІ»
Режисером комедії «Найкращі вихідні» є Влад КЛИМЧУК, відомий за найкасовішими українськими гітами «Скажене весілля» і «Скажене весілля 2». «Найкращі вихідні» складаються з чотирьох новел, герої яких час від часу перетинаються на вулицях Києва. Кожен/кожна опиняється в місті з окремої причини: пацани з Кривого Рогу прагнуть влаштувати вікопомну парубоцьку вечірку, юна одеситка тікає з дому розшукати тата-рокера, кар’єристка зі Львова їде на співбесіду, хлопець з Німеччини прагне відшукати кохання свого життя. Але все йде шкереберть з кумедно-катастрофічними наслідками.
Кожна новела комедійна, але має власне забарвлення — романтичне, або сімейне, або пригодницьке. Сюжети так чи інак торкаються теми любові — від закоханості до дружби. Київ виступає окремим персонажем, а завершується фільм на фестивалі Atlas Weekend під час концертів найвідоміших українських виконавців.
Влад Климчук підкреслює:
«Цей фільм я для себе порівнюю з оркестром. Абсолютно різні історії, настрої та форми, що поєдналися в загальному драйвовому звучанні, захоплюють та ведуть за собою».
Очікувана прем’єра — 2 лютого.
«ГЕНДЕЛИК»
За сюжетом ліричної комедії Тараса ДУДАРЯ «Генделик» сценарист Іван Герасимов опинився у скруті. Через творчу кризу він не спромігся вчасно дописати сценарій. Тепер його можуть убити, бо замовник — впливовий кримінальний авторитет. Іван давно витратив гонорар, тож єдиним шансом на порятунок є втеча. Чоловік випадково опиняється у привокзальному кафе «Генделик». Виявляється, що всі попередні події були лише розминкою перед справжнім виром несподіванок.
Як підкреслюється в прес-релізі фільму:
«Усі новели об’єднані одним місцем подій, сьогоденням та Подолом. Екран німого телевізора і хвилювання персонажів з приводу того, що відбувається у країні, додатково об’єднують героїв. Але головною сполучною ланкою є Автор, він друкує ці розповіді на друкарській машинці «з натури» в самому закладі».
Фільм-дебют режисера Тараса Дударя, створений за мотивами творів російсько-українського режисера Олександра СТОЛЯРОВА (1959 — 2017), став одним із переможців Десятого конкурсного відбору Держкіно. Картина отримала від держави фінансування понад 5 млн грн, що склало близько половини загального кошторису. Творча команда знімала дуже швидко — впоралися всього за 18 знімальних днів.
Ролі зіграли Владислав МАМЧУР, Людмила ЗАГОРСЬКА, Влад НІКІТЮК, Артем ЄГОРОВ, Максим БОРЯК, Єфросинія МЕЛЬНИК, Сергій СИПЛИВИЙ.
Очікувана прем’єра — 10 лютого.
«НОСОРІГ»
«Носоріг» — це кримінальна драма, роботу над якою Олег СЕНЦОВ розпочав ще в 2013 р., проте так і не завершив через незаконне ув’язнення в Росії.
Після повернення на батьківщину в 2019 році Сенцов отримав спільне фінансування на завершення зйомок від українського Держкіна, а також від Польщі й Німеччини. Головний герой — бандит і вбивця на прізвисько Носоріг (Сергій Філімонов), який зробив кар’єру в кримінальному світі в 1990-х, але потім зазнав життєвого краху, втратив родину й прийшов до запізнілого каяття. Власне, вся картина вибудована як сповідь героя перед уявним незнайомцем. «Носоріг» не позбавлений недоліків, однак має точні акторські роботи і вражаючу атмосферу: зрештою, в нашому кіні ще ніхто не намагався настільки масштабно розповісти про 1990-ті мовою ігрового кіна.
«НОСОРІГ» — ЦЕ КРИМІНАЛЬНА ДРАМА, РОБОТУ НАД ЯКОЮ ОЛЕГ СЕНЦОВ РОЗПОЧАВ ЩЕ В 2013 Р., ПРОТЕ ТАК І НЕ ЗАВЕРШИВ ЧЕРЕЗ НЕЗАКОННЕ УВ’ЯЗНЕННЯ В РОСІЇ
Як зауважив сам режисер:
— Головний герой — це збірний образ отакого поганого хлопця, який пройшов шлях, яким пройшло багато людей у 1990-ті, бо не було іншої можливості реалізації. Або в комерсанти, або, якщо ти сильний та нахабний — у бандити. Так і Носоріг — для нього це виглядало природним. Можливість усвідомити свої помилки — головне послання фільму. Тематика 1990-х цікавила мене, бо хотів показати, як та епоха після розвалу СРСР формувала нашу країну й наше суспільство. Коли розвалюється держава, тим паче така, починають правити ті, в кого є автомати й міцні кулаки. В нас у Криму був дуже свавільний період. Але так і по всій Україні. Бандити ділили майно і сфери впливу. Потім — когось застрелили, когось посадили, а хтось вибився в люди: став власником газет і заводів, депутатом...
Світова прем’єра картини відбулася на Венеційському фестивалі в паралельному конкурсі «Горизонти». 10 листопада «Носоріг» було показано на Стокгольмському міжнародному кінофестивалі, де фільм отримав Гран-прі.
Очікуваний вихід у прокат — 24 лютого.
«ВЕЛИКА ПРОГУЛЯНКА»
Сюжет комедії розгортається навколо двох абсолютно різних родин: працівників культури Драгоманових та районних бізнесменів Наливайченків. Теплими весняними вихідними вони вирішують традиційно вибратися «на шашлики» — доля зводить їх на одній галявині, котру кожна з сімей вважає «своєю». Між ними розпалюється суперечка, яка переростає в гротескну «війну» за місце під мангал. Несподівано з’являється й третій претендент — утікач-корупціонер, що сховав свої гроші на цій же галявині та бере молодших дітей безталанних сімей у заручники — він вимагає повернути гроші, які зникли зі схованки.
Автори обіцяють «Хитрощі та протистояння, пригоди, несподівані гості та шалені гроші, різні погляди не тільки на рецепт маринаду до шашлику, а й на «як правильно жити»» та підкреслюють, що «Ця історія про те, якими б різними ми не були і як би не сварились, та перед обличчям спільної загрози ми завжди — єдина потужна сила».
У ролях: Юрій ТКАЧ, Олена КРАВЕЦЬ, Андрій ІСАЄНКО, Ірина ГАТУН, Михайло ЖОНІН, Олексій ЗАВГОРОДНІЙ, Ілля ПАЛАДІН. У фільмі також знялися такі знаменитості, як Вєрка Сердючка та футболісти Андрій П’ЯТОВ і Євген КОНОПЛЯНКА.
Очікувана прем’єра — 24 лютого.
«Я, «ПОБЄДА» І БЕРЛІН»
Вже заздалегідь можна передбачити, що першими на фільм Ольги РЯШИНОЇ підуть шанувальники культового поп-співака й шоумена, лідера групи «Скрябін» Андрія Кузьменка, який загинув у 2015 році в автомобільній аварії, адже сценарій стрічки написаний за однойменною повістю Андрія.
Події розгортаються на початку 1990-х навколо старого й пошарпаного автомобіля марки «Побєда», на якому простий хлопчина на прізвисько Кузьма зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини. Кузьма планує обміняти в Берлін «Побєду» на шестисотий «Мерседес». Бард у свою чергу планує продати старі радянські манекени. Авто Андрій купив у невідомого художника за 200 доларів, які позичив у сусідки. Він страшенно розчарував свою матір цією покупкою, бо сім’я має сумний досвід купівлі автомобіля. Юнак потрапляє в кумедні пригоди, які спричиняє в тому числі й сама автівка, але вроджена винахідливість дає йому змогу вийти з будь-яких проблем. У Німеччині хлопцю вдається провернути свою авантюру, але, головне, що Кузьма там знайомиться з місцевим рок-музикантом і це підштовхує протагоніста вперше вийти на зарубіжну сцену.
Ольга Ряшина Владиславівна (нар. 26 липня 1994, Запоріжжя) — донька кіно— і телепродюсера Владислава Ряшина. Дебютувала в режисурі комедією «Секс і нічого особистого».
Бюджет фільму «Я, «Побєда» і Берлін» склав близько 1 млн 300 тис. доларів. Зйомки відбувалися у Львові та Берліні
Очікуваний вихід у прокат — 24 березня.
«ДОВБУШ»
Події нової картини Олеся САНІНА («Мамай», «Поводир») відбуваються в Карпатах на початку ХVІІІ століття. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. У пошуках помсти панам за вбивство батьків Довбушів, брати стають ворогами один одному. Один прагне грошей, другий — справедливості. Гуцули починають повстання, яке очолює Олекса. Шляхта робить усе можливе, аби знищити Довбуша. Але він їх перехитрив, тим самим породивши легенду про карпатського лицаря, що й досі надихає тих, хто бореться за свободу рідної землі.
Стрічка є одним із найдорожчих українських кінопроєктів — її орієнтовний бюджет понад 90 млн грн. Загалом робота Саніна стала третьою спробою створення кінобіографії Довбуша. Раніше вже виходили стрічки «Олекса Довбуш» режисера Віктора ІВАНОВА із Афанасієм КОЧЕТКОВИМ у титульній ролі (1959) і «Легенда Карпат» року режисера Сергія СКОБУНА із Валерієм ХАРЧИШИНИМ (2018).
Очікуваний вихід у прокат — 12 травня.
«Я І ФЕЛІКС»
Режисерка цього фільму — Ірина ЦІЛИК, сценарист — чоловік Ірини, прозаїк, ветеран АТО Артем ЧЕХ.
«Я і Фелікс» — це екранізація роману Чеха «Хто ти такий?», що цьогоріч вийшов у видавництві Meridian Czernowitz. В основі роману та сценарію лежить реальна історія. Книга й фільм розповідають про дорослішання підлітка на ім’я Тимофій у 1990-х, про його сім’ю, друзів, перше кохання й стосунки з колишнім контррозвідником і десантником Феліксом, який став частиною його сім’ї. Фелікс має ПТСР і проблеми з алкоголізмом. Але, водночас, це найцікавіша людина з усіх, яких Тимофій зустрічав у своєму житті. Лише Фелікс може навчити, як користуватися ножем і виделкою чи збирати автомат Калашникова, він знає, як спілкуватися з дівчатами, розуміється на класичній музиці, знає безліч цікавих історій та, головне, здатен на добрі вчинки заради друга. Але він нестабільний і поламаний, на нього складно покластися, і тому ці стосунки приносять Тимофію багато контрастних досвідів.
«Я І ФЕЛІКС» — ЦЕ ЕКРАНІЗАЦІЯ РОМАНУ ЧЕХА «ХТО ТИ ТАКИЙ?», ЩО ЦЬОГОРІЧ ВИЙШОВ У ВИДАВНИЦТВІ MERIDIAN CZERNOWITZ
Історія показана очима дитини. Головні ролі зіграли відомий письменник Юрій ІЗДРИК та син режисерки Андрій. У зйомочній групі є лауреати «Золотої Дзиги» — художник-постановник Влад ОДУДЕНКО та Сергій СТЕПАНСЬКИЙ, відомий і як звукорежисер, і як актор (фільм «Вулкан»).
Зірка поетки й режисерки Ірина Цілик зійшла у січні минулого року, коли її повнометражна неігрова драма «Земля блакитна, ніби апельсин» отримала приз за найкращу режисуру в конкурсі світової документалістики американського фестивалю незалежного кіна «Санденс». В ігровому жанрі Ірина зняла кілька короткометражок. Щодо свого повнометражного ігрового дебюту вона зазначає:
«Говорити про наші 1990-ті можна дуже по-різному. Я сама ловлю себе на тому, що негативні спогади про мої дитинство і юність досі зі мною, але я бачу їх доволі розмито, бо фокус наводжу переважно на інше: на залиті сонцем двори, біганину з друзями, замазані зеленкою коліна, щасливі моменти єднання з батьками (коли у них було все добре), домашні свята, походи в ліс і на рибу, перегляди діафільмів, музику, яка так часто звучала в моїй квартирі, забавки з татовими нунчаками, ігри, розмови, оце все, що в мене ніхто не забере. Тому і в цьому фільмі я часто йшла таким шляхом. Звісно, тут важливо не переступити тонку межу й не романтизувати ті досвіди, які водночас нас травмували. Цього також було повно, авжеж».
Продюсери сподіваються показати картину на фестивалях класу А, зокрема в Каннах, Венеції, Торонто.
Очікувана прем’єра — листопад.
