Більшість тих, хто працює в українській журналістиці, — жінки. Але чи можна стверджувати, що українська журналістика має жіночий характер — у кращому розумінні цього слова?
Із цим, трохи жартівливим, питанням ми вирішили звернулися до журналістів сильної половини людства напередодні Міжнародного жіночого дня, який традиційно відзначається в українському суспільстві на рівні національного свята. Хоча скептики не забувають нагадувати, що ідея святкування 8 Березня належить лідерці німецьких соціалісток Кларі Цеткін. Утім якщо піти далі, то історія починається з Нью-Йорку, де в 1857 році американські текстильниці пройшли маршем «порожніх каструль», вимагаючи рівних прав із чоловіками. Так чи інакше, а імена ідейних натхненників 8 Березня та їхнє прагнення до емансипації не мають заважати жінкам отримувати квіти та подарунки.
Отже, чи є підстави говорити, що українська журналістика має жіночий характер?
Остап ДРОЗДОВ, автор та ведучий політичної програми «Прямим текстом», Львів:
— Без огляду на будь-які гендерні стереотипи мушу сказати, що в української журналістики, на жаль, поки що чоловіче обличчя. Так, у цій професії справді представлено багато жінок, але вони грають за чоловічими правилами. Я часто зустрічаюся зі студентами факультетів журналістики. Якщо оцінювати кількісно, завжди переважають дівчата, але якісно більше хлопців. Хлопці більш активні, зацікавлені в тому, що відбувається навколо, розуміють суть цієї «ненормативної професії». А дівчата залишаються кількісним тлом для більш активних хлопців. На жаль, так є. Якщо проаналізувати наше телебачення, то громадську думку формують, я б сказав, мляві, нудні, але дуже солідні чоловіки. Українці бачать перед собою саме такий портрет журналістики — вилизаної, навіть заїжджої, з дорогими краватками. Жіночий характер українська журналістика мала б тоді, якби вона зробила серйозний крен від смакування політичних подій до олюднення, більше уваги приділяла людям, емоціям замість сухих коментарів. На жаль, цього поки нема, тому тон задають і процесами керують чоловіки. Можливо, цим і пояснюється така не дуже приваблива портретна характеристика нашої професії.
