Редактору газети «Факты и комментарии», людині, якій вдалося з нуля створити успішний медіапроект, Олександру Швецю сьогодні виповнюється 55 років. Уже традиційно напередодні 4 червня «День» зателефонував Олександру Юхимовичу, аби привітати його з ювілеєм. Виявилося, що він на робочому місці — у редакцію Олександр Юхимович щодня приходить о пів на восьму ранку. А тому на привітаннях розмова не завершилася — «День» поспілкувався з Олександром Юхимовичем і про останні тенденції в українському медіапросторі.
— В одному зі своїх інтерв’ю ви зазначили, що раніше серед журналістів було більше професіоналів, хоча можливостей для самореалізації у країні було менше. Скажіть, будь ласка, чи зберігається така тенденція сьогодні і чим вона зумовлена?
— Це доволі складне питання, на яке можна давати розгорнуту відповідь. Але якщо коротко, то, на жаль, зберігається. Зберігається, перш за все, тому, що в Україні не існує професійної системи навчання журналістів. Цьому є багато причин, які можуть бути темою для окремої розмови. Сьогодні я бачу професійну підготовку журналістів в окремих редакційних майстернях (наприклад, у Лариси Івшиної та деяких інших редакторів), але я не бачу професійної системи освіти. Роботи окремих редакторів, на жаль, недостатньо для того, щоб підготувати когорту професіоналів, як це відбулося, скажімо, у США чи Великобританії.
— Ваше видання разом із «Новим каналом» та Фондом Віктора Пінчука є співорганізатором акції «Гордість країни», у рамках якої ви нагороджуєте звичайних людей за надзвичайні вчинки. Цікаво було б дізнатися, як реагують читачі та глядачі на цей проект?
— Коли ми шукаємо наших героїв, то знаходимо простих людей, часто з вадами фізичного розвитку, які, незважаючи на це, є взірцем мужності та гордості. Ця акція важлива, перш за все, тому, що її герої здатні подарувати надію тим, хто розчарувався, хто думає, що у цій країні вже нічого не можна змінити на краще. Коли наші глядачі і читачі зустрічаються з прикладами відваги і мужності, то розуміють, що життя зовсім інше. Ми обираємо такі людські історії, які здатні залишати сліди у душах оточуючих. У рамках нашої акції ми нагороджуємо учасників у номінації «Всем миром». Ця номінація акцентує увагу на здатності нести відповідальність не лише за близьких та рідних, а й за невідомих людей. На мою думку, саме такі якості роблять світ кращим. А програма, яка залишає слід у людських емоціях та відчуттях, не потребує жодних спеціальних рейтингів.
— Упродовж останніх кількох місяців ми часто чуємо тривожні дзвіночки від українських та іноземних журналістів і фахівців, які повідомляють про погіршення стану свободи слова та преси в Україні. Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася?
— Очевидних речей, які говорили б про обмеження свободи слова в Україні сьогодні немає. Можливо, у нас не було б приводу говорити про це, якби не тенденція внутрішнього самообмеження від передбачення утисків свободи слова, які, здавалося б, могли б бути. Їх ще немає і, сподіваюся, не буде у майбутньому. Але ми, особливо старше покоління журналістів, настільки довго жили в умовах повної відсутності свободи слова і думки, що у нас сформувався страх перед можливим повторенням такої ситуації. І цей страх змушує нас сьогодні передчасно говорити про такі тенденції.
— Якщо жодних утисків та обмежень журналістів немає сьогодні, то що ми повинні робити, щоб уникнути їхньої можливої появи?
— Відключити датчик внутрішнього самообмеження і бути готовими говорити правду за будь-яких умов. Якщо нам це вдасться, то це відчує і суспільство, і гаранти. Обмежити свободу слова у таких умовах стане неможливо...
Бажаємо пану Олександру нових успішних творчих проектів і вдячних читачів, та щоб самообмеження і страх ніколи не ставали на заваді творчому колективу газети «Факти».
