Це — свято для багатьох моїх друзів, тож не можу оминути його своєю увагою. Хоч я і навчалася на художній кафедрі, але мій рідний факультет — архітектурний. Упродовж усього навчання я була впевнена, що бути архітектором не так цікаво, як художником. Коли майбутні художники їздили на пленери, місили глину й перетирали фарби, майбутні архітектори день і ніч сиділи над кресленнями або за комп’ютерами. Все це видавалося мені надзвичайно марудним.
Лише згодом я почала усвідомлювати всю відповідальність їхньої профессії. Цю відповідальність я порівняла би з лікарською, адже варто помилитися зовсім трошки — і під загрозою опиняться людські життя... Але архітектори повинні мати відповідальність ще й іншого характеру — естетичного, адже саме вони створюють наш життєвий простір. Саме завдяки архітектурі ми можемо отримувати естетичну насолоду поза природою. Роздивлятися барокові маскарони, насолоджуватися чистотою форм конструктивістських будівель, безтурботно вештатись вулицями, занурюючись в усе розмаїття, багатство і красу наших міст... Бути архітектором — не просто, але, на мою думку, цікаво і почесно!
