Стаття Володимира Путіна «Про історичну єдність росіян та українців», про яку «День» писав в №103-104 від 16.07.2021, продовжує задавати рамку української внутрішньополітичної дискусії. Якщо в Росії публікацію російського президента включили в якості однієї з обов’язкових тем на заняттях з військово-політичної підготовки в армії, нам не знадобилися адміністративні заходи — ми і самі вже вивчили «тези Путіна» вдовж та поперек. Ба більше — змістовна рамка, яку сформулював хазяїн Кремля, визначила, чи актуалізувала, внутрішньоукраїнське обговорення тем, окреслених матеріалом Путіна.
Головною з них, звісно, є задана в заголовку «історична єдність росіян та українців».
Соціологічна група «Рейтинг» протягом 23-25 липня 2021 року навіть провела опитування за «тезами Путіна».
Дослідження виявило, що абсолютна більшість мешканців України — 55% — не погоджуються із думкою російського лідера про «один народ», але 41% з ним згодні. Повністю питання звучало так: «Нещодавно президент Росії Путін заявив, що «росіяни та українці — один народ, який належить до одного історичного і духовного простору». Чи згодні ви з цим?»
Аудиторією опитування було населення України віком від 18 років і старші в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибірка була репрезентативна за віком, статтю і типом поселення. Метод опитування — телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Помилка репрезентативності дослідження не більше 2,0%.
Результати опитування викликали вал коментарів в медіа та соціальних мережах — при чому прямо протилежних за змістом. Один «табір» наголошував на маніпуляційності дослідження соціологів, іншій — на тому, що дані опитування, більш-менш адекватні, не треба обурюватися, а треба просто знати реальний стан справ в державі.
Так, екс-заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк наголосив у Фейсбуці, що його вразило здивування співвітчизників через дані соцопитування «Рейтинга».
«41% населення України, виявилося, згодні з тим, що ми з росіянами один народ.
Мене вразило, як багато людей цьому щиро здивувалися. Що ж, може це допоможе трохи тверезіше подивитися навколо», — наголосив він.
І далі пояснив свою точку зору:
«Що таке (один) народ? Англійська вікіпедія каже: спільнота людей, сформована на основі спільної мови, історії, етнічності, спільної культури та, у багатьох випадках, спільної території.
Ну ось дивіться.
Мова. А якою мовою говорите ви? Може російською? Третина українців вважає російську рідною. А майже половина спілкується або російською або двома мовами.
Історія. «Єдину історію» написану в 19 столітті в Російській імперії, переписану у 20 столітті в СССР, викладали мені у школі. Як і більшості тих, хто відповідав на опитування. Не важливо, що на совєцько-російський наратив накидали зверху типу патріотичних гілок. Це все одно він.
Щоб знати нашу версію нашої історії її треба вчити наново. Для цього треба зусилля. Їх 41% населення робити не буде.
Етнічність. Тут уже не попреш проти науки. Ми є два східнослов’янські народи, етнічно близькі.
Спільна культура. Ви ж розумієте, що це не про Пушкіна і Толстого, так? Це про Меладзе, серіали про ментов і сватов та Верку Сердючку. А, вибачте, я ж пишу до інтелектуального класу. Тоді ДДТ, Pornofilmy, Дудя і Парфьонова. Урганта і Слєпакова. Коліться, що ви ще дивитесь і слухаєте?
А скільки людей може пожартувати без цитат з совєцього кіно або КВНа? А жарти на третьє сентября — це про кого?
Ну от я і думаю. Приїде сюди східний слов’янин із Бєлгорода, який говорить російською, знає вашу історію так само як і ви, слухає, дивиться і читає те саме що і ви. От ідіть і докажіть йому що ви не один народ».
Павло Ковтонюк, на підставі свого аналізу, дає невтішний прогноз подальшого розгортанні подій.
«А, забув. Спільна територія. Це теж обов’язково буде. Воно завжди іде за отими першими чотирма пунктами», — написав він у своєму пості у соцмережі.
Тобто, результати соцопитування ним — і багатьма іншими — сприймаються як даність, некритично. А критикується вже стан українського суспільства.
Напевно, такий підхід мав би рацію, але при однієї умові: як би акцент коментарях та аналізі робився на іншій частині даних — на тому, що АБСОЛЮТНА БІЛЬШІСТЬ українців НЕ ЗГОДНІ з тезою Путіна про «один народ» — що, власне, і показало дослідження. Ця виявлена більшість має значення. Цих 55 відсотків достатньо, щоб казати про те, що українці відчувають себе окремим народом, а не посипати голову попелом.
Але коли раптом засоби масової інформації починають масово тиражувати новину саме про 41% українців, що вважають себе одним народом із росіянами, тут вже виникають підозри щодо наявності маніпуляцій.
Письменниця Оксана Забужко впевнена, що активне поширення наративу про «41% українців, згодних з Путіним», — це тільки початок інформатаки «по всьому фронту», яку нам готує «рашистська пропаґанда», можливо, до 30-річчя незалежності України.
Втім, постає питання, на якому етапі відбулося маніпулювання: під час формулювання питання, під час збору та зведення результатів, під час представлення даних громадськості і чи під час подальшої медіа-кампанії, можливо, інспірованої?
Аналітик Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва Петро Бурковський вважає, що йдеться про все одразу: і про помилку соціологів, і про активну участь в популяризації викривлених результатів ресурсів російської пропаганди.
В авторський колонці він вказує, насамперед, на те, що дослідники некоректно сформулювали саме питання.
Респондентів запитували про їхнє ставлення до твердження Путіна про те, що «росіяни та українці — один народ, який належить до одного історичного та духовного простору». Але «Путін такого не казав», «немає у Путіна такої прямої мови, яку можна взяти в лапки, як цитату», наголошує Бурковський. На його думку, «це механічне поєднання двох різних тез в одну цитату», «таке спрощення», «могло ввести частину опитаних в оману». Він наголошує, що «різні народи можуть належати до єдиного чи до різних просторів», тобто некоректність в формулюванні питання є очевидною.
Помилка соціологів, впевнений експерт, призвела до того, що «тепер проросійські медіа мають чудову нагоду розкручувати» «цю «новину» (про один народ) «на радість Кремля».
«Справді, соціологи можуть експериментувати з варіантами, це частина наукового пошуку. Звичайно, але ж навіть у такому разі варто було б поставити як мінімум три питання. І над коректним формулюванням ще треба подумати, щоб не підігравати російській пропаганді», — зазначає Бурковський.
«Мінливий та вразливий характер громадських настроїв вимагає від наукової та експертної спільноти кропіткої роботи над подоланням цих міфів та пропаганди. І це ставить перед політичною елітою, яка замовляє різні дослідження, питання про відповідальність за свої вчинки», — зазначає експерт. І з ним не можна не погодитися.
Допис Павла Ковтонюка, в якому він аналізує ці 41% та робить вкрай песимістичні прогнози, як раз і є ілюстрацією того, як помилка дослідників та недолугість журналістів, або ж успішна спецоперація російських пропагандистів, можуть за лічені години занурити суспільство в песимізм та зневіру та змусити сумніватися в своєї країні та її мешканцях.
Насправді, немає великого значення, чому дані про 41% спочатку виникли в дослідженні через некоректне сформульоване питання, а потім були розкручені в медіапросторі, чого в цьому було більше — бажання зловити хайп, недолугості чи російських грошей. В сухому залишку ми отримали абсолютно деструктивну, руйнівну для колективної свідомості та для позиції України в її гібридному протистоянні із Росією пропагандистську кампанію, яка, на жаль, ще буде мати свої наслідки.
