«Голодомор. Геноцид ХХ століття» — це один із документальних фільмів, який минулого року привернув велику увагу суспільства. Адже в ньому не просто розповідається про страшний геноцид українського народу в ХХ столітті, а й надаються коментарі свідків геноциду та їхніх нащадків. Цей фільм з великим резонансом пройшов по Першому національному. А ось буквально на днях автори цього проекту отримали почесні звання заслужених діячів мистецтва. Серед них був і Віктор Дерюгін, режисер фільму та директор творчого об’єднання документальних та художніх фільмів НТКУ.
— Скільки часу працювали над фільмом? Якими джерелами користувалися? Можливо, відбувалася співпраця з закордонними істориками?
— В принципі, ідея створення фільму, належить МФ «Україна 3000». У квітні 2005 року ми разом з головою правління Фонду Андрієм Мирошніченком та керівником проектів Олексієм Копитьком почали розробляти концепцію і сценарний план. Досягти мети — створити професійний фільм про Голодомор і показати його людям — ми змогли лише за умов всебічної підтримки президента НТКУ Віталія Докаленка.
Робота над фільмом тривала квітень — червень 2005 року — перший фільм, вересень — жовтень 2005 року — другий фільм. Користувалися матеріалами Інституту історії України, матеріалами Асоціації дослідників голодоморів в Україні, матеріалами Всеукраїнського об’єднання «Меморіал» ім. В. Стуса, архіву кіно-, фотодокументів ім. В. Пшеничного, кількох державних обласних архівів України.
— З якими труднощами довелося зіштовхуватися під час роботи над фільмом, як виходили із ситуації?
— Практично у всіх регіонах України знімальна група відчувала велику підтримку багатьох патріотів української землі незалежно від їх віку та професії. Бажано зауважити, що без їх підтримки та участі у знімальному процесі нам було би дуже важко. Вважаємо, що цей фільм робили не тільки ті люди, які значаться у фінальних титрах, а мільйони й мільйони людей, сімей, яких торкнулась ця трагедія.
— Пане Вікторе, чи читали книгу із бібліотеки «Дня» «День і вічність Джеймса Мейса», в якій опубліковані статті Джеймса Мейса про Голодомор в Україні?
— Вибірково Джеймса Мейса та Роберта Конквеста. З книгами із бібліотеки газети «День» я ознайомився пізніше, коли Віталій Докаленко отримав їх у подарунок від головного редактора Лариси Івашиної! До речі, білі сторінки історії України, які заповнюють журналісти газети «День», надихнули нас на створення інших документальних фільмів про історію України.
— Чи всі матеріали, над якими ви працювали, увійшли до фільму? Від чого довелося відмовитися і чому?
— Не всі матеріали, над якими працювали, увійшли до фільму. В першу чергу, не всі свідчення людей увійшли до фільму. Не ввійшов до фільму, як було заплановано, епізод про спробу України в ООН в 2003 році (до 70 річчя пам’яті жертв Голодомору) прийняття Резолюції про визнання Голодомору в Україні геноцидом. Після відмови представників компартії України надати інтерв’ю до фільму, було скасовані і інтерв’ю представників інших політичних сил України. Але від цього, на наш погляд, фільм тільки виграв. Бо всі свідчення у фільмі надаються, в основному, мешканцями сіл, представниками майже всіх регіонів України, які і були свідками цієї трагедії.
— Чи стежили ви за подіями у Верховній Раді, коли приймали Постанову про визнання Голодомору геноцидом?
— Звичайно. Стежив з великою увагою. Крім того, на прохання Секретаріату Президента перед голосуванням Верховною Радою Закону про визнання Голодомору геноцидом, Національна телекомпанія України надала право Державному управлінню справами на тиражування фільму (500 примірників), і кожному народному депутату, окрім історичних документів, що говорять про Голодомор в Україні, було вручено і DVD-диск з фільмом «Голодомор. Технологія геноциду».
— На яку реакцію глядачів розраховували, коли працювали над фільмом?
— Яка реакція може бути на правду? Головним було — розповісти людям про те, що тут відбувалося... Біль, прийняття страшної правди.
— Чи має місце документалістика в сучасному телепросторі?
— Так. На сьогодні документалістика займає одне із вагомих місць у сучасному телепросторі. Наші глядачі — розумна аудиторія. Глядачі потребують інформації, і ми намагаємося дати її. На НТКУ створено Творче об’єднання з виробництва документальних фільмів. При наявності телевізійного архіву — нам гріх не користуватися ним!
— Над чим працюєте зараз, що глядачі зможуть побачити найближчим часом?
— Працюємо над запуском кількох проектів. Тематика: Україна — історія, Україна — культура, Україна сучасна. Розглядається тема Криму, українського села...
