4 квітня, у вівторок, у Синьому залі Будинку кіно відбувся вечір пам’яті режисера Віктора Кісіна.
Список того, що він зробив, міг би зайняти багато-багато сторінок. Спектаклі, телефільми — ігрові і документальні, безліч складних постановочних телепередач. Він першим в Україні поставив ігровий телефільм («Фауст і смерть») і перший український художній відеофільм («Весняний день, тридцяте квітня»). Заснував кафедру телережисури в Театральному інституті і таку саму кафедру в Інституті культури (нині — Університет культури і мистецтв). Тепер цей список поповнився ще однією роботою.
Ідеться про книгу, презентація якої відбулася того дня, 4 квітня, — в день народження і день пам’яті Віктора Борисовича Кісіна. Книга, яка побачила світ завдяки його дружинi Світланi Іванівнi Степаненко і за фінансової підтримки Фонду розвитку кінематографії Міністерства культури і мистецтв України у видавничому домі «KM Academia», вміщує дві праці: «Режисура як мистецтво і професія» і «Життя. Актор. Образ». Підсумок багаторічної практики, у вітчизняній літературі про майстерність актора і режисуру вони не мають аналогів.
Вадим Чубасов, колега і продовжувач справи В.Кісіна на педагогічній ниві, виступаючи на вечорі, висловив, мабуть, жорстоку, парадоксальну, проте справедливу думку про те, що за життя автор, який працював над цією книгою близько 20 років і весь час вважав, що вона ще не завершена, не видав би її ніколи. «Поставити крапку в цій справі могла тільки смерть. Він був такою людиною».
Проте, якщо смерть поставила крапку в цій книзі, то в книзі його життя останньої крапки немає. Тому що живуть його фільми. На нашому (і не тільки на нашому) телебаченні працюють його учні. Цього року відбудеться випуск студентів курсу, який набрано з ініціативи Віктора Кісіна.
P.S. Цими днями на УТ-2 пройшов багатосерійний фільм В.Кісіна «Останній доказ королів».
