Україна продовжує перебувати в процесі роздержавлення ЗМІ. Наразі триває другий етап реалізації ухваленого президентом Закону «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації». Як роздержавити газету, щоб її зберегти? За рахунок чого видання можна зробити самоокупними? Як зменшити вплив місцевих чиновників на редакційну політику? Ці питання зараз хвилюють не лише журналістів, а й читачів усіх державних і комунальних видань.
Головне завдання реформи — розвиток незалежної місцевої преси. Український шлях до цієї мети триває впродовж 12 років. Ще 2005-го Україна зобов’язалася перед Радою Європи реформувати державні і комунальні друковані засоби масової інформації. 1 січня 2016 року законом України розпочато перший етап реформи. У ньому взяли участь 233 редакції (42% від загальної кількості). За дослідженнями головного консультанта Департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України Олександра Бухтатого встановлено, що вже після першого етапу в Україні збільшилася кількість прибуткових редакцій: таких у 2013 р. було 161, 2014-го — 407 (73,6%), 2015-го — 374 (69,5%). Із досліджуваних «пілотних» редакцій 155 (70, 45%) працюють без збитків. Перша серед регіонів України, ЗМІ яких у відсотковому відношенні найбільш масово відійшли у «вільне плавання», — Сумщина.
Успіхами процесу роздержавлення ЗМІ Сумської області (характерним показником «пілотних» редакцій якої є відсутність дотацій з місцевого бюджету) поділилася голова громадської організації «Асоціація регіональних ЗМІ Сумщини», депутат Сумської обласної ради Наталія Калініченко.
«Станом на сьогодні 50% місцевих газет уже мають свідоцтва та реєстрації підприємств. Сумська область лідирує в роздержавленні місцевих засобів масової інформації за відсотковим співвідношенням, — коментує Наталія Калініченко. — Виокремлю три чинники, які вплинули на цей процес. По-перше, у Сумській області налагоджена тісна співпраця газет і органів влади місцевого самоврядування: фактично ніхто не чинив супротиву ані в реєстраторів, ані в юстиції, так би мовити «полюбовно» вирішили це питання. По-друге, активно працювала ГО «Асоціація регіональних ЗМІ» (ще з грудня 2016 року ми почали щомісячно проводити тренінги з редакторами, ділилися власними напрацюваннями, розробляли єдину систему й таким чином підтримували один одного). Коли в Україні ще не було випадків роздержавлення, ми вже мали певну концепцію дій, прогнози. І по-третє, Сумщина отримувала найменше дотацій в Україні впродовж останніх чотирьох років. У час, коли фінансова підтримка державних та комунальних ЗМІ деяких областей сягала до 10 млн грн, то Сумська область отримувала 360-370 тис. грн на 21 газету. Ми практично й не були залежними від державних дотацій, тому досить спокійно переживаємо процес роздержавлення й не переймаємося про те, дасть засновник грошей чи ні. Важливо, що реформовані й нереформовані газети підлягають під Кодекс законів про працю, і випадків, коли після роздержавлення скорочувалася кількість штатних співпрацівників, я не пригадаю. Єдиний прикрий випадок стався під час другого етапу реформування, коли в Липовій Долині ми втратили редактора (їй просто не довірили реформування, залишили тільки 1,5% акцій товариства, як наслідок — не переобрали директором). Приклад Сумської області — це позитивний сигнал для української журналістики. Свобода слова приживеться в тій редакції, яка спроможна не лише на журналістський подвиг, а й на підприємницький. Тенденція роздержавлення поширюється, реформа повинна завершитися до кінця 2018 року. Сподіваємося, зміни, які сприяють зацікавленості газет в успішній економічній діяльності, формуванню незалежної редакційної політики, охоплять якомога більше ЗМІ».
