Цього телетижня в нашому ефірі з’явилася нова програма
— ток-шоу «Він і Вона» на каналі ICTV. Його автор і ведуча — кінорежисер
Тетяна Магар. Свого часу Тетяна зняла першу в Україні кіно-рок-оперу «Стіна»,
в якій співали Лариса Доліна та Альберт Асадулін. Потім був художній фільм
«Ніч запитань» із Вірою Глаголевою та Іваром Кальниньшем у головних ролях.
Потім — від’їзд до Америки, для роботи в фонді «Україна — США».
Повернувшись нині на батьківщину, Тетяна затіяла телепроект
грандіозний, з цілою низкою найрізноманітніших ток-шоу. Але, зрозуміло:
гроші, кадри, криза тощо. В результаті поки що на ICTV реалізовано лише
частину задуманого, якою й стало шоу знайомств «Він і Вона». За словами
самої Тетяни, не воно було в її задумах головним. Але талановита й неординарна
особистість — вона завжди виявить себе, навіть у такій, здавалося б, невибагливій
ролі телесвахи. Після перегляду перших програм проекту відразу спало на
думку: так це те, що не вийшло в «1+1» із Ольгою Лосинською в «Усмішці
долі». Тетяна Магар — це ідеальна українська Валентина Леонтьєва в її образі,
що вже ніби став ім’ям загальним. Незважаючи на всі відмінності за форматом,
інтригою, режисурою й від колишніх «Від усієї душі», й від недавньої «Усмішки
долі», в інтонації проекту «Він і Вона» (до речі, підкресленої й художнім
оформленням передачі в кіношному, м’якому стилі) присутнє те головне, заради
чого й задумуються всі подібні програми. Це доброзичлива, не
агресивна, але й без сюсюкання, розумна, з чіткою лінією
і позицією ведучого «задушевна» розмова. Бесіда з героями, відібраними
за принципом «один із...» сотні, тисячі, мільйона собі подібних, але в
яких, зрозуміло, завжди є своя родзинка. До речі, успіх ведучої в тому,
що вона не компліментарничає з візаві, не йде в них на поводі, а намагається
вивести їх на конкретику вчинків, що передбачає й можливість їхнього безстороннього
саморозвінчання, щойно ж даючи й власну мікрооцінку цим вчинкам — м’яко,
але цілком виразно. Саме такого погляду — ніби тверезого, але не жорсткого
— не вистачає, на жаль, експертам програми. Їх категоричність і завзятість
у прагненні розкласти на полички вибір героїв (ті із запропонованих їм
трьох кандидатів протилежної статі вибирають для майбутнього знайомства
одного) іноді призводить до перетину тонкої грані між здоровою критичністю
й повагою до особистості «обговорюваної» ними людини. Хоча без експертів
програма явно стане пріснішою. Можливо, вихід або в пошуку одного психолога
(зараз експерти щоразу різні), який уміє бути одночасно й реалістичним,
й толерантним. Або слід винести обговорення на більш широку аудиторію,
внаслідок чого однозначність оцінок зникне з виникненням суперечки різних
думок. Їх зіткнення прибере нюанс «вироку», який поки що експерти ніби
«виносять» герою.
Втім, уже зараз завдяки інтелекту й настрою ведучої — інтелігентної,
розумної, розкутої та іронічної жінки — програма перетворюється на ненав’язливу
школу (в кращому сенсі цього слова) спілкування, де людям допомагають поглянути
на себе з боку, й можливо, (а раптом?!) підкоригувати щось у собі: егоїзм
чи амбіційність, затислість чи занудство... На моє глибоке переконання,
це те, що в наш час суспільству надто необхідне. І в цивілізованих країнах
на ТБ це робили, роблять і робитимуть. Ми ж, відмовившись від ідеологічного
і пафосного менторства радянського ТБ, виплеснули з водою й дитину. Повернути
нашому ТБ втрачену роль розумного вихователя моралі — але на новому рівні,
з новою тональністю, з новою ідеологією взаємовідносин людини і суспільства,
людини і ТБ, людини і людини — можливо, допоможуть нам і такі проекти,
як «Він і Вона» від Тетяни Магар.
— Як виникла ідея такого романтично-ліричного шоу?
— Коли цей проект розроблявся, сама телегра мала йти всього
двічі на тиждень, будучи частиною більшого проекту. У понеділок-вівторок
планувалося проблемне ток-шоу «Спочатку слово...», щось на зразок того,
що роблять Познер, Вересень. У середу — «Діалог у стилі блюз», куди запрошувалася
б одна особа — екстра-ординарна, нестереотипна. Відомі люди мене не дуже
цікавлять, а от тих, кого справді можна назвати інтелектуальною елітою,
хотілося показати у виняткових телеумовах. «Він і Вона» думали показувати
лише в четвер та п’ятницю.
— Від чого ви відштовхувались, обираючи саме такий формат
для «Він і Вона»?
— Існують різні шоу знайомств. Однак мій проект — цілком
індивідуальний. Я не хочу бути автором чиєїсь долі, когось одружити. Наскільки
я помічаю, аналізуючи програми українського ТБ, серед них досить багато
жорстоких. «Надзавдання» тих, хто їх готує, для мене не зовсім прийнятне.
Я вважаю, воно перш за все мусить бути гуманним, добрим, необразливим,
створювати позитивні цінності.
— Чи змінюється програма «зсередини», відповідаючи на потреби,
бажання публіки?
— Після перших трьох шоу ми побачили і перші проблеми.
Експертів-психологів наші персонажі сприймають не дуже добре. «Ми тільки
не хочемо, щоб нас аналізували», — така сьогодні перша умова участі в передачі.
Мені здавалося, що саме це могло бути цікавим у шоу, загострювати його.
Однак ми не можемо не поважати бажання наших героїв. Персонажі, які приходять
до нас, — різного віку, темпераменту, інтелекту. Спочатку був деякий острах:
чи будуть вони цікавими в кадрі. Тепер він здається безпідставним, а особистим
відкриттям для мене стала молодь, котра йде до нас, — красиві, дотепні,
розкуті люди, які часто досить непередбачувані перед камерою.
— Як ви створюєте свою команду?
— Мені дуже пощастило: в мене два редактори — автори з
величезним досвідом. Це Емілія Космічук та Алла Куниця — творці, які взяли
на себе неймовірно важку ділянку роботи — шукати героїв.
Дуже ціную співпрацю з нашим художником Інною Биченковою,
котра задає програмі певний стиль. Дуже вдячна «ICTV» — вони в мене повірили,
взяли фінансування на свої плечі.
Поки що я можу спиратися лише на «стару гвардію», адже
створення «команди» — складний процес. Нам нині дуже потрібні люди, які
б принесли у проект свіжі ідеї. Та в будь-якому разі — програма виявилася
життєздатною, ми це вже відчули з перших відгуків глядачів.
№203 23.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
