Щодня — нові несподіванки й відкриття... У перебудованій і модернізованій українській хаті жителя міста Вербаса (Сербія) Славка Барановського — музей старовини, який він створив за багато років для себе і для людей. (Нагадаємо, зі Славком Барановським автор зустрівся, виконуючи проект «Українці на Балканах» — дослідження життя української діапори у Македонії, Сербії, Хорватії, Боснії та Герцеговині. — Ред.) Учора я дізнався, що сплю на різьбленому ліжку, якому вже понад 100 років, а сьогодні вранці ми сидимо за столом і під музику допотопного грамофона п’ємо каву з таких чашечок, «які побачили світ значно раніше, ніж народилися ерцгерцогиня Австрії та королева Угорщини Марія Терезія»...
Після кави мені несподівано потрапила до рук книжка сербською мовою з інтригуючою назвою «Спогади про сибірську тюрму». Погортавши її, запитав господаря оселі: «А хто написав ці спогади?». Він відповів: «Мій рідний дядько по батьковій лінії, Юлій Барановський». Не відкладаючи на завтра те, що варто зробити сьогодні, я ввімкнув диктофон, а Славко Барановський почав перекладати із сербської мови українською найцікавіші уривки зі спогадів свого дядька...
Майбутній борець за комунізм і в’язень сталінських таборів Юлій Барановський народився 1904 року в Боснії, куди його батько переїхав разом з іншими українцями із Галичини, із села Бариш Бучацького району нинішньої Тернопільської області. Ще замолоду, працюючи шевцем у взуттєвій майстерні, Юлій познайомився з підпільниками-революціонерами, і його теж захопила ідея здійснити в Югославії революцію та розпочати в ній будівництво комунізму, як у Радянському Союзі. Знаючи, який у Юлія Барановського наполегливий характер, останні вирішили відправити його прямо в Москву. До Сталіна. За революційним досвідом та підтримкою.
Документи Юлія підпільники-революціонери сховали в спеціально пошитому для цього взутті — і він 1926 року, перетнувши кілька кордонів, опинився на території нинішньої Західної України, яка на той час була під окупацією Польщі. У січні 1927 року Юлій Барановський під обстрілом польських прикордонників, провалюючись на тонкій кризі, перебрався на протилежний берег річки й опинився, нарешті, в СРСР.
Після допитів та перевірок завзятого підпільника-революціонера з Югославії радянські органи направили спочатку у Воронеж, а потім — у Москву на навчання: спочатку до торговельно-економічної школи, а пізніше — до інституту лісового господарства. На канікулах Юлія, як енергійного активіста, направляють у складі каральної експедиції в Україну — забирати у селян хліб під час розкуркулювання та колективізації.
Після отримання диплома інженера Юлій Барановський за розпорядженням їде з Москви працювати в Калінінському облвиконкомі. Там одружується, в його сім’ї з’являється двоє дітей — Володя і Валя. Але не про таке тихе життя мріяв югославський підпільник-революціонер, переходячи під кулями державні кордони. І коли в Іспанії 1936 року розпочалася громадянська війна, Юлій Барановський їде в Москву і пише заяву на ім’я Сталіна з проханням відправити його добровольцем в Іспанію на боротьбу з фашистським режимом Франко.
Але комуністичний режим Радянського Союзу в особі НКВС замість того, щоб відправити Юлія на збройну боротьбу «за щастя всіх трудящих Іспанії», заарештовує його як шпигуна міжнародного імперіалізму. Після допитів і жорстоких тортур військовий трибунал Московського військового округу виносить вирок: 15 років тюремного ув’язнення з подальшим засланням...
Географія територій, де пиляв ліс на просторах СРСР Юлій Барановський, така: Архангельська, Ленінградська, Кіровська і Вологодська області та Красноярський край.
Перша дружина Антоніна після арешту й засудження, залишившись із двома дітьми, на вимогу радянської влади відреклася від свого чоловіка як від «ворога народу», а тому Барановський, коли після закінчення терміну ув’язнення відбував заслання в Сибіру, одружився вдруге.
Після смерті Сталіна розпочалася хрущовська відлига і процес реабілітації багатьох політичних в’язнів. У книжці спогадів Юлія Барановського є, зокрема, і фотокопія довідки з таким текстом:
«Дело по обвинению Барановского Юлия Емельяновича, 1904 г. р., до ареста в июле 1937 г. работавшего инженером-консультантом в Калининском облисполкоме, пересмотрено военным трибуналом Московского военного округа 2 августа 1956 г. Постановление особого совещания при НКВД СССР от 28 ноября 1937 г. в отношении Барановского Ю. Е. отменено и дело о нем прекращено из-за отсутствия состава преступления».
Председательствующий состава суда военного трибунала Московского военного округа полковник юстиции Абрамский.
Після тривалих митарств по багатьох кабінетах у Москві Юлій Барановський 1957 року повертається нарешті в соціалістичну Югославію, якою правлять комуністи. Згодом до нього приїхали з СРСР і його дружина Ольга та донька Надійка.
Особиста революційна епопея колишнього підпільника, яка завершилася повним крахом, могла б викликати у нього бодай особисте розчарування у справедливості комуністичної системи. Але цього не сталося. Поселившись із сім’єю в Загребі й працюючи головним інспектором лісових господарств Хорватії, Юлій Барановський став активним членом Союзу комуністів Югославії.
Коли почав розпадатися Радянський Союз, він виступав на багатолюдних мітингах у Загребі й закликав громадян Хорватії до збереження Югославії як єдиної соціалістичної країни. А боротьбу республік Югославії за свою незалежність колишній в’язень сталінських концтаборів сприйняв як особисту трагедію.
Він міг би, мабуть, прожити і 100років, але прожив тільки 95, бо занадто переймався майбутнім комуністичної системи, яка, за його словами, «вміла швидко наводити порядок у головах людей».
Коли Юлій Барановський помирав 1999 року, то вірив, що і Радянський Союз, і Соціалістична Республіка Югославія обов’язково відродяться і продовжуватимуть будувати комунізм. «Вірус сталінізму» жив у тілі колишнього підпільника-революціонера до останнього подиху.
Із журналістського проекту «Українці на Балканах»
