Минулого тижня ми вже зверталися до теми переважання негативу в українських новинах. Телебачення нав’язує глядачам викривлені пропорції світу: катастрофи, вибухи, смерті, і нуль позитиву. Новини вже не інформують, вони залякують і розважають. Прикро, що значною мірою ця загальна тенденція відобразилася на другому за показниками рейтингів всеукраїнському каналі «Студія 1+1». Утім, це закономірно. Ще у березні нові власники «плюсів» — компанія «СМЕ» — оголосила про переорієнтацію «ТСН» в русло «новин для барбоса». Оприлюднений «Телекритикою» документ, який днями розповсюджувався серед працівників каналу, роз’яснив це словосполучення. Згідно з новими правилами, «90% новин, що входять до випуску формуються за ознаками шести — «С» та одного — «Г». Йдеться про Скандали, Сенсації, Страх, Секс, Смерть, Сміх та Гроші. Тобто майже усі новини, що наповнюють випуск і відповідно цікаві для глядачів ТСН мають вищезгадані ознаки. Дуже ефективні журналістські розслідування, прихована камера. Виняток деякі новини культури і мистецтва—вони глядача мають розважати. (Тут важливо обирати дійсно цікаві самі події. І головне відповідно цікаво їх подати. Принцип інфотеймент або таблоїду)».
Чи вірус «жовтухи» остаточно пошириться на весь телевізійний простір України? І які наслідки це матиме для суспільної свідомості? Про це — експерти «Дня».
Вікторія СЮМАР, виконавчий директор Інституту масової інформації:
— Така тенденція є і я мушу визнати, що вона не тільки українська, а й загальносвітова. Чим більшим бізнесом стають медіа, тим більше вони схильні до пожовтіння. І це навіть вважається нормальним процесом. Оскільки це бізнес — він повинен приносити гроші, а значить глядачам повинно бути цікаво. А як раз оці шість «С» і одне «Г» і є виявляється найцікавішими. Не завчили ще власники і менеджмент ЗМІ, що це телебачення є ще і соціально відповідальним бізнесом. Проблема навіть не в пожовтінні, а в тому, що немає жодного мовника, який би дотримувався інших функцій. У більшості країн таким мовником є громадські ЗМІ. І якщо все це відбувається на фоні відсутності суспільного мовника, то це вже велика проблема, тому що думаючий глядач, на жаль, втрачає можливості, щоб задовольнити свої потреби. Хоча українське суспільство в цьому контексті більш вимогливе навіть ніж західне. Я пам’ятаю слова покійного Володимира Ворошилова, який казав, що тільки у пострадянських країнах суперпопулярною рейтинговою передачею може бути така програма як «Що? Де? Коли?» Тому що в жодній країні на Заході люди не будуть дивитися інтелектуальне шоу. У пострадянських країнах, у які були закладені інші стандарти інформації, преси як такої, є велика потреба і в розумних програмах. Тому я вважаю, що такими діями керівництво «1+1» робитиме добру послугу іншим каналам — таким як, наприклад, «СТБ», який своєю нішею обрав розумного, іронічного, молодого глядача, який, до речі, називає себе середнім класом. А «1+1» скочується до хоч і масового, але значною мірою маргінального глядача. І це пожовтіння відбувалося не протягом останнього тижня, а протягом року. Це те, що сьогодні обирає топ-менеджмент «плюсів». Мені прикро, бо це був мій найулюбленіший канал. І це другий канал у країні, який нещодавно змагався за те, щоб стати першим. Практично всі телеканали вже працюють за цією схемою. Більше того, всі теми, які вони висвітлюють у новинах — однакові, усі вони є в інтернеті й інформагенціях. Ніхто не шукає чогось нового, актуального для суспільства — про культуру, важливі соціальні теми і розслідування, міжнародні теми — про місце України в світі. Ми вже давно говоримо тільки про те, які перли в Тимошенко — справжні чи ні... Журналісти, редактори, ті, хто визначають теми не хочуть помічати цих речей в тому числі й через брак освіти.
Андрій ЗОТКІН, Інститут соціології Національної академії наук України:
— Телебачення — це чорна дірка. Це свого роду інформаційний ринок й журналісти, на мою думку, якщо не брати до уваги навіть етичні й моральні норми, економічно паразитують на слабкощах людської психіки, на тому, на що вона купується в першу чергу. Створюючи такий інформаційний фон, журналісти багато в чому зашкоджують собі ж, втрачаючи кваліфікацію. А тим більше суспільству. Таким чином, створюється настільки негативний загальний емоційний фон у інформаційному просторі, який заповнює непотребом свідомість громадян і дає свої негативні наслідки в майбутньому. Особливо це виявляється на молоді, яка фактично входить у соціальний світ через негативний інформаційний фон, який сьогодні продукують ЗМІ. Це негативне явище, втім, дуже логічне, воно вписується в те, що сьогодні відбувається в українському суспільстві — стрімке і, можливо, десь навіть усвідомлене опускання українського суспільства і громадян в чорну дірку — адже керувати людьми непоінформованими, які знають тільки про скандали і жовтизну, дуже зручно, це формує відповідний тип громадян. При цьому медійники грають на руку правлячій еліті, яка зацікавлена в формуванні такого суспільства.
