Новостворене відомство — Міністерство культури, молоді і спорту — збирається всебічно протидіяти впливу шкідливого контенту, передусім російського, на українське суспільство. «Замахнулися» на створення спеціального регуляторного органу, запровадження кримінальної відповідальності за проплачене поширення маніпулятивних та фейкових матеріалів, перегляд стандартів журналістської роботи. «Рішучі реформи» в інформсфері вже активно розробляються і можуть стартувати уже в січні наступного року.
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ЦИРК
Кабінет Міністрів своєю постановою від 2 вересня започаткував перетворення Міністерства інформаційної політики на Міністерство культури, молоді та спорту (МКМС) і схвалив ліквідацію Міністерства культури та Міністерства молоді і спорту. Завершити реорганізацію і почати повноцінно функціонувати об’єднане й трансформоване відомство планує до 1 січня 2020 року.
Як можна дізнатися з інформації на «Урядовому порталі», нове Міністерство культури, молоді і спорту України відповідатиме за театр, музику, кіно, літературу, бібліотеки, цирки, мистецьку освіту, культурну спадщину, спорт, благодійність, волонтерство, меценатство, релігійну та етнонаціональну політику, молодіжну політику, туризм, а також за медіа, інформаційну безпеку, протидію інформаційній агресії, гуманітарну та інформаційну політику на тимчасово окупованих територіях. Попередньо визначені ключові цілі діяльності нового відомства на найближчі п’ять років — вони викладені в Програмі діяльності уряду до 2025 року, яку 29 вересня 2019 року Кабмін схвалив і вніс до Верховної Ради.
Згідно з документом, основна мета активності Мінкультмолодьспорту в інформаційної сфері сформульована таким чином: «Українець рідше стикається з маніпулятивними та фейковими новинами, повідомленнями та матеріалами». Автори програми уряду пояснюють важливість досягнення саме цієї мети таким чином:
«В умовах гібридної війни важливими є навички критичного мислення, усвідомленого споживання інформаційних продуктів, стійкості до маніпуляцій та агресивних новин. Проте в інтенсивному інформаційному потоці навіть людина, яка критично мислить, може бути введена в оману маніпулятивною, фейковою інформацією. Це може спонукати її до висновків або дій, що зрештою їй нашкодять в інтересах маніпулятора.
Тому ми створимо належні умови для ринку медіа послуг, розширимо можливості для інформування населення на тимчасово окупованих територіях, а також стимулюватимемо створення якісного інформаційного простору через ідентифікацію маніпулятивного контенту (використовуючи інструменти співрегулювання і саморегулювання) та реалізації програми підтримки створення медіа продуктів, що протидіятимуть інформаційній агресії.
Окрема увага буде приділена роботі з інформаційними атаками з боку країни агресора з метою зниження їх впливу на громадян України, зокрема через вжиття заходів для зменшення споживання контенту держави-агресора мінімум удвічі.
Це дозволить у своїй сукупності зменшити шкоду, що завдається громадянам України внаслідок поширення фейків, зокрема зменшити кількість соціальних конфліктів».
ЯКІСТЬ? КІЛЬКІСТЬ!
Розроблено навіть кількісні показники ефективності роботи міністерства, спрямованої на досягнення поставлений цілей:
► Обсяг маніпулятивного контенту знизився вдвічі.
► Споживання контенту держави-агресора знизилось вдвічі.
На думку міністра культури, молоді та спорту Володимира БОРОДЯНСЬКОГО, яку він виклав 15 жовтня під час інтерв’ю на «Радіо НВ», обрані об’єктивні показники зможуть дати відповідь на запитання, програли ми чи не програли інформаційну війну.
Об’єктивні методи виявлення «маніпулятивного» чи «ворожого» контенту і методика розрахунку його обсягу поки що не оприлюднені. Наразі, на думку міністра, прикладом якісного аналізу інформаційного простору є моніторинг теленовин суспільного каналу «UA: Перший» та його «конкурентів» — найбільших українських телеканалів, які належать різним олігархам: «1+1», «Інтер», СТБ та ICTV, «5 канал», «Україна». Цей огляд щотижня робить для «Детектор медіа» експерт Ігор Куляс.
Втім, даний продукт складно назвати об’єктивним і таким, що надає чіткі цифрові показники. Скоріше за все, Мінкультмолодьспорт створить щось більш просунуте і «математичне». Час для цього є — судячи з таймінгу реорганізації нового міністерства, реальної повноцінної роботи з «виявлення» шкідливого контенту і розрахунку його впливу потрібно чекати з початку нового року.
ПОКАРАННЯ ЗА МАНІПУЛЯЦІЇ
У своєму виступі на радіо Бородянський уже трохи розповів, що і як буде робити міністерство, яким він керує, після того, як завершаться всі реорганізації і відомство запрацює в штатному режимі.
Першочерговим завданням міністр бачить внесення змін у чинне законодавство за для запобігання поширенню маніпулятивного контенту: «Мені здається, що у країнах, які ведуть війну (а Україна веде війну з потужною державою), рівень захисту інформаційного простору й відповідальність за маніпуляцію в ньому мають бути досить серйозними. Наше завдання — сформувати таке національне законодавство, яке, з одного боку, забезпечить свободу слова; з іншого — убезпечить нас від маніпуляцій та фейків».
Одна з ідей — запровадження кримінальної відповідальності за свідоме поширення дезінформаційного, маніпулятивного контенту «за гроші».
«Є маніпуляції, за які люди отримують гроші: бот-ферми; фейки, які розповсюджуються різними сайтами; спотворення інформації в інформаційному просторі... Це вже в принципі більш серйозна відповідальність, коли люди за гроші спотворюють суспільну думку. Сьогодні за це немає відповідальності, але мені здається, що взагалі необхідно запровадити такі критерії, за яких за такі речі буде наставати кримінальна відповідальність», — заявив глава Мінкультмолодьспорту.
Загалом, коли не йдеться про проплачені, замовні дезінформаційні кампанії, на думку міністра, має працювати співрегуляція — ефективне співробітництво державних інституцій і засобів масової інформації задля протидії фейкам і маніпуляціям. «Я вважаю, що такі речі необхідно робити на стику держави та медіасуспільства: є така форма, яка називається «співрегулювання». І в полі співрегулювання установа, яка може бути організована в межах такої взаємодії, може визначати, з одного боку, що таке маніпуляція, як вона виглядає тощо, і, наприклад, позначати цю маніпуляцію», — розповів Бородянський.
ЯК У БРИТАНІЇ
Міністр не виключає створення органу чи організації, яка буде опікуватися моніторингом медіапростору — насамперед телебаченням, задля виявлення та викриття маніпулятивних матеріалів, встановлювати стандарти журналістики, вказувати на порушення їх і карати (наприклад, штрафувати) порушників. Прикладом такої інституції для глави МКМС є британський медіарегулятор Ofcom, одним із завдань якого є захист громадян від трансляції в ЗМІ шкідливого та образливого контенту. До сфери відповідальності цього органу входить ліцензування комерційних теле- і радіоканалів, моніторинг дотримання ЗМІ Кодексу мовлення... Таким чином, фактично йдеться про розширену та посилену версію Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якої буде більше контрольних та «каральних» функцій.
Зрозумілі ризики, які обов’язково з’являться при появі подібної структури з широкими повноваженнями. У Мінкультмолодьспорті це розуміють. Наразі, за словами Бородянського, його команда працює над тим, щоб запропонувати рішення, яке дасть можливість, з одного боку, зберегти свободу слова та демократію, з іншого — захистити суспільство від маніпуляцій.
Завдання, скажімо прямо, амбіційне. Найбільша складність полягає в тому, що наразі немає готового рецепта, як це зробити в умовах російської інформаційно-гібридної агресії.
«В усіх демократичних країнах, де виробляються сучасні традиційні принципи свободи слова, не зазнавали іноземної окупації чи агресії з часів Другої світової війни», — зазначала американська журналістка та медіаюрист Мері МИЦЬО у своєму виступі на форумі National Media Talk два роки тому. («День» писав про це в №№ 202-203 від 10 — 11 листопада 2017 р.) Тоді експерт наголошувала: під час застосування традиційних для демократичних суспільств правил та підходів потрібно враховувати стан війни, в якому перебуває держава. «Коли беруться за основу для роботи журналістів стандарти країни без війни, то це зовсім не ті стандарти, що діють в країні, де є війна», — наголошувала Мері Мицьо.
НЕ ТІ СТАНДАРТИ
Під час тієї ж конференції група медіаюристів представила рекомендації щодо регулювання державою діяльності засобів масової інформації під час війни. Правники виклали своє бачення в кількох пунктах:
• Під час міжнародного збройного конфлікту основною метою збору, зберігання, поширення та використання інформації суб’єктами країни-агресора на території країни, що зазнала агресії, є спричинення шкоди за для отримання переваги в конфлікті, а саме — деморалізація громадян, деструкція гуманітарних цінностей, дезінформація населення тощо.
• З цих підстав під час міжнародного збройного конфлікту суб’єкти країни-агресора позбавляються права на свободу висловлювань на території країни, що зазнала агресії.
• У цих положеннях суб’єктами країни агресора вважаються громадяни країни-агресора та юридичні особи — резиденти країни-агресора, а також юридичні особи, власниками або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни або юридичні особи — резиденти країни-агресора.
• Ці правила також можуть бути застосовані під час інших міжнародних конфліктів, визнаних вищим органом державної влади країни, що зазнала агресії.
• Ці правила можуть бути застосовані до країн, вищі органи державної влади яких публічно підтримали агресію.
• Ці правила не застосовуються до суб’єктів країни-агресора, які публічно засудили агресію, визнають територіальну цілісність країни, що зазнала агресії, та міжнародне право.
Звісно, ці рекомендації є дискусійними ба навіть спірними. Але поки що це найбільш аргументоване та систематизоване бачення того, як можна поєднати гарантії безперешкодної діяльності незалежних медіа і захист національного інформаційного простору від ворожого гібридного впливу.
***
До кінця року Міністерство культури, молоді і спорту, вочевидь, має запропонувати свою, напевно, більш глибоко опрацьовану й детальніше виписану формулу одночасного збереження вільних медіа та розбудови надійної системи протидії маніпулятивному та ворожому контенту. Напевно, на початку наступного року цей план — нарешті — має втілюватися в життя. Відверто кажучи, не є нормальною ситуація, коли на шостий рік війни Україна все ще «зависає в рефлексії» і продовжує шукати стійкий баланс між забезпеченням права на свободу слова та необхідністю захисту нацбезпеки без суттєвого позитивного результату.
