Як, напевно, більшість операторів, Володимир Гуєвський почав із фотогуртка. А вчитися операторського мистецтва довелося в одного з кращих фахівців того покоління — Едуарда Леонідовича Тімліна. Сьогодні Володимир Гуєвський — головний оператор на телеканалі «1+1», один із провідних професіоналів українського кіно й телебачення, багаторазовий лауреат численних вітчизняних і міжнародних фестивалів. З величезним задоволенням працює з такими режисерами, як Олександр Роднянський, Олег Фіалко, Андрій Дончик. Днями пан Гуєвський відсвяткував своє 50-річчя і поспілкувався з нами про складнощі та радощі своєї роботи.
— Специфіка операторської роботи — яка вона?
— Треба і бути технічно грамотним, і знати все, що пов’язано зі специфікою знімального процесу, драматургію. У радянські часи оператор обов’язково мав знати історію живопису, мати уявлення про класичні твори великих художників. А також — володіти композиційною побудовою, світловими ефектами, вміти вибудувати перспективу, правильно налаштувати колорит. Бо кіно — це умовно образотворче мистецтво, його джерела лежать у класичному живописі. Але головне — це відчуття композиції. Воно або є, або його немає. Повинна бути від природи внутрішня гармонія. Можна вивчити всі закони побудови, але знаходження єдиних правильних точок — це найскладніше, і це треба відчувати всередині.
— І який він — світ через об’єктив відеокамери?
— Він, звичайно, інший. Бо все, що нас оточує, складається з десятків тисяч кадрів. І те, що ми бачимо оком, цілковито гармонійно скомпоноване природою. І коли ми дивимося на пейзаж або людину, бачимо ширше, ніж це можливо показати у кадрі.
— А є вони сьогодні — революційні й нові погляди в операторському мистецтві?
— Сьогодні складно про це говорити, тому що всі способи, типи й види зйомок уже відкрито. У кіні мало що міняється щодо побудови, все було відкрито ще до нас. Уже в 60-ті роки, певно, все було відомо, закони побудови лишилися ті самі. Ми користуємося прийомами старих майстрів, усього лише трансформуючи їх відповідно до сьогоднішнього дня, з сучасною технікою і світлом. Нового нічого немає, тільки вміння поєднувати.
— Головний оператор каналу — наскільки це відповідально?
— Знаєте, мені повсякчас здавалося, що я на телебаченні новачок, а виявилося, що вже минуло 12 років. Я на «1+1» з 1995 року, коли тільки канал був створений. За всі роки пройшов через увесь процес, починаючи від того, чого треба було навчатися, — професії теле- і кінооператор схожі, але в них різна специфіка і подача. Доводилося вчитися якихось технічних речей наново. Тому що тут діяли дещо інші закони, інші жанри, багато документальних і репортажних зйомок. Усе зміщено більше до документальної складової, треба швидко мислити, немає часу довго думати й будувати. Оператор телебачення — це більше прикладна професія і менше творчості. Та це величезний досвід, який дає хорошу реакцію. Я знаю приклади, коли сюжети йдуть у новини практично незмонтовані. Не тому, що ніколи, а тому, що оператор знімав набір кадрів так професійно, що їх майже не треба було монтувати — подія була відкрита повністю і так, як потрібно для короткого сюжету.
Є ще більша область роботи на телевізійних проектах — складні багатокамерні постановки, шоу, концерти. Ця робота складніша, глибша. Крім розставляння камер, потрібно грамотно освітити простір, аби він був об’ємним і презентабельним, гарно виглядав на всі камери. Це дуже складне завдання, бо для кожної точки кадру в кіно виставляється окреме світло, а тут треба універсальне для всіх. Окрім того, це тісна робота з режисерами-постановниками телепередач, із художником, від якого залежать декорації. На телебаченні цікаво працювати на цьому етапі. Так, це конвеєрне виробництво, але воно дороге, і важливо все грамотно вибудувати. Найцікавіший етап — початковий, створення художнього образу програми, він десь нагадує за основними професійними підходами творчу роботу. Наскільки це складно? Все складно, коли вперше. Зараз для мене таємниць у професії телеоператора немає. Хоча, мабуть, це неправильно так вважати. Є такий художник — не знаю, чи живий він іще, — Кацусіка Хокусай, який одного разу сказав: «Мені здається, що я вже дечого навчився». Але! Сказав він це, коли йому було 86 років. Я гадаю, що це правильний підхід.
Сьогодні таємниць у схемах побудови для мене немає. Проте міняється техніка, формати програм. «Найрозумніший» і «Мільйонер», колись такі складні в технічному виробництві, вже відходять в історію, бо цим форматам по п’ять- шість років. Для мене спочатку було складно — як це, світлом керує комп’ютерна програма? Безліч приладів, що точково працювали, світло, яке міняє форму променів...
— Яка професійна мрія у професійного оператора?
— Не знаю, чи називати це мрією, та одне бажання мене не полишає — зняти український прокатний фільм, для прокату в українських кінотеатрах, за всіма законами кіно. Неважливо, на кіноплівці чи на сучасніших електронних носіях. І, звісно ж, зняти це з Андрієм Дончиком. Думаю, що й він цього хоче, але глибоко це приховує (сміється).
