У цьому сезоні інтелектуальна дитяча програма каналу «1+1» — турнір «Найрозумніший» — входить у свій ювілейний десятий сезон. Оскільки сезон на проекті вимірюється півріччями і чемпіонатами, то в березні 2008 року команда програми на чолі з продюсером Володимиром Оселедчиком відзначить своє п’ятирічне існування в ефірі.
— Таке враження, що «Найрозумнішому» не п’ять років, а ця гра завжди була в ефірі й про неї знають не лише діти, а й їхні батьки, бабусі, дідусі й ті, хто вчора був дітьми...
— Вона й робилася спочатку не лише як дитяча програма. Я якраз не вважаю правильним, коли наш проект називають дитячим. Він не лише для дітей — це програма для всіх. Програма для родинного перегляду. І в ній завжди є в рівних кількостях і діти, і дорослі, й молоді, й старші. Це скоріше програма про дітей, аніж для дітей.
— Володимире Давидовичу, скільки ігор вже зіграно до десятого сезону?
— Ми зараз усе чітко перевірили. Усього в нас було 146 ігор, нас дивилися за цей час понад 460 млн. глядачів. Це я назвав лише рейтинги в Україні. Усього за цей час ми зіграли понад 37 320 питань. У грі в нас було близько 1700 учасників, а заявок кандидатів- претендентів за цей час ми отримали понад 81 000. Ось така приблизно статистика гри «Найрозумніший» за минулі дев’ять сезонів.
— Спершу гравцями «Найрозумнішого» були ж не діти, а дорослі?
— Так, ми спочатку випустили програму так, як нам пропонували за ліцензією. Британці роблять цей формат як подійний проект — один раз на рік. Правовласники пропонували зробити одну програму дитячу («Найрозумніша дитина»), одну програму «Вчитель», одну програму «Лікар», «Найрозумніший військовий», «Найрозумніші мами-тата» і так далі. Наша логіка роздумів була дуже простою: ми досить синхронно — Москва і Київ — усі, хто над цією програмою працював, зійшлися в одному. У тому, що ми присвоюємо програмі деякі якості, їй, загалом, не властиві. Ну, неправильно говорити: «Найрозумніший лікар»! Лікар не зобов’язаний бути найрозумнішим, він повинен уміти добре й якісно робити свою справу. Точно так само найкращий військовий — він далеко не найбільший ерудит. Це людина, яка професійно робить свою справу й захищає країну. А ось дитина — так, вона повинна бути розумною. Батьки повинні бути розумними. Вчителі. Цінність розумних учителів, безперечно, значуща.
— І так ви вийшли на гру з дітьми?
— Ми для себе визначили коло людей, які нам з цього погляду цікаві. Причому, потрібно додати, що дорослі дуже неохоче спочатку йшли в гру. Був певний страх — а якщо я не виграю, значить, я не найрозумніший? Тобто для вчителів це був серйозний ризик. А потім ми для себе зрозуміли, що найкраще грати з дітьми. Це й найбільш вдячна аудиторія, а для глядача — найважливіший об’єкт, який він хоче бачити в такому змаганні. І соціально це дуже значуще. Бо виявилося, що дуже багато дітей реально виросли в якусь абсолютно іншу якість за ті роки, які вони провели разом із «Найрозумнішим». Перша ліга закінчила виступи в клубі рік тому. Зараз ми отримали перший студентський вік, який пройшов через наш клуб. Багато які хлоп’ята та дівчата успішно вступили до прекрасних ВНЗ. Олексій Попов став студентом МДІМВ — причому в нас є домовленості з МДІМВ, що хлоп’ята та дівчата, які мають певний статус у клубі «Найрозумніший», вступають на особливих умовах. Багато хлопців та дівчат вступили до інституту МДТУ імені Баумана, у наш Університет імені Тараса Шевченка на журналістику, до Національного університету театру, кіно і телебачення також вступили двоє хлопців зі старшої ліги «Найрозумніших». Вступили в Дніпропетровську, в Одесі на комп’ютерні технології та кібернетику, в Запоріжжі… Це дуже приємно. Ми з ними передзвонювалися, вони розповідали — як складали іспити, як вступили. Така ось велика родина вийшла.
До речі, після того як ми почали працювати в цій клубній схемі й із щотижневими виходами в ефір, власники ліцензії почали пояснювати своїм клієнтам, що можливе існування їхнього формату і в такому постійному режимі. Єдине, щоправда, що вони спеціально розробили інший формат — із одним екраном, з більш скромною студією, з меншою кількістю глядачів.
— І дешевший?
— Так, дешевший. На регулярній основі в такій студії, з таким, як ми кажемо, «жирком», з таким насиченим технічним забезпеченням, окрім нас, регулярно цю програму не робить ніхто.
— Насправді ви запропонували молодшому поколінню інтелектуальну програму як альтернативу екранним кумирам і серіальним героям. Запропонували бути героєм у іншому напрямі.
— Бути не вигаданим героєм, а реальним. У якійсь мірі — так. Нам хотілося спочатку створити моду на розумних. Нам хотілося, щоб було модно не лише носити добрий одяг і слухати певну музику, а й бути розумним. Щоб це не викликало відчуття: а, «ботанік»! Ні, зовсім не обов’язково лише «ботаніки» — найрозумніші хлоп’ята та дівчата. Окрім того, за цей період часу на наших очах вони ставали іншими з погляду свободи, публічності, розмови. У нас було безліч хлоп’ят та дівчат, які приходили, боячись рота розкрити! Слово сказати боялись! Їх душило заїкання. У нас є хлопці та дівчата — наші особливі улюбленці саме тому, що вони просто помінялися на наших очах. Один хлопчик із далекого- далекого російського Сибіру — він слово боявся сказати. І ми його залишили саме через це. Бо наш психолог Михайло Михайлович Грінченко нам сказав: «Залиште дитину. Їй це потрібно». Ми його залишили — і він розвинувся в абсолютно іншу людину. У нього велике кохання — дівчинка з України, вони товаришують уже багато років. Він вільний, красивий, розкутий, яскравий хлопчина. Страшенно приємно! Гравці стають публічними, їх узнають, вони вміють спілкуватися з людьми різного віку. Вміють тримати себе на публіці — це ж здорово!
— Скільки людей зараз входить до клубу?
— Стабільно в клубі кожного року бере участь у чемпіонаті 96 осіб. Це такий начебто статус «членів клубу». Але кожного року приходять нові люди. Кожного року у відбірних іграх бере участь велика кількість хлоп’ят та дівчат, які раніше ніколи не грали. Ось цього року ті перші ігри, які ми вже записали з молодшою віковою лігою (ліга, яка грає лише другий рік), — така кількість новачків! І така кількість класних новачків! Сильних, яскравих, із абсолютно особливою мовою. У молодшому віці це, мабуть, найурожайніший рік.
— Як ви відзначатимете ювілейний сезон?
— Ми, в принципі, одного разу разом із дітьми відзначали, зробили таку віху — коли старша ліга, перша, яких ми саме й називаємо — «сурки» (вони самі собі вигадали цю назву від абревіатури СУР — «самый умный ребенок»). Ось коли «сурки» закінчували виступи рік тому, ми їм улаштували такий маленький випускний вечір. Орендували катер, поїхали з ними Дніпром, багато базікали, фантазували. А так — ми не відзначаємо дат. Для нас сама гра має настільки подійний, яскравий і радісний характер, що якось додавати до цього ще щось наразі не виникало особливого бажання. Хоча, мабуть, потрібно.
— А чи будуть в новому сезоні якісь новини?
— Ми хочемо зараз спробувати трошки розширити вікові рамки, зробити більше спеціальних ігор. Минулого року ми лише почали йти цією доріжкою, робити спецпроекти з участю, наприклад, тат і мам. Це була дуже добра проба, яка запам’ятовується. Особливо яскраво себе показали мами. Цього року ми обов’язково зробимо гру з педагогами. Десятий сезон ми відкрили грою з акторами серіалу «Кадети». І багато в чому завдяки тому, що гру всі вже добре знають, у дорослих людей зник страх брати у ній участь. Ми хочемо зробити спеціальний проект, де візьмуть участь гравці дуже різного віку. Тобто за один пульт стане по дві людини — один із тих підлітків, які вже закінчили грати в «Найрозумнішому», а інші — з наймолодшої ліги. Причому малюки виберуть собі пару, свого улюбленого кумира. Плануємо зробити таку ж гру дітей і батьків — щоб за один пульт стали діти й батьки. Є в планах зробити студентську лігу. Адже хлопці та дівчата, які в різні роки грали в «Найрозумнішому», вони ж три чотири роки жили з цією грою. Зараз вони стали студентами, і багато хто з них хоче грати. Спробуємо. Подивимося, що з цього вийде. Наскільки вони будуть здатні добре грати й захоплювати глядача своєю грою.
— Запрошенням акторів «Кадетів» на першу гру ви хотіли відзначити початок ювілейного сезону?
— Природно. Це особливий сезон для нас. Плюс хотілося зробити те, про що ми давно думали, — надати грі характеру незвичності. Звичайно, вже на п’ятому році існування проекту, та ще коли він виходить щотижня, у проекту завжди існує трохи «рутинності». Це неминуча річ. Але потрібно старатися, по можливості, руйнувати цю рутинність хоча б окремими проектами. Ось цей проект якраз і слугував цьому бажанню пожвавити інтерес, спровокувати сплеск інтересу до гри. Щоб глядач знав, що «Найрозумніший» — це не лише проект регулярних чемпіонатів, а там постійно траплятимуться сюрпризи. Зараз ми готуємо наступний сюрприз.
