Фракція «Єдина Росія» в Держдумі 19 березня підготувала чудовий і навіть по-своєму журналістський (тобто не має юридичної сили) документ епохи – заяву про неприпустимість зловживання ЗМІ правом на свободу слова. «Зловживання правом на свободу» – словосполучення, яке просто зобов'язане стати девізом третього путінського терміну.
Фракції «Єдиної Росії» у Держдумі не сподобалося, що трьох її представниць, які встигли побувати в інших партіях, одна шанована в Кремлі газета в одному своєму тексті назвала «політичними повіями». Адже в цій фракції багато і чоловіків – перебіжчиків на сторону влади. Але стосовно жінок цю констатацію факту галантні представники думського істеблішменту сприйняли як особливо образливу. Мабуть, чоловіча політична проституція здається нашим депутатам цілком традиційною для Росії орієнтацією.
Але от яка засада: викликати кривдника на дуель не можна – дуелі заборонені. До того ж єдинороси не звикли ризикувати своєю шкурою ані заради жінок, ані заради Росії. Вони і в партію вступили, щоб не ризикувати. Скористатися самим цивілізованим способом з'ясування стосунків – подати до суду за наклеп, за який знову передбачено кримінальну відповідальність в країні зусиллями тієї ж Держдуми з подачі президента, – теж важко. Тому що все, написане в тій злощасній газетній статті, суща правда.
Залишається політичне крикливство. І ось уже глава думської фракції «Єдиної Росії» Володимир Васильєв повідомляє на пленарному засіданні нижньої палати парламенту: «Наша фракція підготувала заяву, яку ми назвали «Про неприпустимість зловживання засобами масової інформації правом на свободу слова». Тепер ми його будемо поширювати в залі, і я звертаюся до колег з інших фракцій з проханням підтримати нас у цій заяві». Далі з вуст Васильєва звучить чудова мотивувальна частина: «Ми буквально всі з вами виявилися свідками публічної образи наших колег... І що найнебезпечніше – застосований принцип поділу і за політичною ознакою. Той, хто це робить, напевне, не віддає звіту – так можна подумати про журналіста. Але коли ми говоримо про керівника найстарішого друкованого органу– не виходить».
Що таке «принцип поділу і за політичною ознакою» і чим він небезпечний, відомо лише самим єдиноросам. Хоча за невблаганною логікою розвитку авторитарних режимів скоро, мабуть, належати до «Єдиної Росії» дійсно стане небезпечно. А багато її членів (сподіваюся, це слово нікого не образить?) почнуть спалювати свої партквитки і таврувати свою колишню партію: чи не правда, щось схоже в Росії не так давно вже було.
Але проблема не в думській заяві, яка лише підкладає дров до багаття політичної інквізиції, що посилено розпалює російська влада останні декілька місяців, зокрема щодо нелояльних ЗМІ та окремих журналістів. Проблема в тому, що представники влади навіть на рівні слововживання не розуміють, що таке «свобода» і «порядок».
Вони говорять уже другий десяток років: «Ми наводимо порядок», – що є синонімом рукотворного управлінського хаосу, корупції та банального закручування гайок. Не буває ніякого «наведення порядку» – його можна тільки створити як сутність і атмосферу, в якій ми живемо (тут взагалі краще вжити слово у множині – «порядки»), або визначити як звід законів. Наводити можна мости або жах на ворогів.
Неможливо «зловживати правом на свободу». Можна порушувати або не порушувати закон. Право на свободу слова – абсолютна юридична гарантія. Якщо хтось у Росії і порушує це право, то це сама держава, а не засоби масової інформації або блогери, які занадилися публікувати документи про закордонні активи і таємні бізнеси наших, як випливає з їхньої реакції, політично незайманих депутатів. Зловживати можна службовим становищем. А право – воно або є, або його немає.
Фракція, яку образила газетна стаття про очевидне, покірно терпіла керівника партії, який, будучи президентом, категорично відмовився бути членом цієї своєї партії. За найменшим рухом найповажнішого перста вона покірливо штампувала ганебні закони, брала авторство на себе, змінювала власну точку зору на сто вісімдесят градусів. В обмін на постійні приниження представники цієї фракції були запрошеними гостями за столом господарів Росії, годувалися з панського столу. Вони самі створили цей режим, стали його жертвами і хочуть покарати кожного, хто називає речі своїми іменами.
Звичайно, в Росії немає жодної політичної проституції. І Дума у нас «не такая — а ждет трамвая». Ну і постійно щось кричить на цій тупиковій трамвайній зупинці російської історії.
