Два десятки чоловіків ганяють шкіряну кулю по трав’яному полю. Здавалося б, які ще додаткові контексти можна віднайти в цій грі? Проте мільйони людей втрачають через неї голову, перетворюючи таким чином футбол на вагомий політичний та економічний фактор. Спорт завжди був більше, ніж просто спортом. Національна консолідація, пропаганда здорового способу життя, ліки від депресії — це лише невеличка частка від тих соціальних функцій, які він може виконувати. Згадайте хоча б довколоспортивні події під час Євро-2012 або «три дні щастя», які нам у листопаді 2013-го подарувала збірна України, перемігши французів із рахунком 2:0 і здобувши шанс на вихід у ЧС. Тоді про футбол говорили всі, навіть ті, хто не знає правила гри й взагалі ним не цікавиться.
Чому ж тоді впродовж останніх років спортивна тематика фактично зникла з поля зору вітчизняних каналів? Чому на ТБ закрили спортивні новини? Чи відповідає потребам аудиторії наявний рівень спортивної журналістики? Про це, а також про власні телесмаки в межах традиційного опитування «Дню» розповіли відомі люди зі світу спорту.
«ТЕЛЕБАЧЕННЯ МАЄ ПРИВЧАТИ ВБОЛІВАТИ ЗА НАШИХ»
Артем ФРАНКОВ, головний редактор журналу «Футбол»:
— Своїм дітям я закрив доступ до ТБ — шкідливо. Сам дивлюся виключно футбол. Цей різновид спорту висвітлюється на наших каналах доволі якісно, якщо враховувати наявний рівень інтересу до нього. Адже не секрет, що деякі футбольні телетрансляції в нашій країні мають не просто низький, а, я б сказав, від’ємний рейтинг — вони відучують глядача дивитися футбол загалом. Те, що наші канали (передусім «2+2» та «Футбол») повністю показують наш чемпіонат, — це своєрідний трудовий подвиг.
Якщо ж говорити про інші види спорту, то їх можна побачити хіба що на каналах «Спорт 1» і «Спорт 2», які у свою чергу не так легко знайти в мережах кабельних операторів... На жаль, деякі спортивні канали змушені були взагалі припинити своє існування.
Відмову більшості мовників від спортивних новин я пояснити не можу. На мою думку, вони повинні бути на кожному інформаційному каналі. Вочевидь, ідеться про елементарну економію, тактичний крок зі скорочення видатків, який абсолютно не враховує майбутнє та вплив на аудиторію. Це — недалекоглядна політика менеджменту.
Переконаний, що телебачення — це вагомий чинник, який впливає на розвиток спорту. Це — правда, навіть якщо самі спортсмени в цьому не зізнаються. Наприклад, чемпіонати Англії, Німеччини та інші, які можна побачити на ТБ, відіграють для наших футболістів роль своєрідного орієнтира. Ми вимушені «підтягуватися» до їхнього рівня, й це добре. Водночас трансляції дають можливість тим, хто справді прагне розбиратися у футболі, бачити його у всіх аспектах — оцінювати помилки футболістів, арбітрів, тренерів. Таким чином, ми можемо дискутувати з приводу цієї дисципліни не голослівно, а маючи перед очима матеріал. Створюючи для дискусій цей інформаційний простір, телебачення суттєво піднімає інтерес до футболу. Серед футбольних програм, окрім загальновідомих шоу на «2+2» та ТРК «Україна», хочу відзначити цікаві документальні фільми на каналі «Футбол». Також імпонує розширений формат футбольних трансляцій, який практикують на цьому каналі.
Щодо спортивних коментаторів. За аналогією з відомим висловом, можна сказати, що кожна аудиторія має тих коментаторів, на яких заслуговує і які відповідають її рівню... В мене особисто, відверто кажучи, є багато претензій до наших спортивних журналістів.
Вважаю, що передусім телебачення має привчати вболівати за наших. Спорт — це дивовижний спосіб об’єднання людей зовсім різного соціального статусу, з різними життєвими інтересами. У цьому — його велика сила. Крім того, спорт покликаний показувати приклад, передусім дітям. Він має привчати їх прагнути до перемоги, вести здоровий спосіб життя, діяти в команді. Водночас слід розрізняти реальний професійний спорт та інформаційне поле довкола нього, те, яким ми його уявляємо. Глядачам необов’язково бачити всю картину, адже насправді професійний спорт, за визначенням, шкідливий для здоров’я.
Звісно, телеканали й загалом ЗМІ ставлять перед собою насамперед комерційну мету. Хай хто б що говорив, завдання соціального характеру не перебувають навіть у першій десятці їхнього списку пріоритетів.
«ДЕЯКІ ВИДИ СПОРТУ — В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ВАКУУМІ»
Iнна ОСИПЕНКО-РАДОМСЬКА, українська веслувальниця на байдарках, чемпіонка Олімпійських ігор у Пекіні:
— На жаль, в Україні вже давно сформувалася сумна традиція, згідно з якою трансляції зі змагань із веслування на байдарках практично відсутні на ТБ. Доводиться шукати їх в Інтернеті, на Eurosport або на російських каналах. Російські ж коментатори переважно розповідають про своїх спортсменів, прізвища ж українців перекручують, нерідко спотворюють статистику.
Ще кілька років тому на більшості українських каналів наприкінці новин була окрема спортивна рубрика. Зараз цього немає. Спортивне життя в Україні доволі насичене — досягнень вистачає. Йдеться, зокрема й про юнацький, дитячий спорт — наші хлопці й дівчата здобувають медалі. Нещодавно в Португалії завершився чемпіонат світу з веслування на байдарках і каное серед юніорів і молоді віком до 23 років. Наші спортсмени здобули чимало нагород. Але хто про це знає? Інформація є лише в Інтернеті. У теленовинах про спорт тепер не згадують навіть у рухомому рядку.
Чому так відбувається, не розумію. Весь ефірний час займає політика, але, мені здається, глядачі вже втомилися від неї. Спортивні досягнення повинні дарувати українцям моменти радості, яких так не вистачає. Крім того, якщо про тебе згадують на ТБ, це дуже мотивує, особливо молодих спортсменів. Ти починаєш усвідомлювати, що недаремно витратив свій час і зусилля, що твої досягнення важливі не лише для тебе і твоєї родини, а й для країни загалом. В Україні ж, на жаль, сформувався цілий перелік видів спорту, які перебувають в інформаційному вакуумі. Добре — хоча б Олімпіаду показали на «Першому» — раніше й цього не було.
Українські діти чимало часу проводять перед екраном. Якби вони бачили досягнення наших спортсменів, можливо, хтось теж вирішив би записатись у секцію. Адже спорт — це завжди рух, здоров’я, яскраве життя. Слід доносити це до маленьких глядачів.
Загалом на ТБ мені не вистачає людських історій. Історій про життя молодих спортсменів, учених. Адже в нас чимало талановитої молоді в різних сферах. Вони розвиваються, створюють якісь цікаві проекти. Чому цих людей не показують? Глядач повинен бачити все різноманіття нашої країни. Якщо ж ми не розповідаємо про молоді таланти, вони починають відчувати себе непотрібними. Зрештою, чималий відсоток просто залишає країну. І потім ми дізнаємося про «американця» чи «росіянина», який сконструював якийсь новаторський винахід або досягнув видатних результатів у спорті...
Особисто я майже завжди вмикаю телевізор вечорами після тренувань. Переважно дивлюся Eurosport. Маю чимало друзів серед представників інших видів спорту, тому намагаюся слідкувати за їхніми досягненнями. Не пропускаю змагань із синхронного плавання, легкої атлетики, велогонки. На каналі «Спорт 1» подобалася програма, в якій розповідали про життя спортсменів, їхній побут, родини. Запам’ятався також цикл програм Олени Говорової — завжди дивилась їх на одному диханні. На жаль, зараз нічого схожого не показують. Нині наша країна загрузла в політиці, війні. Українці й так постійно перебувають у депресії через усе це, а ТБ лише погіршує ситуацію. Чесно кажучи, впродовж останніх півроку, окрім спорту, я майже нічого не дивлюся.
«ДЖЕРЕЛО ПОЗИТИВНИХ ЕМОЦІЙ»
Олена ГОВОРОВА, легкоатлетка, бронзовий призер Олімпіад в Афінах і Сіднеї у потрійному стрибку, телеведуча:
— Спортивне життя на українському ТБ висвітлюється дуже мало! Коли ви востаннє бачили прямі трансляції якихось змагань, крім футболу? Я не пригадаю. Чи не єдиний виняток — біатлон на «Першому». Я так розумію, що йдеться про наслідки плідної співпраці з телеканалом Федерації біатлону України. Але це скоріше виняток, ніж правило. Такий досвід варто було б переймати й представникам інших видів. Нещодавно завершився чемпіонат світу з водних видів спорту. Десь були трансляції? Глядачам розповіли про результати українських спортсменів? Не згадали навіть у новинах! Деякі «спортивні новини» починаються з розповідей про те, скільки коштують бутси того чи іншого футболіста. Це дуже прикро й образливо для інших спортсменів, які докладають неймовірних зусиль задля досягнення результату.
Не можна відмовлятися від спорту в ефірі, орієнтуючись лише на популярність того чи іншого виду. Адже популярність залежить, зокрема, й від якості телепродукту, від того, що ми, власне, пропонуємо глядачеві на вибір.
Українські спортсмени досягають серйозних висот. Чи не щомісяця маємо переможців, якими можна пишатись. У багатьох видах українці регулярно привозять додому медалі. На жаль, все це не знаходить свого відображення в ефірі. Чому? Перемагає логіка ефірного часу. Телеменеджер думає: «Навіщо мені ставити в прайм-тайм спорт, якщо є серіал, який дивитимуться всі?» На мою думку, такий підхід — неправильний. Люди повинні знати про спортивні досягнення. Пригадую, як міністр молоді та спорту Ігор Жданов розповідав колись про сльози на Майдані. Ми всі теж їх пам’ятаємо. Але були тоді й інші сльози — коли наші біатлоністки здобули «золото» на Олімпіаді в Сочі. Це було дуже важливо для країни — люди плакали від щастя! Чомусь зараз усі забувають про те, що в нас є чим пишатися.
Переконана, що на кожному каналі мають бути спортивні новини. Дитина, яка сидить перед телевізором, а не йде на вулицю грати у футбол чи баскетбол, повинна бачити ще щось, окрім реклами пива. Уже зараз ми маємо задумуватися над тим, як висвітлюватимемо Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро наступного року.
У ПЕКІНІ ТРИВАЄ 15-Й ЧЕМПІОНАТ СВІТУ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ, НА ЯКОМУ УКРАЇНЦІ РЕАЛЬНО ПРЕТЕНДУВАТИМУТЬ НА НАГОРОДИ У ЩОНАЙМЕНШЕ П’ЯТИ ВИДАХ ПРОГРАМИ. ОДНАК ЖОДЕН ЦЕНТРАЛЬНИЙ КАНАЛ НЕ ТРАНСЛЮЄ ЗМАГАННЯ НАЙСИЛЬНІШИХ СПОРТСМЕНІВ СВІТУ, НАВІТЬ НЕ ВИСВІТЛЮЄ НОВІ ДОСЯГНЕННЯ ТА РЕКОРДИ В НОВИНАХ. НА ФОТО: НАТАЛІЯ СЕМЕНОВА ПІД ЧАС ВИСТУПУ В ПЕКІНІ / ФОТО РЕЙТЕР
На мою думку, вітчизняним спортивним журналістам, які працюють на ТБ, не бракує щирості та професійності. Вони справді роблять усе можливе задля популяризації спорту. Але, окрім цього, потрібна ще й державна політика. Замість того, щоб у майбутньому будувати лікарні, ми можемо сьогодні побудувати стадіони та спортивні майданчики й пропагувати спорт. Саме успіхи професійних спортсменів і повинні мотивувати людей вести здоровий спосіб життя. Пам’ятаю, коли я професійно займалася спортом, робота журналістів була для мене важливим чинником. Я усвідомлювала, що моя країна цікавиться мною, говорить про мої досягнення. Тоді ще не було мобільних телефонів, і моя родина та друзі дізнавалася про результати змагань саме завдяки ТБ.
Сама я дивлюся телевізор дуже вибірково. Зараз — здебільшого мультики, оскільки маю маленьку дитину. Мені здається, українські глядачі вже «наїлися» серіалами про вбивства, кров, зради... Люди повинні отримувати з екранів більше позитивних емоцій. І спорт може стати тут хорошим помічником.
«НАЙКРАЩИЙ ФОРМАТ — ІСТОРІЇ УСПІХУ КОНКРЕТНИХ ЛЮДЕЙ»
Денис СИЛАНТЬЄВ, плавець, срібний призер Олімпійських ігор у Сіднеї, народний депутат України:
— Помітно, що спортивні журналісти, які працюють на нашому ТБ, постійно прагнуть розвиватися. Про це свідчать, зокрема, й усі останні трансляції великих спортивних змагань. Водночас загалом на спорт канали виділяють вкрай мало часу. Дуже часто наші збірні повертаються з чемпіонатів із медалями, а їх навіть ніхто не зустрічає, ніхто про них не говорить... В Україні є чемпіони світу, олімпійські чемпіони, яких широкий загал взагалі не знає. Таке «споживацьке» ставлення до спортсменів дуже засмучує, адже вони досягають усього лише завдяки власній силі волі та здібностям. Хто, якщо не вони, мають бути прикладом? Молодь сьогодні прагне отримувати все й одразу, не докладаючи при цьому жодних зусиль. Вони вірять у якісь таблетки, заклинання, але тільки не у власні сили. Саме тому пропагування спорту має велике значення. І найкращий формат тут — історії успіху конкретних людей.
Ставлення вітчизняних каналів до спорту свідчить про відсутність соціальної відповідальності у їхніх власників. Дуже багато залежить також від комерціалізації того чи іншого виду спорту. Наприклад, про теніс 50 років тому майже ніхто не чув, але його цілеспрямовано «розкрутили» певні заможні люди. Телебачення нині суттєво впливає на формування суспільної думки, а це — важливий орієнтир, на який оглядаються при прийнятті рішень. Не варто забувати, що на міжнародній арені Україну знають значною мірою саме завдяки перемогам наших спортсменів. Ні в економіці, ні в політиці ми не можемо похвалитися такими успіхами. Про те, що ми вміємо перемагати, повинні знати й самі українці. Телебачення у своїй роботі мусить зважати на це. На жаль, потенціал використання спортивних перемог задля розвитку нашої країни залишається глибоко недооціненим.
