«Параджанов» — ігрова біографічна стрічка режисерів Олени Фетісової та Сержа Аведікяна, яку створено 2013 року, і в якій постають сюжети з життя великого режисера.
Із анотації до стрічки: «Режисер Параджанов створює геніальні фільми. Він — небезпечно вільна людина для тоталітарного радянського режиму. Тільки непохитна любов до краси у всіх її проявах допомагає генію пережити роки ув’язнення, ізоляції та забуття».
Фільм «Параджанов» був створений до 90-ліття великого майстра, що відзначалося у січні 2014 року. До виробництва долучилися чотири країни — крім України, це Франція, Грузія та Вірменія.
Власне, Сергій Параджанов (Параджанян), який народився у Тбілісі в родині вірмена, спадкового антиквара, знімав свої фільми і в Україні, і в Грузії, і у Вірменії. І майже всі його екранні твори глибоко занурені до тієї чи тієї культури. Зокрема і в цьому полягає особливий феномен Параджанова-творця.
Взагалі Параджанов — це людина-легенда. Він був центром київського мистецького життя 60-х років. Він був зачинальником тієї кінематографічної течії, яку згодом назвали Українським поетичним кінематографом. І він був абсолютно бурлескною особистістю.
Як згадував Роман Балаян, інший український режисер вірменського походження, Параджанов усіх обеззброював своїми фантастичними імпровізаціями. Те, що інші мали б готувати кілька днів, щоб вразити, для Параджанова було справою моменту.
І він, судячи з усього, судячи з моря захопливих спогадів про спілкування з ним, був надзвичайно вільною людиною в тоталітарному суспільстві повсякчасних обмежень. Тож послідовно влучною є назва також біографічної, але неігрової стрічки українського режисера Романа Ширмана, присвяченої Параджанову, — «Небезпечно вільна людина».
Безумовно, створювати біографічний фільм про таку особистість, якою був Параджанов, є завданням надзвичайним. Олена Фетісова, що вона виступає в цьому проекті одразу в трьох іпостасях — сценариста, режисера і продюсера, — з її ж слів, ставила собі за мету головним чином просвітництво.
Ось її слова: «Важливим було відкрити світові забуту особистість Параджанова. Сумно, але і в нашій країні мало хто його пам’ятає. Мені б хотілося, щоб ім’я режисера, якого правомірно можна назвати гордістю України, стало ближчим і відомішим як моїм співвітчизникам, так і світовому співтовариству... Фільм мандрує фестивалями. Оскільки ж фестивальні глядачі — люди зацікавлені, вони звернуться до Інтернету, до книжок, і з’ясують, хто такий Параджанов, і які фільми він зняв. Якщо моя стрічка надихне таких глядачів подивитися хоча б один фільм Параджанова — можна вважати, що мою місію виконано».
Крім того, Олена Фетісова розповіла, що для неї «життєва історія Сергія Параджанова стала неоціненним матеріалом, щоб розкрити тему артистичної натури, яка живе в суперечності з чинними правилами, законами, режимом. Адже справжній художник не може жити у спокої — так було за часів Мікеланджело, так і нині. А практика показує, що хороші фільми виходять у режисерів, які живуть у боротьбі».
Коли ж казати про реакцію критики, а також сучасників і товаришів Параджанова на цей фільм, то вона була і є достоту конраверсійною, коли йдеться і про екранну версію особистості Параджанова, і про інші чесноти стрічки. Утім, маєте можливість скласти особисте враження.
Натомість, у програмі демонструватиметься спеціальний сюжет, в якому запропонуємо ще один погляд на постать і творчість знаменитого режисера.
Залишається лише зауважити, що фільм «Параджанов» позаминулого року було висунуто від України на здобуття «Оскара» в номінації «Найкращий іншомовний фільм», а також його було нагороджено різними призами журі низки кінофорумів. Зокрема, отримав «Золотого Дюка» Одеського міжнародного кінофестивалю як найкращий український фільм 2013 року.
