Директор Миколаївського коледжу преси та телебачення, генеральний продюсер каналу «ТАК-TV», секретар Національної спілки журналістів України Гліб Головченко готує позов до Європейського суду з прав людини проти «Первого канала» РФ. Програвши фактично всі судові інстанції в Україні, журналіст планує продовжити боротьбу на європейському рівні, що, в разі успішного завершення справи, може стати прецедентом в протистоянні з кремлівською пропагандою. Про це Гліб Головченко ексклюзивно розповів газеті «День», яка упродовж всього судового процесу інформаційно підтримувала колегу.
Нагадаємо читачам, що 30 березня 2014 року в ефірі російського каналу в передачі «Воскресное Время. Информационно-аналитическая программа» був продемонстрований сюжет під назвою «В интернете появились документы, доказывающие, что беспорядки на Майдане готовились заранее». Для ілюстрації російські журналісти використали кадри з телепередачі «Телевізійний прес-клуб з Глібом Головченком», що виходить на миколаївському телеканалі «ТАК-TV». Вибачитися і дати спростування «Первый канал» відмовився.
— Вже три роки триває судова тяганина — Гліб Головченко проти «Первого канала» РФ. На якому етапі справа зараз, і чи є надія на позитивне рішення суду?
— Дякую українським журналістам, зокрема колегам з «Дня», за інформаційну підтримку цього важкого процесу. Тільки вдумайтеся — 16 засідань на першій інстанції, 2 — на другій і 3 — на третій. Насправді ж це той випадок, коли ми очікували від держави всілякої підтримки, зокрема від нашої судової гілки. І не отримали її. Також ми розраховували, що українські громадяни, за нашим прикладом, більш активно звертатимуться до суду в персональному порядку. Але цього теж не відбулося. Сьогодні практично кожного дня в ефірах російського ТБ можна фіксувати випадки нефактичного висвітлення того, що насправді відбувається у нашій країні. Ми думали, що наш приклад покаже дорогу тисячам українців... і це стане дієвим інструментом боротьби з брехнею. Але російськими медійниками юридично створено таку схему, що притягнути до відповідальності за озвучену в ефірах федеральних каналів брехню практично неможливо. Ми неодноразово на міжнародному рівні розповідали про свій приклад, про те, що це насправді виклик для всього світу, який потребує вироблення механізму адекватної реакції на брехню в ЗМІ. Як результат, програвши всі судові інстанції в Україні, наразі ми готовимо всі необхідні папери для позову в Європейський суд з прав людини.
Ми будемо продовжувати боротися далі. З позитивного досвіду цієї тяганини — лише чітке розуміння, що в Україні практично нереально захистити свою честь і гідність у судовому порядку, якщо сторона обвинувачення — російські ЗМІ. І це парадоксально. Попри те, що той же «Первый канал» — це інформаційна зброя, платформа для маніпуляції.
У нас в суді «Первый канал» РФ доводить, що його сигналу, мовляв, немає на території Україні, тому ніхто не міг бачити цей сюжет. Однак насправді сюжет, за який ми конкретно судимося, й досі висить на сайті каналу. Характерною оцінкою ситуації в російській медіасфері є ганебний лист Костянтина Ернста, який долучено до нашої справи. Він закінчувався фразою про те, що жодним судам немає доцільності боротися з найбільшим російськомовним каналом у світі. І така позиція насторожує.
Ми повинні розуміти, що сьогодні мало не половина Херсонської області — це зона прямого сигналу «Первого канала» РФ. В окупованому Краматорську веде мовлення величезний передавач на колишній українській телевежі. Сьогодні його сигнал — це трансляція пропаганди.
Взагалі, згідно з чинним законодавством України, розгляд справи такого роду мав би відбутися упродовж трьох місяців. А він у нас триває три роки. Останнього разу розгляд було перенесено з 20 січня 2017 року на... невстановлений чітко термін. Навіть наші апеляційні скарги розглядаються з порушенням чинного законодавства. Тому ми обов’язково будемо продовжувати боротьбу в європейських інстанціях. Нам важливо не просто почути вибачення чи домогтися спростування інформації — ми у такий спосіб будемо доводити західним партнерам, що, з точки зору організації телемовлення, ТБ Росії порушує права людини на гідність. Вони говорять про будь-кого, будь-що і не несуть відповідальності. Так тривати не може.
— Цікаво, що такий серйозний процес ініціювало місцеве телебачення Миколаєва, що вкотре доводить — місце мовлення для якісних каналів — не ключовий фактор. Головне — професіоналізм і принциповість. Цього тижня, до речі, телеканал «ТАК-ТV» відзначив 11-ту річницю свого існування. В ефірі був цікавий телемарафон з актуальної теми «Роль та місце громадського мовлення телеканала «ТАК-ТV» на Миколаївщині». А якою ви бачите роль місцевих каналів у громадському мовленні країни?
— Приємно констатувати, що в день народження каналу ми успішно провели 15-годинний марафон за участю великої кількості політиків, зірок шоу-бізнесу, експертів, наших телеглядачів та кращих студентів-випускників Миколаївського коледжу преси та телебачення. Сьогодні актуальним є вироблення окремого порядку денного громадського мовлення в регіонах, особливо в епоху цифрового мовлення. Україна свого часу як член Ради Європи взяла на себе зобов’язання з впровадження саме того типу мовлення, про який ми у Миколаєві говоримо. На, здавалося б, навчальному студентському каналі «ТАК-ТV» ми добре відпрацювали цю модель. Нині навчальну функцію наш канал виконує не лише для студентів, а й для дорослих телевізійників, зокрема щодо пропагування цінностей, професійних стандартів і вміння відстоювати свою позицію з точки зору етичного кодексу української журналістики.
Власне, ми на каналі ще раз актуалізували питання ролі місцевого ТБ, його перспектив як національного комунікатора. Не так давно цю тему порушував «День».
— Так, у «Дні» минулого тижня вийшло інтерв’ю з цікавою ведучою вінницького каналу «ВІТА» Іриною Кравченко — про смислові орієнтири та пріоритети місцевого телебачення.
— Саме цю розмову маю на увазі. Питання саме в тому, як місцеве ТБ можна активніше долучили до загальноукраїнських смислоутворюючих процесів. І тут дуже правильну позицію зайняла газета «День». Передовсім тому, що почала актуальну дискусію про цінності в медіа під час війни. Без цінностей, спільних смислових орієнтирів ми не переможемо. І тому вважаю, що ініціативу «Українська журналістська платформа» треба продовжувати і розвивати.
Ваша редакція через інструмент важливих громадських акцій під загальною назвою Дні «Дня» в регіонах пропонує загальнонаціональний діалог, фактично ви вже дали йому старт, і це дуже важливо. Сьогодні недостатньо покривати країну лише сигналами загальнонаціональних каналів з їхнім «порядком денним», стандартами та орієнтирами на розважальні «сітки мовлення». Треба краще чути і відчувати регіони. Тобто, з одного боку, місцеве ТБ, наприклад, співпрацюючи з «Днем», може показувати своїй аудиторії якісно інший контент. З другого — саме щось спробувати запропонувати для співпраці столичним журналістам, колегам з «Дня».
Сьогодні такий час, коли в регіонах насправді є натхнення активніше включатися в загальноукраїнські процеси. Взяти хоча б приклад співпраці «ТАК-ТV» і «Дня». Ми на своєму каналі дали пряму трансляцію вже згаданого круглого столу «Дня» щодо проекту «Українська журналістська платформа». Тут, в нашому, здавалося б, регіональному телевізійному просторі, це викликало чималий резонанс. Від глядачів надходило багато схвальних відгуків щодо трансляцій таких дискусій. Крім того, наші глядачі вже звикли, що «ТАК-ТV» традиційно транслює відкриття фотовиставок «Дня», інших ваших ініціатив в рамках проекту «Самоосвіта онлайн». Таким чином ми показуємо, що можна творити спільне і здорове інформаційне коло. Ми своїм прикладом демонструємо колегам з інших регіонів, що події, які відбуваються в Києві, це не десь далеко і недосяжно. Навпаки — це тут, зовсім поруч, ми можемо і повинні творити спільно якісний контент. Така співпраця може повернути довіру до медіа взагалі і підняти планку рівня дискусій в інформаційному просторі. Я з радістю спостерігаю все нові форми співпраці центральних і регіональних каналів з газетою «День» і закликаю інших активніше приєднуватися до спільного поширення «території розуму».
