На відміну від країн Європи і США, поява виконавця на телебаченні в Україні стає обов’язковою умовою для його популяризації незалежно від якості самої музики. Більшість розмов про сучасних виконавців на рівні середньостатистичного слухача зводяться до оцінок, скажімо, вельми віддалених від музичних. Самі ж виконавці, як правило, демонструють таланти які завгодно, окрім співочих. Це не спроба дискредитації когось або чогось. Просто виникає логічне запитання: до чого в усьому цьому музика, і де шукати естетичну і мистецьку цінність у пісенній культурі, яка побудована на римах із серії «любил-забыл» або «любовь-кровь»? Водночас є і цілком логічна відповідь: це, шановні, шоу-бізнес. Музика і мистецтво тут насправді ні до чого, зате телебачення завжди дуже доречне — у якості, так би мовити, лобіста. З питаннями про роль, вартість і доречність «розкрутки» на телебаченні сучасних виконавців «День» звернувся до українських продюсерів, виконавців і музичних критиків.
Тарас ГРИМАЛЮК, креативний директор мистецької агенції «Арт Велес»:
— Думаю, що ТБ сьогодні є важливим і навіть необхідним для «розкрутки» саме починаючого виконавця. Шлях до свого слухача може бути і через концерти, але це досить довгий і нелегкий шлях. Його часто обирають гурти, які виконують «не попсову» музику. Радіо-«розкрутка» підходить лише для тих, хто цілком у форматі легкої розважальної музики ,як відомо наші ФМ неформат не беруть. Ліплення певного образу в пресі може підігріти інтерес до виконавця навіть ще до того, як слухач почує його музику, різноманітні PR- акції та скандали теж на користь…Починають відігравати якусь роль і iнтернет-ресурси, де можна скачати музику нового виконавця, послухати і надіслати другові. Проте все ж найближчий і найефективніший шлях до популярності — через ТБ. По-перше, тебе одразу бачить велетенська аудиторія, по-друге, окрім слухового сприйняття працює ще й візуальна пам’ять, і по-третє , левова частка аудиторії окрім ТБ не користується іншими джерелами музики. «Розкрутка» без ТБ можлива, але для цього потрібно мати те, що називаться «хітом». Пісня, яка моментально захоплює душі людей і поширюється зі швидкістю світла, може обійтись і без телевізійної «розкрутки». Скільки часу і коштів потрібно для цього у кожному разі — по- різному. Все залежить від якості музики та від харизми самого виконавця. Інколи я бачу проекти, на які просто сиплять гроші, але знаю точно, що вони ніколи суперпопулярними не стануть. З іншого боку — маса прикладів, коли повна бездарність, завдячуючи нахабній і наполегливій «розкрутці», здобуває статус зірки. Правда зірки не музичної, а «паперової», сучасного медійного типу. Це коли зірка існує в жовтій пресі, на обкладинках, в фоторепортажах з презентацій — вечірок, але музики цієї «зірки» ніхто не слухає.
Едуард КЛІМ, генеральний директор Lavina Music:
— В Україні телебачення під час «розкрутки» має першочергове значення, тому що саме телебачення в нашій країні в музикальному бізнесі займає перше місце за своїм значенням. Що не зовсім вірно порівняно зі стандартами Європи і Америки, де основний акцент приходиться на радіо. Але для того, аби стати популярним в Україні, артисту необхідно обов’язково з’являтися на телебаченні, при чому регулярно. Телебачення — це, фактично, обов’язкова умова для популяризації, бо якщо немає персоналізації артиста за допомогою телебачення, тобто споживач не уявляє собі, як виглядає та чи інша «зірка», то в нашій країні продавати такого артиста фактично неможливо. Протягом року в ефірі повинно бути не менше трьох кліпів, артист безумовно повинен постійно «світитися» в ефірах телеканалів з перервою не більше ніж один—два місяці. «Розкрутка» ж «з нуля» може коштувати від 250 до 500 тисяч умовних одиниць.
Юрко ЗЕЛЕНИЙ, музичний оглядач, критик:
— «Телебачення в процесі «розкрутки» грає роль номер один. Найоптимальніша частота появи — це вихід кліпу один раз на годину. Крім того, є ще такі програми по вихідних днях на кшталт «Утренней почты» зразка Радянського Союзу. Виконавці можуть, наприклад, з’являтися на телебаченні у якості ведучих. Це теж «розкрутка», але я би сказав, що це «розкрутка» від збитку. Я — за мистецтво в чистому вигляді, тому вважаю, що для мистецтва всі ці «розкрутки» роблять дуже погану послугу, вони не слугують меті, аби найкращі ставали якомога більше відомими. Хто за що «забашляв»... Зараз деяких виконавців називають не гуртами, а проектами, більш того, відсотків 90 усіх гуртів у світі — це є штучні породження. Тобто заробляння грошей — бізнес-проект, який розробляється на один сезон, на рік. І якби не було цієї штучної «розкрутки» і підтримки на слуху, то вони як виконавці просто не існували б. Працювали б хто в шахтах, хто асфальт би клав, хто художником став би... І, позаяк у нас на сьогоднішній день на першому місті стоять не співочі дані людини — голос, талант від Бога, музична освіченість, а харизматичність, то зараз ми маємо таке поняття як гурт і є його чільник, наприклад, ВВ і Олег Скрипка. Ми кажемо Скрябін — уявляємо Кузьму, кажемо Океан Ельзи — уявляємо Вакарчука. Відповідно, коли чільник гурту створює свій образ якимись немузичними шляхами, це грає тільки на його «розкрутку», на його користь. А до музики, до співоцтва це не має жодного стосунку.
«Розкрутка» попсових виконавців без телебачення навряд чи відбудеться. Але у нас є цілий пласт незалежних ватаг, які здебільшого грають рок, і які мають доволі стійкий і хороший ринок збуту. Він охоплює не мільйони, а десятки тисяч прихильників, і все це робиться без зайвого галасу, навіть, скажемо так, з мінімальною підтримкою з боку радіо. Зрозуміло, що це є музика не масового слухача. Вони торують собі шлях до слухача насамперед живими виступами, інтернетом — безвідмовною зброєю молодих виконавців, тим, що ми називаємо «циганською поштою». Це довший шлях, але він більш певний, твердіший. Тому, хто його пройшов, не страшно, якщо він раптом вирине на телебаченні, а потім зникне. А сам статус «попсні» означає, що це дешевий продукт, позбавлений будь-якої мистецької вартості і розрахований на якомога ширшого покупця, щоби спрацювала піраміда: «Зі світу по гривні — продюсеру на «Крайслер» чи на «Бентлі». Щодо фінансового боку теле-«розкрути», то на сьогоднішній день зняти «видиво» коштує від 50 тисяч доларів. Аби це «видиво» потім ще нормально «прокрутилося», треба ще 10—15 тисяч. Тобто можемо вкластися в 60—100 тисяч для початку. Це українські розцінки, в Росії, наприклад, усе значно дорожче».
Микола БАГРАЄВ, почесний президент міжнародного фестивалю «Таврійські ігри»:
— Зрозуміло, що «розкрутка» — це популяризація виконавця, реклама. Можемо погодитись, що телебачення сьогодні є основним рекламоносієм. Виконавець чи носій з його творами, як би це не було прикро визнавати, — такий самий товар. Причому, як і стосовно будь-якого товару, чим більш унікальним є виконавець, тим більше шансів, що на його рекламу можна витратити менші кошти. А якщо виконавець перебуває в конкурентному середовищі, то, відповідно, на його рекламу треба витрачати більше коштів. Важливо розуміти, на чому будується популярність: на пісенному матеріалі, чи на зовнішності. Питання регулярності — також із теорії реклами, адже підтримка популярності, а відповідно — і інтересу публіки, також є важливою. Більшість вважає, що, чим більше з’являється потенційна зірка в ефірі — то краще. Я не впевнений, що це саме так, адже так можна набриднути скоріше, ніж заробити якісь гроші. З іншого боку — є багато виконавців, які практично не з’являються в ефірі, а збирають повні зали і продають багато дисків. Важливо, аби не розкручувати «нуль» — тут ніякі зусилля не допоможуть. Щоправда, навіть і у відношенні яскравих і талановитих виконавців також важко дати стовідсоткову гарантію успіху. Але так чи інакше, «з нуля» «ненульовий» виконавець може добратися до другого ешелону популярних виконавців після інвестування понад мільйона гривень. Складається ця сума з вартості запису альбому (а іноді — і з покупки пісень), зйомок 2—3 відеокліпів, створення концертного шоу, медіа-кампанії. Причому сама медіа-кампанія навряд чи потребує чверть від названої суми.
Міла КРАВЧУК, головний редактор сайту music.com.ua:
— Звичайно, ТБ дуже важливе для «розкрутки» виконавця. Як в нас говорять, «нема на телебаченні — немає ніде». І — так, виконавець «широкого вжитку» має регулярно «світитися» на телебаченні, щоб його запам’ятали, потім не забули. Інша справа, що телебачення в нас «форматне», тобто не кожний виконавець може потрапити в ефір. В принципі популяризація без телебачення можлива. «Неформатний» виконавець тільки так і може потрапити до слухача — за допомогою, наприклад, спеціалізованого радіо, преси, інтернету. Але й навіть для «форматного» початківця не обов’язково витрачатися на телевізійний ефір для першої «розкрутки». Скажімо, «Крихітка Цахес» здобули першу популярність завдяки концертуванню по клубам та інтернету. На Заході взагалі зіркою можна стати виключно завдяки інтернету — як ото Лілі Аллен або Arctic Monkeys. В минулому році вони добряче «засвітилися» на MySpace, в них з’явилося багато прихильників, і шоу-бізнес вже не міг їх проігнорувати. Навряд чи їм довелося витрачатися на прокрутку кліпів в телеефірі — кліпи часто замовлялися прихильниками, отож і в «ящику» теж бували часто. А популярність прийшла завдяки багаточисельній iнтернет-ком’юніті. Але в нас ще, на жаль, інтернет не так добре розвинутий. Тобто, якщо артист хоче досягти найвищого рівня популярності — йому не обійтися без ТБ, спеціалізованих музичних каналів. Він може періодично «світитися» на різнобарвних телешоу, може вести якусь програму. Але й багато — не завжди є добре. «Важка ротація» кліпа, вважаю, — це безглуздя. В глядача викликає негативне ставлення постійна присутність одного й того ж кліпу в ефірі.
Світлана ЛОБОДА, співачка:
— Телебачення має першочерговий вплив на діяльність виконавця, адже артист 50 відсотків своєї діяльності будує на візуалізації. І спілкування з аудиторією повинно бути не лише через музику. Більшість програм дозволяє глядачу проаналізувати людські якості виконавця. Тут важлива не кількість, а якість. Можна заповнити весь ефір собою, але при цьому не зробити жодного внеску, не залишити по собі щось, що могло б стати дійсно доречним і корисним. Це може бути розважальний аспект, або повчальний, все одно, він просто має бути, щоб запам’ятатися глядачу. Тільки тоді можна буди впевненим, що тебе запам’ятають. Якість повинна бути всюди — і в творчості, і в менеджменті. Тоді ти сам собою задоволений. Вкладання грошей в ТБ поки що в нашій країні не скасували. На жаль, кошти необхідні для ротацій своїх відео. А вже залежно від того, як твої роботи сприйняла аудиторія, тебе і запрошують на безкоштовні ефіри. Виконавці не платять за участь в шоу-проектах, але й не отримують від цього гонорар. Тому і неможливо відмовитись артистам від комерційної діяльності.
