Відсутність воєнного стану у країні, яка воює, робить Україну дуже вразливою, надаючи агресорові чудові можливості знищувати нас ізсередини. Уже вкотре нам це продемонстрував «заколот» «євроблахерів». А як інакше назвати ситуацію, коли блокується вся країна, десятки магістралей, створюється транспортний колапс. Адже якщо рапотом розпочнеться наступ агресора, українська армія не зможе пересуватися дорогами. За воєнного стану тих, хто влаштовує такі неподобства, можна швидко й ефективно нейтралізувати, а без нього — хаос та адміністративне безсилля.
Але ті, хто нинішній хаос організував, спекулюють на реальних проблемах. За роки незалежності не вдалося створити нормальний вітчизняний автопром, випускати простий, надійний і дешевий «народний автомобіль», який могли б купувати українці зі скромними доходами. Мої родичі п’ять років їздять на «Ланосі» запорізького виробника і п’ять роках мучаються -постійні поламки, ремонти і коштує це дорого. Навіть жарт такий є: «Лексус» купують ті, хто не має грошей, аби утримувати «Ланос». Кілька років просидів у Верховній Раді директор заводу ЗАЗ Таріел Васадзе, але на якості автомобілів, які він виготовляє, це чомусь позитивно не позначилося. Українці не від гарного життя вимушені купувати старі іноземні машини, які після 10—15 років експлуатації потім ще стільки ж їздять в Україні, не завдаючи своїм господарям і 10% тих неприємностей, що їх завдяють вироби вітчизняного автопрому. На жаль, наш уряд успадкував радянське ставлення до особистого автомобіля як до розкоші, а це лише засіб пересування, в умовах нинішньої України абсолютно необхідний. Тому Володимиру Гройсману слід знайти мудре «соломонове» рішення — як на користь людей, так і на користь держави. І робити це треба швидко.
На телеканалі «24» повідомили, що «євробляхери», перекриваючи рух на дорогах, тероризують пересічних українців замість того, щоб блокувати владу та її елітні селища. Цікаво, що «євробляхери» вже заявили, що мають гроші для створення політичної партії та участі у виборах. Хто дав їм кошти і взагалі, хто за цим усім стоїть?
Політолог Михайло Басараб висловив припущення, що рух «євробляхерів» кришують «великі дядечки» з вулиці Банкової.
Не менше збурювали і далі збурюють Україну комунальні проблеми, пов’язані з опалювальним сезоном. До речі, вони у нас з’являються щороку. Зростають неплатежі, заборгованості. На місцях знайшли простий, хоча і не вельми дієвий спосіб боротьби з цим злом. Якщо в багатоквартирному будинку 15—20% мешканців не платять, весь будинок піддають колективній екзекуції, відключають від тепла всіх, зокрема і 80% чесних платників. Цим їх підштовхують до того, аби й вони не платили. Зрозуміло, покарання невинуватих — це кричуще порушення прав людини. Але мовчать балакучі в інших випадках правозахисники, тут вони жодного криміналу не бачать. А дарма. А раптом замерзне якийсь поважний гей, чи лесбіянка, чи мігрант із Сомалі?
Комунальні структури весь час прагнуть перекласти свої обов’язки на плечі мешканців. Приміром, біля свого будинку я побачив оголошення від комунальників такого змісту: «Холодно в оселі? Подякуй сусідові-боржнику!» Тобто мешканці замість комунальників мають вести роботу з боржниками. Чому? І яку роботу? Застосовувати психологічний терор, фізичне насильство? Що ще? Свого часу в радянській армії на колективних екзекуціях тримався феномен «дідівщини». Якщо якийсь солдат порушив порядок, то командир взводу карав увесь взвод виснажливими нічними навчаннями, обмеженням звільнень тощо. Після чого взвод сам «виховував» порушників часто-густо з тяжкими тілесними ушкодженнями. Але в комунальній сфері «дідівщина» не пройде. Якщо у нас уміють підвищувати тарифи, то мають вміти і працювати з боржниками. Потрібно створювати відповідні комісії і з’ясовувати: хто й чому не платить. У мене є сусіди, літні люди з мінімальною пенсією, дружина там тяжко хворіє, всі кошти йдуть на її лікування. Грошей у них немає і взяти ніде. Вони не платили й не платимуть, якщо враховувати постійне дорожчання комунальних послуг. Щоправда, є й інші сусіди, які, маючи 25 тисяч гривень комунального боргу, щороку їздять відпочивати до турецької Анталії. Вони не платять і не платитимуть не тому, що не можуть, як нещасні хворі пенсіонери, а тому, що принципово не хочуть. Вони переконані в тому, що їм ніхто нічого не зробить. І поки що ніхто їх упевненості не похитнув. А не завадило б цих далеко не бідних людей змусити платити. Але хто займатиметься такою проблематикою? Влада не хоче, а люди жодних важелів впливу і законних прав не мають. Та й не їхня це справа. Чому я маю працювати замість постачальників послуг і, на відміну від них, зовсім безплатно? Повторюю: уся історія відбувається щороку. Вже час зробити б якісь висновки і запропонувати алгоритм розв’язання проблеми. Але немає нічого.
На каналі «Прямий» обговорювали можливість обрання головою Інтерполу російського генерала Прокопчука. Присутній у студії військовий експерт Мусієнко закликав Україну з Інтерполу навіть у такому разі не виходити. Авжеж — з агресором відносин не розривати, з організацій, агресором захоплених та очолюваних, не виходити, кордону з ним не закривати. Ось такими нагородив Господь «принциповими» експертами.
Тим часом, уже й сенатори США закликали вийти з Інтерполу, якщо його очолить представник РФ. Уже й Литва заявила, що вийде, якщо Росія командуватиме в Інтерполі. Цікаво буде: Литва вийде, а Україна, проти якої РФ веде агресивну війну, — не вийде. Тут ще й депутатка Європейського парламенту Ребека Хармс, котра представляє Німеччину, закликала всі демократичні країни залишити Інтерпол, якщо там переможе агресивна Росія. На щастя, обрали представника Південної Кореї.
І що нам дав Інтерпол? Вони там навіть зняли з розшуку Януковича, не вважаючи масове вбивство людей на Майдані в Києві кримінальним злочином. Обрання його головою представника країни, яка веде агресивні війни проти миролюбних держав, — це плювок в обличчя Україні, і не лише Україні. А ми маємо, як стверджує в студії Є. Кисельова «мудрий» експерт Мусієнко, витерти плювок і залишитися під керівництвом російського генерала? Мабуть, таких українців мав на увазі російський політик і дипломат Володимир Лукін, коли 2014 року стверджував, що ні до чого поганого війна проти України не призведе. Мовляв, мине час, українці заспокояться, всі забудуть і знову товаришуватимемо.
Безпринципність українських політиків, політологів і частини суспільства, на жаль, дають підстави російській верхівці так думати.
Обговорювали на «Прямому» і відносини України з Угорщиною. Тут нещодавно переслідуваний в Македонії колишній прем’єр цієї країни Груєвський втік до Угорщини. Македонія зажадала його повернути. Угорський міністр закордонних справ Сіярто відмовив, заявивши, що Угорщина не втручається у внутрішні справи інших держав. Яке лицемірство! Важко знайти яскравіший приклад найгрубішого і найцинічнішого втручання у внутрішні справи, ніж те, що Угорщина робить в українському Закарпатті, а потім ще й шантажує Україну в міжнародних організаціях. Я давно писав: що більше Україна прогинатиметься перед Будапештом, то нахабніше поводитимуться місцеві реваншисти. Все саме так і відбувається. Давно слід було продемонструвати жорстку позицію захисту національного суверенітету. До речі, навіть Польща засудила блокування Угорщиною України в НАТО і Європейському Союзі. І це попри особливі історичні відносини двох цих народів. Згадаймо польську приказку: «Поляк, венгер — два братанки і до шаблі, і до шклянки». Але й польські братанки вимушені були вказати угорським друзям на те, що ті явно перестаралися на українському напрямку.
Абсолютна більшість публіки у студії «Прямого» виступили за жорстку відповідь угорським політикам. Справді, Україна ні на кого не повинна справляти враження легкої здобичі. Політика постійної поступливості найзухвалішим домаганням ні до чого доброго не призводить. Саме внаслідок такої багаторічної політики щодо Росії ми й отримали трагедію Криму і Донбасу. Час уже зробити висновки. Нам показали 2014 року, що той, хто не хоче бути молотом, неминуче перетвориться на ковадло.
