Часи змінюються, і ті, хто не змінюється разом із ними, залишається далеко позаду. Одна з головних змін — зсув життєвих цінностей у бік грошей. І все ж слов’янська душа залишає місце і для інших інтересів. Поклавши руку на серце, зiзнаємося, що західний прагматизм ще не остаточно прижився на нашому грунті. Особливо ріже вухо щохвилинне нагадування про гроші в ігрових передачах, які прийшли із західного телебачення, — «Сейф» («Інтер») і варіант більш інтелігентний — «Хто хоче стати мільйонером?» («1+1») . Тільки почнеш стежити за ходом гри, переживати за учасника — ведучий нав’язує своє розуміння гри: «Експерти тільки і думають, щоб забрати у вас якнайбільше грошей!»; «Моя підказка коштує дуже дорого!»; «У мене в руках чек, який ви отримаєте, відповівши на наступне запитання!» і т.д. Ніхто не говорить, що треба грати на книги. Але навіщо примітивізувати наших людей і перетворювати їх на дресированих собачок, пропонуючи замість шматочка цукру — жадану тисячку?
Набагато більше люди цінять душевне ставлення. На їхньому боці О. Котлицька , творець передачі «На перший погляд» (СТБ) . Лейтмотив програми — «Поїдьте туди, де у вас нічого не попросять». Такі місця знайшлися у провінційних містечках Італії. Харківська журналістка невимушено оповідає про гастрономічні витвори і характер місцевих жителів. Це новий формат передачі. Колись вона виходила на «Інтері», але нині там цю тему «закриває» добротний проект І. Зінченко. Та він носить більш загальний, просвітницький характер. А Котлицькій вдається створити живу картину Італії з реальними побутовими подробицями, яка майже не змінилася з середньовіччя. Думаю, не обійшлося без впливу «Непутевых заметок» Д. Крилова. У будь-якому випадку, це сьогодні, мабуть, найсучасніший стиль телеподорожей. Об’ємності додає особистість автора і турбота про конкретного телеглядача. Думаю, в найближчому майбутньому деталей додасться. Для розвитку теми варто пригадати аналогічну передачу ВВС «Вояджер» . Їм легше — про турфірми тут не згадують. Тому географія і стиль подорожей найрізноманітніший. У одній передачі — дитячий курорт на англійському узбережжі, тур для пані середніх років віденськими театрами, гавайський рай для енергійного молодого серфінгіста. Камера не забуває заглянути у тарілку (iз вказівкою вартості найбільш ходової страви) і оглянути затишний номер. Можна передбачити, що такий прагматизм припав би до душі українському глядачеві.
Мрію побачити в передачі ВВС сюжет про відпочинок в Україні. Але іноземці, які приїжджають до Києва, можуть наштовхнутися на незвичайні пам’ятки. Наприклад, на шахтарів, які збирають на Хрещатику милостиню. Шахтарська проблема не вперше лихоманить Україну. І справа не тільки з боргами із виплати зарплат. За вугiлля ми продовжуємо платити життями. Чергова трагедія — аварія на шахті з людськими жертвами «недоречно» співпала зі святкуванням 70-річчя Донецької області. Недоречно для теленовин. Услід за репортажем з місця трагедії йшов ювілейний сюжет про роль Донбасу в Україні. І річ навіть не в тому, що вугілля добувають і в інших областях країни і навряд чи варто пропагувати вибухонебезпечну тему «Донбас усіх годує...». Просто заздалегідь відзнятий парадний репортаж резонує поруч із людським горем.
Шахтарську тему підіймали і в «Свободі слова» (ICTV) . Дiйшли висновку, що шахтарі — не жебраки, а заручники непродуманої економічної політики. Продовження теми несподівано підкинув канал СТБ . У зв’язку з трауром там замінили в сiтці мовлення «Маски-шоу» на фільм річної давнини Дениса Жарких про шахтарські проблеми (тоді «День» про цю стрічку писав). Але зйомки не застаріли. Тим більше, що правду про таємниці великої політичної гри у нас, як і раніше, повідомляти не прийнято. А походи на Київ стали свого роду промислом. Чим зліші гірники, тим краще деяким політикам і профспілковим діячам. Цю систему важко змінити. На 12 млрд. грн. — шматок українського пирога енергоринку — дуже багато претендентів. Особливо добре вибиваються гроші після аварій на шахтах, краще — з людськими жертвами. Кому війна, кому мати рідна... Але наші новини цей нюанс, як правило, упускають. Тому цей фільм, що несподівано з’явився на екрані, став для мене подією тижня.
Інша подiя тижня, пов’язана із дивами, у програмці — «Тепер ти в армії» («Новий») . «Кинутий» партнерами з ТВС, канал, у свою чергу, недобре вчинив із телеглядачами. Ні в суботу прощальної вечері, ні у неділю фіналу «застекольные» фани не дочекалися. Це така реал-екшн, підступний фінт, щоб глядачі на собі відчули непередбачуваність ігрової ситуації. Зрозуміло, пояснень або вибачень чекати безглуздо. Крутий «новий» стиль телебачення по-армійському різкий.
Ближче до народу «Українське радіо» . Перед анонсом програм диктор вітає зi святом Івана Купала. «Закохані будуть до зорі шукати цвіт папороті. А для тих, хто обрав домашній затишок, ми підготували низку цікавих передач». Давненько з екрана телебачення до нас не зверталися так тепло. Така манера спілкування ближча до української ментальності. Хом як це дивно, останнім, хто звертався у такій манері, був Папа Іван Павло II, рік тому...
Вдалося розшукати українські «бренди», крім боксерів і футболістів, і «Свободі слова» (ICTV) . У моді українські вишиванки і віночки на світових подіумах, популярна музика Святослава Вакарчука. Зумів добитися визнання унікальний художник (і енергійний менеджер) Сергій Поярков. Спасибі ICTV за інформацію зі знаком «плюс» про Україну. Кращі представники четвертої влади шукають шляхи до процвітання країни. А коли люди позбудуться комплексу неповноцінності (головна складова успіху за даними опитування «Свободи слова»), то, нарешті, виберуть собі кращих керівників. Тоді і заживемо.
Ще один тест на сумісність українського і західного способу життя — комедійний серіал «Секс і місто» («1+1») . Як відомо, американські дівчата починають турбуватися про невлаштоване особисте життя ближче до сорока років, у зв’язку з необхідністю продовження роду. Місто з найбільш амбіційними на Землі жителями — Нью- Йорк — не краще місце для створення сім’ї. Феміністки будуть задоволені. У крайнощах і нелогічності поведінки звинувачуватимуть передусім чоловіків. Проблеми журналістки Керрі та її подруг жахливо далекі від проблем українських жінок. Може, тому сприймаються дещо відсторонено. Здається, що ось-ось розпочнеться найцікавіше, але нічого істотного до кінця серії так і не відбувається. Яскравий задник, світська тусовка, конфетті життя та жінки, які викликають симпатії. Однак зла доля серіальних героїнь не дасть їм особистого щастя. Це риболовля з карасем, який незмінно зривається з гачка.
Справжня мета життя, яка добувається потом і кров’ю, — виживання. Сім’я — ще й економічна категорія. Жінки, які легко забезпечують себе без допомоги чоловіків, не поспішають створювати сім’ю. Недивно, що одне з найбагатших міст світу Нью- Йорк постачає сценаристам екзотичний матеріал для телевізійних комедій. Принаймні, українці знатимуть, що їх чекає, коли благополуччя буде досягнуто.
У Великій Британії намагалися прирівняти душевне благополуччя до фінансового еквівалента. Так, людина, якій подобається робота і обстановка в сім’ї, почуває себе так само комфортно, як і та, що має прибуток 200 тис. доларів на рік. А цікаво, в якій сумі можна було б виразити задоволення від перегляду українських телеканалів? Поки прирівняємо до мінімального окладу, але будемо чекати підвищення.
