«У нас пам’яттю про війну займаються манкурти. ...То друкують листівку, на якій радянські солдати беруть... Капітолій (За Фрейдом, так?), то на фото з Днем Перемоги наліплять світлину американського солдата на Гуамі в 1944 році. І абсолютний апофеоз цієї справи — роздача Путін’югендом георгіївських стрічок. Та нашистка, яка це придумала... (вибачте, це невипадково була баба і невипадково вона в армії не служила) не розуміла, що георгіївські стрічки — це не волошка в полі, яку можна вплітати у вінок. Це — відзнака», — сказала в ефірі «Эхо Москвы» російська журналістка Юлія Латиніна. Варто зазначити, що в Україні останніми роками на вулиці з нагоди 9 травня теж переважно виходять манкурти. З року в рік це свято — якщо можна так висловитись стосовно 9 травня — усе більш далеке від справжніх ветеранів і справжньої війни. У свідомості людей на пострадянському просторі завжди домінував міф про війну, але останніми роками те, що відбувається, набуло трагікомічних масштабів. Можна навіть не говорити про те, що на рівні суспільства практично немає переосмислення української історії Другої світової війни, яка була б очищена від радянських кліше. Але «завдяки» сучасним фільмам, помпезним парадам у «георгіївських костюмах» сучасне покоління втрачає уявлення про такі прості речі, як матеріальна культура того часу, побут солдатів, форма спілкування в армії. І це більша ознака неповаги до ветеранів, ніж так часто засуджувані спроби українських істориків очистити пам’ять про війну від радянських міфів.
