Які ваші улюблені мультики? З якими героями ви виросли, і чи є серед них хоч один — український? Скоріше за все, в головах цілого покоління українців із дитинства домінували радянські, російські чи американські мультиплікаційні образи. І сьогодні, попри й так засилля теми війни на українських екранах, малечу навіть на спеціалізованих каналах «годують» іноземним продуктом, насаджуючи чужий менталітет, чужі традиції, чужі цінності...
Психологи стверджують: дитина вірить усьому, що бачить, і швидко звикає до гарних кольорових картинок, які демонструють на екранах. Одна справа, коли йдеться про американський чи європейський мультик, який часто є безневинним. Інша — російська анімація з ефектом «викривленого дзеркала». Який стан української анімації? Де шукати альтернативу? Що показувати своїй дитині, щоб вона виросла урівноваженою, спокійною та з перших років свого життя любила Україну та ідентифікувала себе як українець?
«Сьогодні справді мало хороших якісних українських мультиків, — коментує «Дню» керівник анімаційної компанії «АРТ відео» Едуард Занюк. — Чому мало? Тому що держава не зацікавлена в цьому, не виявляє ініціативи й не стежить, щоб на українських каналах було більше українського продукту. На відміну від інших країн, де телекомпанія країни зобов’язана представляти національний мультиплікаційний продукт. І не просто його брати й перекладати, а, власне, створювати свій. Наша держава не розуміє, що для дітлахів важливе значення має контакт зі своєю мовою — це може бути гра, дитяча казка або ж гарний мультик».
Едуард Занюк очільник «АРТ відео», компанії, яка займається просвітою та популяризацією духовних цінностей малечі через мультики. Поміж їхніх проектів є чимало вже готових мультфільмів, серед яких: «Пригоди кота Викрутаса», «Казковий патруль», «Легенди України», «Як Козаки...» та інші.
Утім, сьогодні чи не найбільш масштабним виглядає мультиплікаційний серіал про релігійні цінності — «Духовне намисто», який налічує вже понад двадцять серій. Мультфільми про собор Святого Юра, церкву Святого Андрія, церкву Преображення Господнього, митрополита Шептицького тощо. І це — в сучасному стилі та оформленні. За сюжетом, головний герой — Художник, що подорожує Україною зі спеціальним завданням — зробити замальовки церков, а його чарівний олівець переносить глядача в минуле сакральної споруди. Із Художником мандрує його приятель Соловейко, пташка розповідає цікаві історії про спорудження церков.
• «Ми застосували традиційну технологію, коли два 3Д-герої ведуть розповідь, — каже Едуард Занюк. — Але хотіли не просто зробити пристойне відео, а виробити свій стиль. І зараз — на шляху до цього. Власне, «Духовне намисто» — це назва до циклу серій на сакральну тематику. Серіал почали робити спочатку у Львові про різні храми та святі місця. Передусім ми хотіли показати обличчя міста в його культових пам’ятках. Пізніше вирішили розвинути проект на інші регіони — і так розширили нашу географію».
• За словами аніматора, до сакральної тематики митці звернулися через цікавість до історії. «Коли людина, а особливо дитина проходить повз храм, церкву, мимоволі виявляється цікавість. Виникають запитання — це ж неймовірно, як воно скільки років простояло?! Скільки ж воно бачило протягом віків, свідком яких подій стало і т.д. Ми не намагаємося зробити церковну службу, ми намагаємося створити казку про святе місце. І я гадаю, що ця тема ще розкриватиметься не раз і не в одному жанрі. Тому на початку в нас був інтерес до історичного екскурсу», — сказав Едуард.
• Наразі творці «Духовного намиста» вирішили знайти інший підхід з точки зору вираження матеріалу. І останні мультики були вже без головних героїв, проте не втратили своєї «родзинки». «Ми залучили до начиток дітей, змінили повністю стилістику — з одного боку, тепер вона простіша і стала цікавішою», — додає пан Едуард.
Використавши назву «Духовне намисто», митці вирішили створити український мультиплікаційний журнал і об’єднати в ньому різні теми: сакральні, історичні, пізнавальні та етнічні, щоб діти мали можливість бачити калейдоскоп мультфільмів.
• «Свій журнал ми представили в різних місцях, а почалося все в столиці з «Мистецького Арсеналу», — продовжує розповідати керівник анімаційної компанії. — В процесі роботи дуже вдячний Оксані Полатайко, доцентові університету ім. Драгоманова та іншим педагогам, з якими ми зробили не лише покази, а справжню мистецьку акцію для дітей, яка була для них водночас і просвітницькою, і такою собі арт-терапією. Був також досвід спілкування з колегами за межами України — наприклад, організували телеміст із Польщею. Крім того, є плани показати «Духовне намисто» за океаном».
• За словами аніматора, нині якісного мультиплікаційного продукту для дітей дуже мало. І особливо його бракує на історичну тематику, розважального чи пізнавального жанрів. «Що ж до історії Києва, історії України — це колосальний пласт роботи, який на сьогодні для дітей є давноочікуваний. За відсутності своїх мультфільмів, виховання на чужих призведе до нового покоління «тітушок». Ну що буде хорошого з того, коли діти дивляться мультфільм, де Володимира Великого, який хрестив Русь, зображено в образі недалекої та підлої людини? Яка потім у дитини буде повага і розуміння до своїх символів, до своєї землі, до своєї історії?.. Ми маємо виховувати дітей на наших традиціях, на наших героях, на нашій історії...» — додає Едуард Занюк.
Кризовий стан справ у країні не зупиняє митців, і вони планують ще більше розширювати й популяризувати свою продукцію. Адже, за їхніми словами, діти сьогодні, як ніколи, повинні розуміти і бачити якісний, цікавий, повчальний продукт, який одночасно вчив би їх та додавав оптимізму. А ще — відволікав би від негативної інформації, що активно продукується на ТБ.
• «Нам приємно, що з боку Київської міської адміністрації виявився інтерес, і вони в межах чинного законодавства вирішили співпрацювати, показувати нашу продукцію в освітніх закладах, — говорить Едуард Занюк. — Також ми хочемо запропонувати подивитися мультфільми дітям, батьки яких захищають Україну, звернувшись до Міністерства внутрішніх справ, щоб вони організували такі покази. Бо зараз саме такий час, коли українські телевізійні продукції дуже й дуже потрібні».
