Спільний українсько-німецький проект «Скалічені, але живі. Люди з інвалідністю в Українській РСР та Німеччині після 1945 року» нещодавно був підтриманий програмою Фонду «Спогад, відповідальність та майбутнє» (EVZ) разом з іншими міжкультурними проектами, котрі звертаються до проблем культури пам’яті й спогадів у Європі. Дослідницька група у складі представників коаліції молодіжних організацій «Молода Черкащина» Анни Харченко та Тетяни Кавальчук, киянина Антона Ємельянова (Foundations for Freedom) та журналіста радіо RBB (Німеччина, Франкфурт-на-Одері) Рафаеля Юнга буде збирати спогади очевидців та думки експертів щодо ситуації, в якій опинилися люди з інвалідністю після Другої світової війни в Україні та Німеччині. Зібрані матеріали ляжуть в основу програм для українських та німецьких радіоканалів. «День» поспілкувався з учасниками проекту про ідею й мету дослідження.
Як розповіла керівник проектів коаліції молодіжних організацій «Молода Черкащина» Тетяна Кавальчук, розпочалося все випадково. Торік у Києві відбулася зустріч представників громадських організацій України та Німеччини, де Тетяна познайомилася з молодим істориком, журналістом німецького радіо RB» Рафаелем Юнгом.
«Ми обговорили різні напрями нашої роботи, і з’ясувалося, що одна з проблем цікавить нас обох — це ставлення до людей з інвалідністю в українському та німецькому суспільствах. Обговорювали причини не завжди адекватного ставлення держави й суспільства до людей з інвалідністю в сучасній Україні, й зрозуміли, що коріння проблеми треба шукати в нашій історії. Через деякий час ця зацікавленість оформилася в дослідницький проект, який підтримав фонд «Спогад, відповідальність та майбутнє». Суспільство наразі мало знає про те, з чим доводилося стикатися людям, котрі повернулися з війни з інвалідністю, як радянська держава ігнорувала й навіть переслідувала тих, хто заплатив за перемогу над фашизмом втраченим здоров’ям. А про це треба знати, бо тоді більш зрозумілими стануть причини нетолерантного ставлення до людей з інвалідністю зараз. Адже ми всі — хтось більше, хтось менше — є носіями пострадянського менталітету», — вважає Тетяна КАВАЛЬЧУК.
Її колега Анна Харченко — президент благодійного фонду «Наддніпрянський». Про подекуди дивне й навіть упереджене ставлення українців до тих, у кого є особливі потреби, знає з власного досвіду — може розповісти чимало прикрих історій, як реагують на людину у візку.
«Думаю, проблема формувалася роками, а її витоки — в нашому радянському минулому. Для людей з інвалідністю не створювалися умови для їхньої інтеграції в суспільство. Інвалідність, пенсія, чотири стіни — ось загальноприйнятний алгоритм, яким багато хто, на жаль, користується й нині. Якщо звертати увагу на погляди перехожих, то іноді можна відчути себе мавпочкою в цирку. Це витримують не всі. І все тому, що раніше акцент робили не на можливостях людини з інвалідністю, а на самій інвалідності. Так з’явився так званий «медичний підхід» до питання замість соціального підходу», — вважає Анна ХАРЧЕНКО.
За її словами, перш за все учасники проекту будуть досліджувати архівні документи в Україні та Німеччині. Їх цікавитиме, як жилося людям з інвалідністю в цих двох країнах упродовж 1945—1960 років.
«Тема дуже резонансна. Ми це зрозуміли ще під час презентації проекту в Німеччині. Учасники семінару для дослідницьких груп, який відбувся в європейському університеті Viadrina у Франкфурті-на-Одері, вибухнули шквалом запитань і коментарів. Частина з них стверджувала, що до людей з інвалідністю у післявоєнний час ставилися добре, проте були й такі, хто оперував фактами й переконував: людей з інвалідністю, які залишалися без сім’ї та даху над головою, завозили в так звані табори, й виправдань цьому немає. Крім роботи з архівними даними ми знайдемо очевидців післявоєнних років, а також людей, які отримали інвалідність під час війни, візьмемо в них та їхніх родичів інтерв’ю. У Німеччині теж будуть зроблені подібні записи очевидців. Також буде проведене експертне опитування істориків, які займаються дослідженнями цієї теми», — розповіла Анна Харченко.
Зібрані та узагальнені відомості учасники проекту використають для створення радіопередач для українського та німецького радіо.
