Зазвичай до чверті усього ефірного часу
в телепрограмах відводиться під «дитячу» тематику. Дорослі вибирають із
усієї продукції щось як «сюрприз» чи подарунок для молодшого покоління,
а діти оцінюють і героїв, і програми за абсолютно іншими критеріями. Навіть
із пристосованих, власне «дитячих» передач і фільмів кожен вік наче «висмикує»
можливі шляхи вирішення своїх проблем.
Толик, 5 років, окрім дитсадка займається у художній студії:
— Тільки у вихідні встигаю дивитися телевізор: «Дівчинку з океану»,
«Горище «Фруттіс» із комп’ютерними чоловічками. Колись поспішав дивитися
«Морські пригоди», мені їх навіть переписали на касети, — там було багато
цікавих штучок, і я пробував їх повторити на нашому комп’ютері.
Ваня, 6 років, готується до школи з мамою:
— Увечері дивлюся «Альфа», іноді прошу, аби дозволили подивитися «Ренегат»
і «Вавилон-5». Війна, битви, фантастика, багато стрілянини, ну, «круті
з’ясовування». Так, і «Стріли Робін Гуда» на «Дитячому сеансі», де чимало
пояснює ведучий, демонструють малюнки інших дітей. Мої герої — звичайно,
Термінатор: він великий, сильний друг хлопчика.
Наталя, 8 років, вчиться в гімназії:
— Мені подобаються фільми про принцес. Була «Печера золотої троянди»:
там красиві костюми та лицарі. Мама дозволила дивитися «Королеву Марго»
та «Графиню де Монсоро», а на касетах у мене є «Красуня й чудовисько»,
«Русалонька» та «Король-Лев», усього «Чокнутого» мені записали: він такий
неслухняний і всім допомагає. Хочеться більше мультиків, навіть і не серіалів,
а таких старих, як «Червоненька квіточка».
Сергій, 10 років, звичайна школа:
— Я дивлюся Вєрку Сердючку: дуже смішно вона говорить із гостями. Звичайно,
на ICTV — «Відкриваючи світ» і «Альф», тут майже немає політики. Мені в
серіалах не подобається, що там одне й те ж розтягнуто на багато серій.
Аби був багатосерійний фільм, такий швидкий, як американські мультики,
і кожного разу — нова розповідь, багато незвичайної техніки. Ще іноді по
СТБ йдуть «Магічні тварини» та «Сім чудес світу», проте дуже рідко, а там
більше всяких відомостей, аніж у фільмах про Кусто.
Надія, 12 років, музична школа:
— Ми з мамою не пропускаємо на Інтері «Телевізійний центр моди» та на
ICTV «Модний час». Із серіалів подобається «Таємний агент Нікіта»: вона
завжди залишається собою, перемагає, залишаючись красивою. Коли вечеряю,
дивлюся «Альфа» — він теж постійно хоче їсти і, хоч майже не виходить із
будинку, — знаходить чим зайнятися. Зараз рідко йдуть радянські, як називає
їх мама, мультики та серіали, а вони такі несхожі на всі сьогоднішні —
різкі й голосні.
Як ми бачимо, у наших дітей інтерес до «агресивного» прокидається в
певному віці, а потім іде в «подолання перешкод», так як і любов до «принцес»
переходить у світ «високої моди».
Інформацію, яку можна застосувати в школі, шукають у програмах, а не
в костюмованих фільмах. Про політику згадують не інакше, як у «негативі».
І знаходять телекомпаньйона, з яким цікаво щодня. Симптоматично: потрібен
саме фантастичний друг — прибулець, «чокнутий», мультяшка-поліцейський,
дівчина-вбивця.
Наші спостереження коментує Костянтин Грубич, ведучий «Дитячого сеансу»
(«Студія «1+1»), один із тих дорослих, хто не лише складає «телекоктейль»
для наших дітей, але й знає їх бажання — з рясної кореспонденції з усієї
України.
— Для дорослих «серіали та мультики» дуже зручні: хоч на півгодини дитина
«вимкнена», і не смикає батьків. А що він дивиться — часто їх не хвилює.
Ми виходимо зі зворотного: дізнатися потреби тих, кому років 10—14, адаптувати
іноземну телепродукцію до уявлень українських дітей. Тому і з’явився я,
ведучий-посередник. Однак лише тепер, через півроку роботи, починають розрізнятися
обриси того, що може дати наш канал дітям.
Успіх «Морських пригод» зрозумілий: суперсеріал, подібного якому немає
в світі. Діти благали створити продовження, завалювали листами, малюнками,
проханнями від дівчаток — надіслати фотографії героїв. Зараз ми вже на
конкурс просимо не малюнки, а комікси — аби зменшити «потік», однак діти
надсилають анітрохи не менше. Якби хтось зацікавився ними, тут вистачило
б матеріалу на дисертацію. До речі, й самі листи не менш цікаві: бачу різку
поляризацію культурного рівня своїх кореспондентів — чи майже журналістське
есе, чи безграмотні описи стандартних емоцій. Позитивних набагато більше,
проте й «жахливчики» (як і в малюнках) зустрічаються.
Діти дуже активно відгукнулися на «додаткову» інформацію до фільмів.
«Культовий» серіал «Баффі — винищувачка вампірів» ми супроводимо розповідями
про методи «боротьби» з нечистою силою. Ходили на базар до продавців часнику,
розповідали про осику. І в листах зразу ж діти розказували, як вони «викликали»
дощ осиковими колами, як підвішували часник. Тому кожен серіал — це можливість
дати щось незвичайне дітям, без моралі й тупого «втовкмачування» фактів.
Ваше опитування — це «київська» ситуація, де діти можуть отримати масу
інформації з найрізноманітніших джерел. Листи, які я отримую мішками, доводять,
що всім дітям потрібен співрозмовник, «провідник» у незвичайні світи.
А що дивляться ваші діти? І що хочуть дивитися частіше за все, переказуючи
аж захлинаючись?
