Нещодавно ми відсвяткували жіночий день. Хоч би як хто ставився до свята 8 Березня, у будь-якому разі цими весняними днями жінкам приділяють особливо багато уваги. Ми писали в святковому номері, що це ще один привід для ніжності. А також для щирих компліментів, зворушливих знаків уваги і милих подарунків. Але зараз ми хочемо повести мову про українських чоловіків, які, на наш погляд, потребують не меншої уваги і зміцнення свого образу.
Якщо поглянути на світлини української інтелігенції першої половини ХХ століття чи тих, хто бився в Холодному Яру і в лавах УПА, — це яскраво виражений чоловічий харизматичний типаж. ХХ століття було згубним для українського генофонду. Спочатку — визвольна війна між Українською Народною Республікою і більшовиками, потім Холодний Яр, Голодомор, десятиліття репресій проти найкращих представників нації і знову війна, в якій українці опинилися між двох тоталітарних режимів, а по війні знову репресії... Оцінити масштаби втрат української нації не в цифрах, а в площині регенерації людських чеснот надзвичайно складно. Та все ж, як нам здається, і нині в Україні досить багато цікавих, вольових чоловіків, чиї життєві історії заслуговують на увагу, але мало кому відомі. Тому «День» у рамках рубрики «Родинний альбом України» започатковує акцію «Розкажи про свого батька». Участь у ній може взяти кожен, а найкращі тексти будуть надруковані на сторінках газети. Тож суспільство зможе дізнатися про багатьох гідних, цікавих українських чоловіків.
До речі, 8 Березня на «Эхо Москвы» у блозі Альфреда Коха з’явилася цікава замітка про... російських чоловіків. Автор пише: «1945 року скінчилася найкривавіша війна в історії людства. Для Росії вона означала втрату приблизно третини чоловічого населення. Це були зазвичай чоловіки дітородного віку, до того ж найсильніші, найхоробріші, найчесніші. Цвіт нації. Отже, нація, втративши свій цвіт, надала своїм жінкам (які і так тягнули на собі країну упродовж всієї війни) можливість мати чоловіка з того, що лишилося: з інвалідів, тилових крис, вертухаїв, смершівців, тринадцятирічних підлітків, немічних старих. Демобілізований здоровий чоловік був такою рідкістю, що на нього тривало справжнє полювання. У цьому полюванні жінки були ладні на все: пробачати дармоїдство і пиятику «коханого» чоловіка. Його егоїзм і небажання будувати сім’ю, займатися дітьми чи заробляти гроші. Брехню і нескінченні зради з такими ж нещасними, як вона. Побиття і приниження її гідності».
У результаті «чоловік перетворився на легковажного, безвідповідального стрибунця». А далі, на думку Коха, ця явно помилкова і згубна для нації лінія поведінки передалася від батьків до синів і від матерів до дочок. «З часом російські чоловіки втратили головне, що уособлює чоловіка: мужність, благородство, честь і гідність», — пише Альфред Кох.
І найголовніший висновок, якого він доходить: «Російська влада брехлива й огидна — тому що брехливі й огидні чоловіки, які її уособлюють. Російська влада підступна й ганебна — тому що підступні й ганебні чоловіки, які її формують. Російська влада тупа й мерзенна — тому що тупі й мерзенні чоловіки, які її обирають».
Звичайно, у своїй ініціативі ми не керувалися думками Альфреда Коха. Але українське суспільство також потребує регенерації найкращих чоловічих чеснот у масштабах всієї країни. Адже сотні українських чоловіків, які становили українську інтелігенцію, лежать у Сандармосі чи Биковні та інших відомих і невідомих місцях поховання розстріляних, ще сотні тисяч, можливо, менш талановитих, але не менш порядних і вольових не повернулися з війни. І те, що, ведучи мову про коріння багатьох проблем нашої дійсності, потрібно, зокрема, говорити і про ці втрати, — очевидно.
Через відтворення пам’яті, образу відтворити чесноти й риси, які втрачені і яких нині так бракує для здатності країни відповідати на виклики сучасності. Саме з цією метою «День» закликає своїх авторів і читачів розповісти про своїх батьків, чия історія чи вчинки слугують наочним прикладом того, яким може й має бути український чоловік.
Звісно, багато кому є що розповісти і про брата, дідуся чи коханого чоловіка, але саме батько є стрижнем усіх відносин у родині й суспільстві, певної системи цінностей, навколо яких формуються ці відносини. Тому ми вирішили поговорити саме про батька. Адже ми переконані, що дуже багатьом є про що розповісти.
