Ясемін ЧОНГАР днями провела дводенний майстер-клас в Українському Католицькому Університеті. Гостя приїхала в Україну задля того, щоб розповісти учасникам програми «Гості за Збручем», студентам четвертого-п’ятого курсів, про те, «як треба писати історії». Майстер-клас журналістки, яка має тридцятирічний досвід роботи в медіа (Всесвітньої служби BBC, інформагенції Anka та щоденній газеті Cumhuriyet, газеті Milliyet), був наскрізь пронизаний темою Євромайдану — найважливішого та найяскравішого інформаційного приводу українського сьогодення. Оскільки Ясемін свого часу доводилося висвітлювати революційні події в Турції, «День» поцікавився її оцінкою ситуації в Україні.
— У нас, на жаль, дуже слабко висвітлюють останні події в Україні, — говорить Ясемін. — Здається, лише одна телевізійна компанія CNN-Turkey має свого кореспондента на Євромайдані в Києві. Переважна більшість інформації про Євромайдан у турецьких ЗМІ позичається з таких джерел, як Reuters, AP, CNN-International, BBC. Проте в Туреччині спостерігається великий інтерес до подій вашого Майдану, бо нещодавно в нас був мітинг на площі Таксім, тому люди намагаються знайти паралелі й порівняти з нашими подіями.
Спостерігаючи за Євромайданом, хочеться вірити, що тут зароджується нова соціальна платформа, яка, попри вимоги влади та опозиції, сама працюватиме на євроінтеграцію. Потрібен час, щоб зрозуміти на що перетвориться ця енергія. Зараз, у дні протестної активності, спостерігається єдність між різноманітними групами людей, які виступають за євроінтеграцію, і тими, хто є противником режиму Януковича. Ми побачимо, як ця коаліція тримається, зважаючи на цілком різні елементи, які її складають. Потрібно зважати на те, що стає холодніше, людям набридає стояти, вони повертаються на свої робочі місця, тому політичні партії та організації громадянського суспільства мають направити енергію, мотивацію суспільства, яка зараз надзвичайно потужна, в політичну послідовність, а інакше всі сьогоднішні прагнення зійдуть нанівець. У нас подібне сталося з ситуацією навколо парку Гізі. Був величезний протест, але нічого не відбувалося. Проводилась майже така ж політика влади, як і у вас, але жодного сильного голосу так і не пролунало. Тому політичні партії, організації громадянського суспільства повинні працювати над тим, щоб уряд реагував на вимоги суспільства.
Особливо непокоять факти побиття журналістів у Києві. Це — неприйнятно. Я безліч разів бачила подібне в Туреччині... Але сподівалася, що в Україні такого не буде. Сьогодні не лише журналісти, опозиційно налаштовані люди, а й прихильники Януковича повинні критикувати ці безпідставні побиття, цю жорстокість.
