Настали довгоочікувані Різдвяні свята. Безумовно, у ці дні важливо більше перебувати у храмі, ніж перед екраном телевізора чи монітора, адже саме там, у святині, можна якнайповніше пережити містерію і таємничість народження Спасителя. Та все ж, скажімо, телебачення є хорошою можливістю долучитися до свята тим, хто не має можливості перебувати на святкових Літургіях.
Три роки тому, у подібному матеріалі-моніторингу, аналізуючи ефір провідних українських телеканалів впродовж Святвечора, порівнюючи напередодні із переглянутими центральними каналами у Польщі ввечері 24 грудня, зазначила, що Різдво, на жаль, не потрапляло у топи новинних блоків наших журналістів. На відміну від західних колег українські медійники тоді ж надавали перевагу катастрофам, вбивствам, безробіттю, а вже десь на 5-6 позиції блоку згадували про народження Христа, та й то вбогими уривками з кафедральних храмів Києва.
Переглянувши контент впродовж прайм-тайму центральних українських каналів від 6 січня 2017 року, була приємно вражена. Так, ми ще не можемо до кінця відмовитись від попсових шоу та поверхових серіалів; проте новинні пріоритети колег здивували. У випусках Святвечора майже не було новин про вбивства, самогубства, насильство; лише про стихійну негоду та люті морози, що вирують буквально у всіх областях нашої держави. Важливо, що у Різдві ми насамперед згадуємо про наших військових, волонтерів, людей у потребі. Окрім того, для журналістів все ж стає більш популярним їздити Україною та вивчати традиції різних регіонів – через колядки та приготування до свят.
Події, які відбуваються в Україні впродовж майже чотирьох років, змінюють пріоритети, смаки, розуміння суспільства. Ми почали більше розглядати Різдво, на мій погляд, не як черговий вихідний, але як свято, вкрай важливе для душі і серця. Бо спільно переживаючи важкі події у нашій країні, дедалі глибше розуміємо істину, яка чітко звучить у Надвечір’я Різдва під час богослужіння: «З нами – Бог! Розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами – Бог!».
Ми також попросили долучитися до наших роздумів журналістів, які своєю працею безпосередньо творять різдвяний контент на провідних українських телеканалах.
«ДІАЛОГ З БОГОМ РОЗПОЧАТИ НЕЛЕГКО…»
Христина СТЕБЕЛЬСЬКА, автор та ведуча програм на «UA: Перший», коментаторка прямих трансляцій різдвяних богослужінь з кафедральних соборів України:
— Діалог з Богом нелегко розпочати, але треба. Тому я переживаю Різдво як помічник когось із ангелів. Людей потрібно зацікавити: запросити до храму, можливо, когось - вперше, оживити символи Різдва, поглибити молитву. Вже простежую традицію, коли у Святвечір родини за різдвяним столом молитовно єднаються з кафедральними соборами України.
Чому людей єднає Літургія? Бо вона підтверджує цінності нашого життя. Без них ми слабкі та вразливі. Ми всі вчимося «бути разом». Перетворити особисту молитву на заступництво за родину і весь народ - то велика мудрість. Спочатку дякуємо, просимо прощення, аж потім благословення на рік. Завдяки трансляціям я відчула, що моя праця має сенс і цінності. Тепер я з вдячністю згадую минулих 25 років живої історії трансляцій на «UA: Першому». Нелегко напередодні, бо за стільки літ живого ефіру ніби все розказала. Але «журналістські чування» якось впорядковують думки. Я завжди розповідаю якусь цікаву історію, де зв’язок історії Різдва є з теперішнім життям. Глядачі навіть пишуть мені, що коли чують фрагменти Євангелія, то уявляють себе на місці персонажів. Це добре, бо Письмо євангелистів – книги дуже серйозні. І образне читання їх сюжетів концентрує увагу. Ми не просто маємо слухати історію, але далі за її повчанням жити. Духовні отці підтверджують, що Слово відкрило їм великі таємниці. І душа простої людини в тих сюжетах знаходить опору. Я романтик зі стажем, але вірю, що в час читання Євангелія, його автор-святий перебуває поруч з нами, піклується, оберігає. Тому прохання до Бога про те, чого ми самі не можемо досягти, на соборній молитві дуже доречне. Літургія заспокоює, лікує. У ній є щось сильніше від нас. Вона допомагає побороти страх.
Особисто мені трансляції богослужінь допомагають жити. Я похоронила всіх рідних і нема найближчих, аби зустріти різдвяну зірку. Моє Різдво – це витримка свідома. Бо пережила відчай і тепер добре знаю, що Божий Дух підтримує мій оптимізм. Я навіть поборола всі страхи зневаги до мого досвіду, коли хтось із молодих колег вважає, що ти «отработанний материал», вичерпала себе і на телебаченні не потрібна. Духовні реколекції укріпили мою свободу від залякувань. Я поборола всі страхи і запросила поважати досвід. Раджу цей метод усім, бо повагу до життя зрілого ще ніхто не відміняв. А новонароджений Христос – завжди надія. А ще місток у дитинство, де Святвечір був особливим.
Я вірю, що Бог на 2017 рік має для нас гарний план. Нехай Святий Дух допоможе. Нам треба мандрувати за Ним з радістю. Бажаю справжнього Різдва!
«ВІРЮ, ЩО НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНИЙ КОНТЕНТ СТАНЕ НАРЕШТІ НАШИМ – УКРАЇНСЬКИМ»
Руслан ПОЛІЩУК, автор та ведучий циклу різдвяних інтерв’ю на «5 каналі»:
— Різдвяна композиція з інтерв’ю Предстоятелів різних конфесій християн східного обряду – давня і оригінальна традиція «5-го каналу». Як на мене, то цінність такого спілкування в день свята полягає не лише в можливості духовно підготуватись до величі Різдва, а й оцінити прожитий рік в суспільно-політичному плані. Враховуючи, що три чверті українців святкують Різдво 7-го січня, також беручи до уваги авторитет Церкви у суспільстві, впевнений що багатьом хочеться почути настанови церковних лідерів щодо того, як нам по-християнськи правильно сприймати світські процеси, які відбуваються в країні. В непростий час зовнішньої агресії на нашу країну таке духовне спілкування стає ще більш актуальним.
Хоча й у своїх благих намірах ми наштовхуємось на перепони, які (впевнений, що абсолютно свідомо) створює Московська Церква в Україні, зареєстрована як УПЦ. Справа в тому, що нинішній Предстоятель цієї церкви митрополит Онуфрій від часу свого обрання ще жодного разу не погодився дати інтерв’ю і категорично відмовляється спілкуватися у відкритому режимі. Думаю, що всі ми розуміємо – чому, але для людини, яка взяла на себе функції бути духовним пастирем частини суспільства – це реальна ганьба. Вже кілька років я маю честь долучатися до циклів Різдвяних програм за участю наших духовних лідерів, якими без сумніву є Предстоятелі УПЦ КП Філарет і УГКЦ Святослав. А з Його Святістю Патріархом Філаретом щонеділі ми робимо програму «Діалоги з Патріархом». Особисто для мене такі спілкування є надзвичайно важливими, бо сам щиро прагну отримати відповіді на свої питання. Як журналіста, мене в таких спілкуваннях передусім цікавлять теми української християнської єдності і протидія ворожому впливу Московської Церкви. Від періодичного спілкування з нашими церковними лідерами й сам долучаюсь до процесу нашого єднання. Насправді це захоплює.
Українське телебачення останнім часом отримало шанс якісно змінитися – стати менш попсовим, більш інтелігентним, більш рідним. Якщо хочете – показати нам на екранах нашу, українську мрію. Слідом за квотами на українських виконавців в радіоефірі, сподіваюсь, подібний процес продовжиться й на наших телеекранах. Вірю, що новорічно-різдвяний контент за нашою небайдужістю стане нарешті нашим – українським, що менеджери телеканалів звернуться до духовно більш глибокого українського контенту. Адже зміни в радіоефірі довели, що в нас є достатня кількість свого якісного матеріалу.
