Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

З такими друзями й вороги не потрібні...

12 серпня, 2005 - 00:00

Ті, кого змучила нестерпна спека, тепер насолоджуються прогнозами погоди, які обіцяють нам продовження прохолодного періоду. Утім, у Кабміні довгоочікуваної прохолоди, напевно, й не помітили. Там наразі гаряче, як у Сахарі. Шкода лише, якщо чергові потуги знайти потрібні рішення закінчаться черговими пиловими бурями. Ось і виведений за рамки урядового клубу Петро Порошенко раптом так дивно почав турбуватися про свої прямі обов’язки, що його докори на адресу силових міністерств силові ж міністри назвали некомпетентними й непрофесійними. Причому в нас усе чомусь останнім часом обмежується формулою «Ну, сказав і сказав». Тобто — не аргументованими визначеннями, говорячи мовою журналістів — оціночними судженнями, що такими й залишаються, не народжуючи жодного реального продовження. Ні, журналістам від цього непогано — є чим заповнити ефірний час. Гірше телеглядачам — саме їм нічого не зрозуміло. Що, до чого, чому — залишається лише здогадуватися. Тим більше, що і телевізійники цими запитаннями особливо не переймаються. У результаті в народу виникає відчуття мутності, непередбачуваності й неорганізованості дій нової владної команди. Хоча певні спроби відділити мух від котлет усе ж є. Наприклад, «1+1» у недільному «ТСН» спробував розглянути ситуацію, що склалася в уряді й країні асоціативно, порівнявши дії нових реформаторів з бригадою, що розпочала ремонт у квартирі без плану й кошторису. У результаті сили й засоби витрачаються нераціонально й безглуздо, тому що революційні заклики й революційні перемоги — це одне, а життєві будні — зовсім інше. А тому озвучені висновки про діяльність уряду надто невтішні: в країні немає єдиного центру прийняття рішень, є помилки в кадровій політиці, неузгодженість і внутрішня боротьба у вузькому колі нових володарів країни. Плюс політичні чвари напередодні виборів, що виникли навколо мутацій партій та блоків, що прийшли до влади разом. Загалом, з такими друзями й вороги не потрібні...

Другою топ-темою тижня стало чергове обговорення персони генпрокурора. Причини його стійкості обговорювали на «5 каналі» Володимир Стретович та Андрій Федур, відсторонений від представлення інтересів матері загиблого Георгія Гонгадзе — Лесі Гонгадзе, й на «Ері» з Сергієм Головатим. І якщо Стретовичу телеглядачка прямо поставила запитання, чи не було торгів між Віктором Ющенком і Леонідом Кучмою стосовно забезпечення недоторканності останнього після його відставки, гарантом яких нібито й є Святослав Піскун, а Стретович прямої відповіді уникнув, то Головатий, охарактеризувавши Піскуна не дуже добре без будь-яких запитань телеглядачів, розповів і про те, наскільки нешанобливо й образливо Піскун висловлюється в кулуарах про самого Президента. Безсумнівно, зроблено це було для того, щоб «укріпити» у Ющенка нібито вже сформований намір відставити невгодного всім прокурора. І телеглядачі зробили висновок — про те, що Президент схильний приймати кадрові рішення, виходячи з того, як особисто до нього ставиться той чи інший «кадр». Напевно, Головатий такого висновку саме й не хотів, але, з другого боку, саме такий механізм прийняття рішень і є живильним середовищем для доносництва, публічного чи не публічного.

А стосовно розслідування вбивства Георгія Гонгадзе, то всерйоз на реальне розкриття цього злочину надій усе менше. Утім, що й говорити, якщо навіть таємницю смерті Олександра Пушкіна, як запевняють автори документального циклу «Шукачі» (СТБ), до цього часу не розкрито...

Все ж телетиждень був не без приємних звісток — і російських підводників із затонулого батискафа врятували, і «Дискавері» вдало приземлився. А чи багато нам сьогодні потрібно для радощів: обійшлося без катастроф — майже свято. До речі, про несподіване свято для умовно засуджених підлітків розповів «НТН». Їх, підлітків з неблагополучних родин, тепер у виховних цілях вивозять до моря — у табір під Севастополем, щоб вони, відчувши смак справді нормального життя, зрозуміли, що краще жити так. Цікаво буде довідатися про підсумки цього експерименту років через п’ять.

А ICTV вирішив попередити своїх телеглядачів про те, що 60% модних сьогодні в Україні екзотичних тварин — небезпечна контрабанда. І якщо раптом комусь захочеться завести 100 грамового павука-екзота чи «стильну» тропічну змійку, потрібно пам’ятати, що змія може занедужати... на нежить, та й з павуком проблем чимало. Крім того, якщо в зоомагазині вам не продадуть отруйного гада чи комаху, то на нелегальному ринку цілком можуть підсунути. Загалом, якщо хтось жирує й уже не знає, чим би ще себе побавити, можна наразитися на неприємності. Причому у більшості нашого населення такий потерпілий від власної пересиченості навряд чи викличе співчуття...

Оксана ТИХОНЧУК, «Вечірній Миколаїв», спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: