Американські телекомпанії у пошуках нових підходів і виразнихзасобів почали освоювати жанр «реального відео». Йдеться про живу трансляцію,практично без усіляких сценаріїв, акторів-суперзірок і постановчих ефектів.Одна з перших спроб такого роду реалізована на американській компанії АВС,вона називається «Медичний центр «Хопкiнс» — 24 години на добу, 7 днівна тиждень».
Отримавши дозвіл на щоденну зйомку в медичному центрі «Хопкинс»в Балтіморі, група журналістів протягом трьох місяців чергувала в цій лікарніцілодобово. Щоб глядачі отримали найнеупередженіше уявлення про будні медпрацівників,вирішено було максимально висвітлити події, що відбуваються в лікарні зацей час. Зйомка проводилася ручними цифровими камерами. Не допускалосявикористання постановочних планів. У фільмі практично відсутній дикторськийтекст, нема і коментарів кореспондентів. Якщо демонстрація фільму пройдеуспішно, керівництво каналу планує продовжити зйомки документального серіалув інших лікарнях і медичних центрах США.
Ще один «реальний» багатосерійний проект каналу АВС — «Створюючигрупу» («Making the Band»). Глядачі цього серіалу зможуть прослідити процесстворення музичної групи з хлопчаків-тiнейджерів від початку до кінця.Група на подобу багатьох відомих в США і в світі бендів формується на очахтелеглядачів на конкурсній основі із звичайних підлітків, які мріють статипоп-зірками. Багато хто з критиків відзначає, що процес становлення «зірок»у фільмі показаний як справжній конвеєр, а самі майбутні «зірки» більшесхожі на рабів музичних продюсерів.
Цього літа канал Fох вже почав демонстрацію одного зі своїх«реальних» проектів — документального телефільму «Американська середня»(«American High»). Відомий американський документаліст Р. Катлер вирішивпоказати щоденні будні американських тiнейджерів, які відвідують випускнийклас звичайної середньої школи, розташованої на околиці Чикаго. У зйомкахпогодилася взяти участь ціла група учнів. Робота над фільмом проходилапротягом усього навчального року (1999- 2000). При цьому, підлітків нетільки знімали в класі і школі. Вони повинні були робити і свої власні«відеощоденники», записуючи на персональні відеокамери найбільш інтимнімоменти, які не могли зняти оператори знімальної групи, або просто розказуючипро все, про що їм хотілося.
