Телеканали схвильовано обговорюють заяви Леоніда Кучми на Мінських перемовинах. Передусім обурила внесена від імені України пропозиція зняти економічні обмеження з окупованих Росією територій українського Донбасу і побажання українським військовикам не відповідати на обстріл з боку ворога. А завтра з вулиці Банкової взагалі запропонують нашим солдатам скласти зброю і вишикуватися для передачі в полон військам РФ?
Сперечаються на ток-шоу: сказане було особистою фірмовою дурістю Кучми чи дорученням Зеленського, який хоче таким чином повісити весь негатив на людину, якій нічого втрачати? Ну, Кучмі ще є що втрачати, і гріхів на ньому й так вистачає, не треба брати зайве. Але хитруни на Банковій, які влаштовують провокаційні витівки чужими язиками, мають розуміти: за все сказане і зроблене Кучмою в Мінську відповідатиме президент Зеленський і оточення. Зняття блокади з ОРДЛО, яке під керівництвом Кремля веде війну проти України, це перший крок до визнання «ДНР-ЛНР», що призведе до зняття санкцій Заходу з Росії, а це, у свою чергу, залишить нас наодинці з Путіним.
Тут ось ще один соратник Зеленського якийсь Шефір видав «геніальну фразу» у стилі мудрості «95-го кварталу»: «Путін не маніяк, з ним можна домовитися». Перше — далеко не факт. Принаймні Ангела Меркель, канцлер Німеччини, яка багато разів особисто зустрічалася з цим паном, дійшла протилежного висновку, який вона вбрала у гранично дипломатичну форму: «Путін живе у своєму особливому світі». А домовляється з тим, чиї війська окуповують твою територію, можна лише про власну капітуляцію, тому що ворог, який стоїть на українській землі, об’єктивно є переможцем і говоритиме з позиції сили, а ми — з позиції слабкості. Розпочинати перемовини за таких обставин — означає свідомо погоджуватися на визнання нашої поразки.
Але якщо хтось думає, що можна капітулювати і зберегти Українську державу — він глибоко помиляється. Капітуляція неминуче призведе до краху і розпаду України. Сьогодні, за нинішніх обставин домовитися про щось із Кремлем, окрім нашої капітуляції, у принципі неможливо. Порошенко вже намагався капітулювати, протягуючи разом із Турчиновим через Верховну Раду «особливий статус Донбасу». Це скінчилося вибухами гранат під парламентом і загибеллю чотирьох нацгвардійців.
Порошенко зрозумів і зробив висновки. Невже Зеленський потребує ще сильніших уроків? Усередині країни капітуляція перед Росією означає громадянську війну (не вигадану в Москві, а справжню). Сотні тисяч українців пройшли фронт і не дозволять їхню жертву, їхній героїзм і вірність Батьківщині «злити в унітаз». Як стверджували ветерани АТО на «Прямому» каналі, заяви Кучми про відмову від опору спричинили у військах обурення.
До речі, панам на Банковій: видатна єврейська націоналістка-сіоністка Голда Меїр (Мабовіч), яка мешкала в дитинстві в Києві, а потім стала прем’єром Ізраїлю, залишила нащадкам геніальну фразу, яка характеризує сутність близькосхідного конфлікту: «Ми хочемо жити. А наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає дуже мало простору для компромісу». Пані Меїр не дожила до російсько-української війни, але дуже точно описала її характер. Народний депутат Оксана Корчинська оцінила вислів пана Шефіра як легітимізацію капітуляції України через референдум і безмежний популізм. Але багатство ідей Шефіра не зводиться лише до цього, там ще й скасування мовних квот на радіо і телебаченні і скасування декомунізації. Свого часу так само переконували, що війна між Росією і Україною неможлива. Звідки у нас такий панічний страх дивитися правді у вічі? Нині у нас намагаються ліквідовувати всі досягнення України в національно-державному будівництві за попередні 5 років.
А на «Еспресо-TV» розповіли, що новий перший заступник голови СБУ пан Баканов заявив, що головною проблемою України є корупція. Ні, в період війни (та й не тільки) головна проблема СБУ та інших спецслужб — це тотальна пронизаність всієї України спецслужбами і «п’ятою колоною» Кремля. З корупцією можна боротися десятиліттями, а агресор може знищити нашу країну за тижні (якщо не дістане гідної відсічі). Найпотужнішою структурою СБУ мають бути контррозвідка, розвідка і управління боротьби з тероризмом, а також захист конституційного ладу, а не ті, хто ганяється за хабарниками, злодіями і корупціонерами. Для цього є добре фінансовані НАБУ, НАЗК, САП, ДБР тощо.
До речі, Віталій Портников оцінив повернення Кучми Зеленським на колишні позиції як відновлення порушеного Порошенком олігархічного консенсусу. Олігархи України жадають вийти на російський ринок навіть ціною політичної кастрації країни. Що ще раз доводить, що саме існування олігархату (незалежно від особистих якостей окремих олігархів) є смертельно небезпечним для української нації і держави. Україна не має бути іграшкою в руках олігархів.
А тут ще і Юлія Тимошенко (в унісон з Валентиною Матвієнко, спікером Російської держдуми) заявила про те, що відносини України і Росії мають розпочатися з «чистого аркуша». Тобто все забути? Удати, що нічого не було? Не було загибелі 13 тисяч українців на Донбасі, не було окупації та анексії Криму? Росіянка Матвієнко бачить «чистоту аркуша» в тому, аби Україна «проковтнула» російську агресію, визнала Крим російським, обмежила свою незалежність на користь Москви. Тобто стала навколішки, і тоді «ми знову дружититемо». Хоча відомо, як пан дружить зі своїм холуєм. Цей «чистий аркуш» в українській крові. А дійсно чистий аркуш — це повернення Криму Україні, виведення російських регулярних і колоніальних військ з Донбасу, сплата компенсацій за величезні завдані Росією Україні збитки. Ось тільки після цього можна буде про щось говорити. Не слід українським політикам підігравати Москві і перетворювати українців на націю мазохістів, здатних терпіти і прощати будь-яке звірство проти себе. Бо тоді ми з цього кривавого болота насильства і знущань Росії над нашим народом ніколи не виберемося.
Звичайно, нікого не залишила байдужим трагічна історія із вбивством п’ятирічного хлопчика в Переяславі-Хмельницькому Київської області. Обвинувачених поліціянтів свого часу піддали люстрації, але вони, як і переважна більшість, відновилися через суд. Нехай живе український суд — найсправедливіший суд в світі? Чого варті всі розрекламовані реформи в поліції, якщо там можна у п’яному стані влаштовувати стрілянину на вулицях з людськими жертвами? Чи ведеться хоч якась виховна робота в МВС? 2014 року в Криму і на Донбасі цілковитий виховно-ідеологічний вакуум у міліції дав свої сумні плоди.
