Чотири роки тому п’єсу Анатолія Крима відмовлялися ставити в театрах — побоювалися невдоволення місцевої влади. Але саме цей твір, не властивий, за власним визнанням письменника, для автора й зацікавив режисера Андрія Дончика. Влітку минулого року канал «1+1» почав виробництво фільму за однойменною п’єсою українського драматурга, й 18 травня в ефірі каналу відбудеться прем’єра телевізійної картини — «Жага екстриму». Трагікомедія Крима в Андрія Дончика трансформувалася в кримінальну драму. Одна туристична фірма розробила новий вид послуг для багатіїв, які розважаються, — дві доби у в’язничних застінках, допити, слідство, суд... І все — за чималу платню. Такий неординарний екстрим уподобав для себе один із місцевих можновладців — Гаранін. Однак розвагою ця «забава» здається лише на перший погляд, адже на совісті героя Анатолія Котенєва — людське життя. І власниця цього закладу Лілія явно збирається вивести його на чисту воду. Саме для цього героїня Наталі Долі й затіяла всю катавасію з в’язничною розвагою. «У Анатолія наприкінці всі гинули — у мене дехто виживає», — подає надію режисер.
— Чому ви зупинилися на п’єсі Анатолія Крима?
— Після «Украденого щастя» я досить довго шукав сценарний матеріал. А Анатолій Крим — професійний драматург, чиї п’єси йдуть в театрах... Ця людина розуміє, що таке драматургія. Крим переробив свою п’єсу на сценарій, а потім вже з моєю участю ми зробили її «під мене». Спочатку сценарій був без позитивного героя. А мені він був потрібний — без нього нецікаво працювати. І якщо у Крима бабло перемагає зло, то у мене... будуть варіанти.
— Ви так само, як і для «Украденого щастя», знову дуже довго добирали головного героя...
— Так, практично неможливо знайти актора, який був би вільний 13 днів поспіль! Теперішнє виробництво та зайнятість акторів, на жаль, такого не дозволяють. А потрібна була зірка! Нам дуже пощастило, що в Анатолія виявився вільним саме цей проміжок часу.
— Вам не довелося дещо змінювати образ під актора?
— Мені здається, у Котенєва більше позитивної чарівності. Але ж він гарний професіональний актор! До того ж, набагато простіше з позитивного зробити негативного, ніж навпаки. Головне — в Анатолія вже був досить солідний досвід роботи з негативними персонажами. Так, навскидку: у Матвєєва в «Любить по-русски» грає продажного генерала міліції. Розповідав, що у Кохана у фільмі його персонаж взагалі всіх повбивав...
— Ніхто не висловлював думку, що цікаво було б потрапити до такого «санаторію», щоб випробувати все жартома?
— У мене такого бажання не виникало. І, гадаю, у будь-якої людини, яка туди потрапить хоч на десять хвилин, таке бажання відпаде на все життя... Коли «зi службового обов’язку» ми поїхали подивитися чернігівську камеру попереднього утримання, то наш художник Ваня сказав: «Сюди слід на екскурсії школярів приводити! Десять хвилин перебування у камері — й вони ніколи більше не вживатимуть наркотики, не куритимуть, не хуліганитимуть... І ця картина у них буде стояти перед очима все життя. Це притому, що це ще не злочинці — ці люди очікують на суд, вони ще можуть бути виправдані! Наша «в’язниця» в порівнянні зі справжньою — дійсно санаторій.
— У цьому проекті у Наталі Долі зовсім інше амплуа, ніж в «Украденому щасті». Чому ви знову зупинили свій вибір на Наталі? Сподобалося з нею працювати?
— Вона хороша актриса — насамперед. У мене завжди дуже важко складалося з жіночими персонажами: в попередніх двох картинах вони просто «повилітали». Я не міг упоратися. Не розумів, як вони мислять... Тому в «Украденому щасті» в перший знімальний день із Долею в мене була паніка. Адже я чітко розумів, що тут неможливо без цієї героїні: за неї не «дограєш»!.. І ось перший кадр, який ми знімали, — стрибок через калюжу. Вона тільки пройшлася — я відразу зрозумів, що вона абсолютно органічна. Адже є люди, які провалюються вже на фотопробах через свою неорганічність... Так, роль Лілії — не її. Але вона — професійна актриса, і я вирішив ризикнути. І вона впоралася. Її героїня — інтриганка, такий собі «шакал у спідниці»...
— А їй ця роль подобається?
— Ну, не знаю: мені вона сказала, що готова зніматися в мене в чому завгодно!
— А роль «зека» дійсно була написана спеціально під Віталія Лінецького?
— Насправді це так і є! Я дуже хотів, щоб ця роль дісталася саме йому. Коли ж за сюжетом привозять ув’язненого, якого грає Віталій, то ці епізоди ми знімали у справжній в’язниці.
— Фільм може з’явиться у кінопрокаті?
— Ми намагалися зробити проект якомога схожим на кіно. До того ж, знімали таким чином, що при бажанні матеріал можна перекласти на кіноплівку. Просто для прокату він не зовсім підходить: це камерний фільм, не екшн. Ми знімали телевізійний проект.
— Не боїтеся подарувати ідею в’язничного відпочинку туристичним агентствам?
— Ця ідея вже давно гуляє! Нещодавно прочитав у газеті, що відкрилася туристична в’язниця. Щоправда, в нас у фільмі «в’язниця» — крута: доба там коштує 00, а я прочитав пропозицію провести вiк-енд за 0!
