НТВ випустило в ефір давно обіцяне ток-шоу «Аріна» з пані
Шараповою в головній ролі. І, чесно кажучи, найбільш інтригуючою представлялася
сама можливість побачити цю ведучу поза «Часом». Рідний Перший національний
у рамках нічного каналу від телекомпанії «Ера» підніс фірмовий сувенір
«У ніч на суботу» з Оленою Роміною, гостею котрої була Ада Роговцева. Ці
абсолютно непорівнянні ні в цілях, ні в засобах передачі дивно перетнулися
якраз у тому місці, в якому жанрові особливості програми загадковим чином
трансформуються в її статеву приналежність, примушуючи ще раз порозмірковувати
про феноменом жіночого ТБ.
Однойменна програма Арини Шарапової, присвячена, з нагоди
власного виходу в світ, емоційним аспектам вагітності та пологів, зібрана
з елементів типових конструкцій ток-шоу поліпшеного планування: велика
кількість героїв у чіткій відповідності до тематичного спектра, виїзні
сюжети з подальшою «раптовою» появою персонажів перед аудиторією в студії.
А сентиментальність, і без того властива заявленій темі, стає просто нестерпною,
коли «дочки-матері» — всенародні улюбленці: молодий тато Леонід Якубович,
тричі мама Валерія та Лада Денс у розквіті другої вагітності. Як гарнір
же до сльозоточивої зворушливості чадолюбних «зірок» — героїчні просто-батьки...
двадцяти чудових дітей, доставлених на запис програми майже в повному складі.
І вже під фінальний хор «Пусть всегда будет мама, пусть всегда буду я»
зовсім не гріх було пустити сльозу разом з непохитно безпосередньою ведучою.
«У ніч на суботу» компанія Олени Роміної не обіцяла великої
різноманітності ані вибраному гостю, ані телеглядачам з числа потенційних
любителів світського інтиму. Не підстрахований ані авторською драматургією,
ані спецефектами діалог представниць нерівних за статусом вагових категорій
«відбутися» чи «не відбутися» міг за власним розсудом. І, судячи з усього,
обрав друге. Ані спокусливі інтонації невигадливих запитань телеведучої,
ані її ж наполегливі нагадування про наливку, котра томиться в кришталі,
не додали бесіді ані довірливості, ані захопливості. Примадонна української
сцени була повністю поглинута власним сусально-сентиментальним образом
натхненної бабусі, у той час як господиня «ночі» «ловила кайф» від відчуття
власної невимушеності.
Жанр дамських балачок в обох програмах, не вийшовши за
рамки «розлогої журавлини в цукрі», за всієї уявної невибагливості, все
ж передбачає технологічний професіоналізм. І саме цей, начебто не обов’язковий,
інгредієнт і складає основну відмінність повноцінного телепродукту від
кустарного сурогату.
