Під час виборчих кампаній, як правило, інформаційний ринок активізується — це стосується всіх видів мас-медіа. При тому сфера друкованих мас-медіа має свої особливості — в зазначені періоди кількість видань суттєво збільшується. З’являються і так звані газети-одноденки, які після електоральних перегонів зникають, ніби їх не було зовсім. Житомирщина — не виняток. І тут виникають запитання, наскільки така бурхлива діяльність відповідає українським законам, і чи контролюють ситуацію відповідні державні органи? Про це запитали голову Житомирської обласної організації Національної спілки журналістів України, головного редактора і співзасновника обласної приватної газети «Інтерес» Миколу РОЯ.
— У період виборів або на стадії підготовки до відповідних кампаній раптом починають виходити вже забуті старі або з’являються нові видання. Зокрема, реанімуються офіційно зареєстровані газети різних обласних партійних організацій, — розповідає Микола РОЙ. — З’являється і така друкована продукція, про яку важко сказати, то газета чи бюлетень — жодних вихідних даних, які б указували, що це зареєстроване видання, хто є його засновник чи видавець.
Зараз будь-який громадянин може зареєструвати газету, достатньо тільки заповнити заявку і заплатити лише 408 гривень. В обласному управлінні юстиції, щоправда, засідає спеціальна комісія, але де-факто реєстрація відбувається автоматично. Надалі видання може не дотримуватися того, що вказано у заявці, наприклад, свого рекламного спрямування, і займатися політичною пропагандою. Управління юстиції це мусить контролювати. Спробуйте зареєструвати радіо. Це вже дуже складно, бо дорого, а ще треба отримати ліцензію, за яку заплатити, скласти програму. Це великі витрати. А зареєструвати газету можна просто, ніби вона має менший вплив...
— Візьмімо ще такий аспект, як можливість публікацій у виданнях, не зареєстрованих в законному порядку, або таких, що періодично зникають з інформаційного горизонту, закликів до насильницького повалення конституційного ладу, розпалювання міжнаціональної ворожнечі, руйнування територіальної цілісності України...
— У нас на Житомирщині, наприклад, виходила газета, і там подібні речі були: звучали заклики до насильницьких дій, які не вписуються в українські закони. І невідомо, чи зреагували на це відповідні органи. Зараз вона не виходить. За моєю інформацією, це сталося тому, що їй не було замовлень на подібні матеріали, бруд, чорний піар. Як правило, таку газету створюють і використовують ті, хто прагне маніпулювати свідомістю населення. Така діяльність за законом заборонена, але на Житомирщині не було чути про якусь реакцію відповідних органів. І це вже не свобода слова, це порушення законодавства.
— Який вихід?
— Нам треба удосконалювати законодавство з урахуванням світової та європейської практики. Закон «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», наприклад, прийнято ще 1992 року, його потрібно змінювати. Є ще й інший аспект: професійні журналісти в переважній більшості навіть за великі гроші не погодяться писати пасквілі.
Є, звичайно, й такі, яких називають газетними кілерами, навіть у нашій області. Вони працювали в різних виданнях під певне замовлення і, як правило, в таких газетах, які ніколи не закріплялися на інформаційному ринку.
На мій погляд, існує проблема підготовки кадрів для преси і відповідного статусу журналістів. У Франції, наприклад, такий статус треба щорічно підтверджувати.
