Уявіть: дрон-листоноша приносить Вам ранкову газету, а робот-офіціант наливає свіжозварену каву і бажає вдалого дня. Ви – громадянин цифрового суспільства, а отже кожний ваш крок фіксується: Ви маєте свій соціально-психологічний профіль, на вас є електронне досьє. Сховатися нікуди. Паперові гроші вийшли з обігу, їх замінили електронні. Живете в будинку, який сам себе прибирає, на вашій руці знаходиться медичний браслет, що контролює всі фізичні показники організму та миттєво ставить діагноз. Вулицями їздить таксі без водія, яке з допомогою GPS-навігації відвезе в будь-яку точку світу… Все автоматизовано, підступно прораховано настільки, що доля планети залежить від найменшого необережного поруху пальця людини з пультом в руках… Фантастика? Та невже?!
Науковці вважають, що з моменту виникнення кібернетики (1940–1950 рр.) світ почав жити у двох реальностях: цифровій та звичайній, традиційній. І перша останнім часом набула неабиякого резонансу в мас-медіа, а надто – в інтернет-мережах. Чому люди й досі сприймають буденність за фантастику і як встигати жити в ногу з часом?
На просторах всесвітньої павутини читаємо, що перед усвідомленням цифрової реальності треба прийняти промислову. На початку 2000-х рр. американський економіст, письменник та громадський діяч Джеремі Рифкін опублікував працю «Третя промислова революція». Уже тоді довів, що існують технології, які змінять не лише виробництво, а й життя в цілому. Книга викликала чималий інтерес, зокрема її неодноразово цитував тодішній президент США Барак Обама.
Уже 2016-го на Всесвітньому економічному форумі в Давосі проголошується ідея Четвертої промислової революції. Спеціальний проект «Індустрія 4.0» під неї розробили в Німеччині. Серед його основних завдань – зв'язок Інтернету, штучного інтелекту, 3D-друку та робототехніки в єдину систему, що забезпечить поліпшення продуктивності праці.
Але навіть ці напрацювання не стали межею можливостей сучасності. Під час гігантської виставки інновацій в Ганновері (взяли участь понад 200 тис. людей та більше 3 тис. крупних світових кампаній) прем’єр-міністр Японії презентував проект «Суспільство 5.0». Політик повідомив, що цифровій революції підлягає весь японський соціум. «Так, – пояснив він, – штучний інтелект готуватиме для країни законодавчі акти, а спеціальні технології визначатимуть розміри соціальної нерівності». Для впровадження проголошеного в Японії проекту розробили 5-річний план (2016–2021 рр.).
Цифровий світ ХХІ ст. – це системне поняття, що інтегрує в собі цифрове середовище, цифрове суспільство, цифрову економіку та цифрову державу. У США, наприклад, уже запроваджений механізм штучного інтелекту: судді працюють паралельно з машинами, які приймають рішення. Вироки звіряють, як результат – 80–90% збігу. Такі машини аналізують інформацію за декілька хвилин. Переваги штучного інтелекту демонструє й інший приклад: в Об'єднаних Арабських Еміратах почав виконувати свої обов`язки перший робот-поліцейський – може читати номери машин на авто, порівнювати обличчя із тими, що є в базі даних поліції, і надсилати результати до штабу. Пряма відеотрансляція з його камер дозволяє розпізнавати підозрілі предмети, які залишили без догляду в громадських місцях. Автоматизований поліцейський здатний працювати 24 години на добу і сім днів на тиждень, до того ж не потребує заробітної плати.
Інша величезна сфера застосування роботів – домашнє господарство. На початок 2017 року у світі продано вже більше мільйона «розумних» пилососів, керованих зі смартфона. На великих угіддях використовуються перші зразки самокерованих тракторів, що здатні орати поля за сигналами супутникової навігації. У Японії наступного року запрацює перша у світі автоматизована ферма з вирощування зеленого салату.
Японська компанія ASIMA випускає антропоморфних роботів, призначених для турботи про літніх і маломобільних людей, виконання функцій офіс-менеджерів та багатьох інших, де потрібна точність, терпіння та делікатність разом з невтомністю.
Ще одна перспективна сфера робототехніки – освіта. Насамперед – це когнітивні інтерфейси, наділені здатністю machine learning. Їх починають використовувати у вигляді асистентів учнів для того, щоб зробити процес навчання максимально індивідуалізованим.
Яких же негативних наслідків очікувати від «механізованої реальності»? Серед найбільших прогнозують три. Перший – соціальна нерівність. Значну перевагу матимуть ті, хто повністю опанував «цифру». Американські дослідники вважають цей фактор основним і передбачають його стрімке наростання. Другий – численні міграційні процеси, які тривають і сьогодні. Люди змінюватимуть місця проживання, роботи, але нестимуть із собою тамтешні цінності та переконання. Наслідок – конфлікт культур. І третій – гіпертрофоване безробіття. Згідно з прогнозами ООН, до 2025 року роботи залишать без роботи 7% американців, до 2026 року – 40% канадців, а до 2035 року вони займуть половину робочих місць у Японії.
Розвиток штучного інтелекту диктує нові тенденції на ринку вакансій. Оскільки з технічними завданнями роботи справляються швидше і краще, виникає потреба в креативних ІТ-спеціалістах із гуманітарною освітою. Відбувається зміна ролей в організації, адже для управління автоматизованими процесами потрібні кваліфіковані співробітники, які зможуть налаштувати оптимальну програму, створити правила і навчити робота цим правилам слідувати. Майбутнє світу залежить від того, чи вдасться забезпечити ефективну взаємодію машин і людей. Штучний інтелект може стати як ворогом і конкурентом, так і «колегою» та помічником.
