Не можна сказати, що новий керівник НТКУ потрапив на тепленьке містечко. У той момент, коли пан Стецьків сів у керівне крісло на десятому поверсі «олівця», йому, напевно, разом iз першою філіжанкою кави принесли величезного стоса проблемних питань, які потрібно вирішувати дуже швидко. І перше — це організація пісенного конкурсу «Євробачення», який відбудеться вже через три місяці, а зроблено ще дуже мало. Свої вимоги до нового керівника мають і працівники телекомпанії. Напередодні офіційного призначення Тараса Стецьківа голова нової профспілки працівників НТКУ Мар’яна Ангелова розповіла «Дню» про основні позиції профкому: «Ми будемо чекати від нашого керівника вирішення ряду питань. По-перше, нова профспілка висунула ініціативу вимагати від Верховної Ради внесення Національної телекомпанії у список стратегічних об’єктів, які не підлягають приватизації. По-друге, ми хотіли б звернутися до Тараса Стецьківа як до члена парламентського комітету з питань бюджету, щоб він застосував весь свій вплив, і Національна телекомпанія в цьому році одержала належне їй за законом фінансування, хоча б адекватне тим 45 мільйонам, які були минулого року. Також йдеться про створення стабілізаційного фонду перехідного періоду, який теж має бути передбачений бюджетом. Причому цей фонд має гарантувати як перехід до нової якості продукції, так і соціальні аспекти цього переходу. Ми розраховуємо на підтримку Тараса Стецьківа в цих питаннях. У разi його призначення він стає керівником величезної організації, у якої дуже багато проблем, але є також довга історія, яка називається «національна школа тележурналістики».
На початку тижня віце-прем’єр Микола Томенко представив колективу Національної телекомпанії України нового керівника. Того ж дня три віце-президенти НТКУ Микола Канішевский, Геннадій Радченко, Євген Каленський подали заяви про відставку. Такий початок відповідає словам пана Стецьківа про те, що його політика на новій посаді стане «політикою корінного реформування телекомпанії» (про що він повідомив «Дню» ще до офіційного призначення). «День» вирішив з’ясувати у нового президента НТКУ, якими будуть його перші кроки на цій посаді.
— Зараз ми займаємося вивченням стану справ на телекомпанії. Як з’ясувалося, він — поганий, але не безнадійний. Друге питання — це добір кадрів, тому що частина людей, яка прийшла з попереднім керівником, звільнилася (що є абсолютно нормальним з їхнього боку). Гадаю, що до кінця тижня буде вироблений оптимальний варіант зміни структури управління компанією. Паралельно ми «розгрібаємо» перші кілька (з тисяч) проблем, які пов’язані з проведенням конкурсу «Євробачення». Отже, нинi паралельно займаємося трьома-чотирма великими напрямами, хоча зазвичай така телекомпанія має мати один напрям. Тобто ми ще навіть не розглядали питання вдосконалення обличчя каналу, яким є програмний продукт тощо.
— Чи не вбачаєте ви протиріч між призначенням на посаду президента НТКУ члена фракції «Наша Україна» і тим, що Президент України йшов на вибори шляхом самовисунення?..
— Одне до другого не має ніякого відношення. Тому і протиріч я не бачу.
— Оскільки ви самі погодилися з тим, що ваше призначення політичне...
— Я ніколи з цим не погоджувався. Термін «політичне призначення» прозвучав у пресі, можливо, з вуст віце-прем’єра. Я ж ніколи з цим не погоджувався.
— Тоді хто буде контролювати вашу роботу від платників податків, за кошти яких й існує НТКУ?
— Я хочу сказати, що не тільки Національна телекомпанія України існує за гроші платників податків. Конкретно ж НТКУ має наглядову раду, яка призначається на сьогодні Кабінетом Міністрів. Якщо компанія перетвориться в суспільне телебачення, то там буде наглядова рада, яка від імені суспільства контролюватиме цей процес.
— Ви прийшли на телебачення з політики. Чи не передбачає це політичного контролю за змістом програм, і які будуть запобіжники такого контролю?
— Не буде ніякого політичного контролю за змістом програм. Я прийшов на цю посаду як менеджер і управлінець з певним стратегічним баченням, яким має бути українське телебачення.
— Що ви зробите для того, щоб УТ-1 було цікаво дивитися?
— Усе, що в моїх силах. Є варіанти, і сподіваюся, що в якійсь середньостроковій перспективі суспільство їх зможе помітити.
— У який термін і за які кошти?
— Я постараюся, щоб це сталося через півроку. А зробимо ми це за кошти, які самі зуміємо заробити.
КОМЕНТАРІ
А «День» звернувся до експертів з пропозицією прокоментувати «політично-партійне» призначення керівника НТКУ.
Володимир ПОЛОХАЛО, шеф-редактор журналу «Політична думка»:
— Редакційна політика УТ-1 під керівництвом Олександра Савенка була у форматі настанов, орієнтацій та побажань керівництва СДПУ(О). Не йдеться про те, мав він там таємний партійний квиток чи ні. Це не має жодного значення з погляду його реальної політичної орієнтації. У цьому контексті призначення нового керівника, який є членом партії, не суперечить попередній практиці та історії УТ-1.
Мені здається, що взагалі партійність в українських умовах — відносна річ. Хоча б тому, що десь половина провідних членів різних партій змінювали свою партійну приналежність, а з погляду ідеологічної доктрини, гадаю, — дві третини. Тому не можна партійність брати як визначальний критерій і вживати його в контексті європейських традицій і європейських уставних демократій.
Наскільки мені відомо, нова влада будується на квотному принципі. Йдеться про виконавчу вертикаль влади. Це той принцип, який є легітимним, оскільки Президент України Віктор Ющенко переміг, маючи підтримку коаліції «Сила народу». Звісно, назначаючи людей на ключові посади в державі, він так чи інакше віддає перевагу не тим партійно-політичним силам, які були стрижнем його опонента, а тим, які підтримували його. І це цілком логічно, хоча є чимало прикладів, як ті, хто до революції не мав жодного стосунку до нової влади, більше того, навіть належав до іншого табору, також увійшли в перелік осіб, які зайняли найвищі посади в державі. І це є третій момент, який девальвує цей пуританський підхід відносно того, який член партії що має очолювати.
На мою думку, найважливішим, коли йдеться про державне телебачення, має бути насамперед спроможність людини, яка обiймає керівну посаду в цій структурі, все-таки зробити телебачення не рупором, як це було тринадцять з половиною років, а посередником між владою та суспільством. Тут дуже важливо, щоб змінилася сама функція державного телебачення, а вона може змінитися, якщо людина, яка його очолює, буде справді сучасною, модерною й насамперед сповідуватиме демократичні цінності, стандарти, високу професійність, і просто буде демократом.
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, генеральний директор компанії «Медіа Дім»:
— Я різко негативно ставлюся до будь-яких партійних призначень на телебаченні, тим більше на державному; тим більше, якщо до цього були декларації зробити його громадським. Жодним чином це не стосується безпосередньо Тараса Стецьківа, тому що ми з ним знайомі, і я знаю Тараса як відомого талановитого політика.
Мова йде про сам принцип призначення, а він є жахливим. Основний принцип роботи громадських мовників полягає в тому, що навіть у наглядових радах цих телерадіокомпаній немає політиків, а є представники громадських організацій (не говорячи вже про керівний склад). Тому призначення Президентом на цю посаду політика мені здається дуже неприємним симптомом — абсолютно далеким від будь-яких європейських норм і правил. Більше того, згідно із яким законом Президент в Україні сьогодні повинен призначати керівника державного телебачення? Такого закону немає. Через те мені здається, що керівника державного телебачення в цій ситуації повинен був би призначати уряд, тому що НТКУ є державним підприємством, або уповноважений від уряду, наприклад, Держкомтелерадіо.
Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Якщо говорити про державне телебачення, то все-таки на першому місці має стояти професіоналізм. Тут потрібна людина, яка добре знає телебачення та журналістику, — і не лише з погляду професійного знання, а й із погляду середовища, тобто має хороші контакти, стійкий авторитет, свій продукт у цій сфері, яким може пишатися, і досвід, який дозволить їй бути не лише керівником, а й експертом.
Другий важливий компонент, на мій погляд, це те, що ЗМІ, тим більше пов’язані з державною власністю, не повинні бути предметом якихось коаліційних розбірок або поділу. Через ту просту причину, що саме зараз питання свободи та незаангажованості ЗМІ (не беручи до уваги форму власності) стоїть на порядку денному — і в контексті оранжевої революції, і з погляду очікуваних змін. А тому будь-який політичний ангажемент, навіть якщо він декларуватиме нейтральність, — це мінус телебаченню за визначенням. Я дуже сподіваюся, що Тарас Стецьків знайде в собі сили на організацію багатомірної експертної системи, пов’язаної з роботою телебачення, що дозволить йому створити хоч якийсь буфер свого політичного ангажементу. По-друге, сподіваюся, що керівниками головних підрозділів нового державного телебачення призначатимуть не його заідеологізованих політичних партнерів, а все-таки професіоналів. І найважливіше, що хотілося б побачити на оновленому українському телебаченні, то це конкурсний підхід до програмного продукту.
Микита ПОТУРАЄВ, член правління консалтингової групи «Телемедіа»:
— Раніше я вже стверджував, що не вірю в те, що суспільне телебачення в нашій країні відбудеться найближчим часом (нагадаймо, що як база для його створення розглядається насамперед НТКУ. — Ред. ). На це є кілька об’єктивних причин. Влада боїться інформаційного ресурсу. Вона знає його силу. Вона зіткнулася з цим, будучи опозицією. Влада чудово усвідомлює, що на сьогодні вона не має інших каналів інформації для того, щоб передавати свою думку без спотворень, крім як Національні теле- та радіокомпанія України. Тому, навіть попри те, що, припустимо, канал «1+1» або ті канали, які прийнято пов’язувати з Віктором Пінчуком, зараз займають нейтральну або навіть позитивну позицію до влади, мені здається, цей страх досить сильний.
Політичне керівництво НТКУ мене абсолютно не бентежить, бо воно було таким протягом усіх років незалежності. Така об’єктивна реальність, і ми повинні спокійно до цього ставитися. Я сподіваюсь, що Тарас Стецьків зможе зробити багато корисного для того, щоб вивести НТКУ з тієї кризи, в якій вона перебувала протягом останніх років. Імовірно, буде вирішена проблема з боргами, знайдені можливості проінвестувати розвиток телекомпанії. Там є багато роботи. Це певним чином щось на кшталт «передпродажної підготовки» телекомпанії. Це треба пройти для того, щоб потім перетворити НТКУ на справжнього суспільного мовника. А те, що це станеться, — не сумнівайтеся. Бо без перетворення НТКУ на справжню суспільну телекомпанію жодні розмови про Європу немислимі. Я думаю, що пристрасті вляжуться, економічна та політична ситуація в країні якось стабілізується, і після 2006 року, коли визначиться майбутній парламент, уже не буде такого нав’язливого бажання використовувати цей медіаресурс.
