У той час як вітчизняні журналісти переймалися всіма можливими кризами в Україні та їхніми наслідками, американські колеги з раннього ранку до пізньої ночі жили виборами. Зараз, коли ейфорія вже минула, настав час для холодного аналізу. Виявляється, прокралася тема виборів на шпальти та в ефіри американських ЗМІ ще за два роки до дня виборів, і з кожним днем повідомлень про кандидатів ставало все більше й більше. Уже в середині 2007 року виборча тема так заполонила всі медіа, що пересічному українцю, який потрапив до США, здавалося, що на вибори треба йти вже наступного тижня. Дебати, часті зустрічі з виборцями, промови, результати численних соціологічних досліджень — усе це привертало пильну увагу журналістів, які ділилися всіма новинами з аудиторією.
Однак у журналістиці головне не кількість, а якість. Якості в роботі колег зі США не вистачало: на упередженість чи непрофесійність журналістів нерідко скаржилися оглядачі, блогери та медіа-критики. Часто критикували модераторів телевізійних дебатів. Одні ставили несерйозні й недоречні запитання, інші були занадто жорсткі з кандидатами.
Елізабет Едвардс у статті «Боулінг 1, медицина 0» в New York Times висловила думку, що ознаки сильних медіа США, які мали таке важливе значення для демократії на початку розвитку країни, зараз перемістилися до менших місць збору інформації — інтернету й рідше — серйозних статей. Тому під час виборів людям усе важче було знаходити повну інформацію, особливо тим, у кого не було доступу до інтернету.
Американські соціологічні організації протягом усієї кампанії проводили дослідження щодо висвітлення медіа президентських перегонів. Цифри та відсотки неодноразово змінювалися на перевагу того чи іншого кандидата.
За результатами опитувань американської незалежної дослідницької інституції Pew Research Center for the People & the Press, опублікованих 22 жовтня, 70 відсотків виборців вважали, що медіа бажає перемоги на виборах Бараку Обамі. Дослідження показали, що образ Обами у ЗМІ протягом усієї президентської кампанії був переважно позитивним. І навіть працівники відверто республіканської мережі Fox New Channel були не в змозі змінити позитивного сприйняття Обами, створеного іншими медіа. Варто також зазначити, що протягом останніх президентських кампаній електорат неодноразово висловлював думку про підтримку медіа саме претендентів від Демократичної партії. Однак це не завадило Бушу-молодшому двічі перемагати на виборах.
Протягом останніх двох місяців американська громадськість нарешті відчула себе обізнаною з ключовими позиціями двох головних кандидатів щодо економіки, світової фінансової кризи та зовнішньополітичної діяльності. Саме такої — конкретної — інформації часто не вистачає українським виборцям. Хоча, як бачимо, незважаючи на вражаючі демократичні здобутки американського суспільства, тамтешні ЗМІ, як і в Україні, далеко не ідеальні.
Спеціально для «Дня» висвітлення американськими ЗМІ президентської кампанії прокоментували незалежні медіа-експерти США.
Джим АНДЕРВУД, президент дослідницької організації Underwood & Associates:
— Висвітлення цих виборів суттєво відрізнялося від висвітлення попередніх із двох причин. ЗМІ почали фокусуватися на виборах ще два роки тому. Зазвичай виборчі кампанії з’являються в медіа-матеріалах за рік до голосування. Висвітлення почалося рано через можливості, які виникли в суспільстві США. Уперше ми могли обрати на посаду президента жінку (Гілларі Клінтон) або афроамериканця (Барака Обаму). Спочатку ніхто не давав Обамі багато шансів на перемогу, але в ході кампанії він зміг перебрати увагу медіа з Гілларі на себе. Інший чинник, який відрізняє ці вибори від попередніх, це кількість зібраних та витрачених кандидатами коштів. Ці вибори побили всі можливі рекорди зі збору грошей. Для перемоги Обама зібрав та витратив більше коштів, ніж будь-який інший кандидат.
Є й інші особливості. Це інтенсивна увага до процесу цілодобових телемереж, таких як CNN, MSNBC та Fox News Channel. Промови кандидатів були повністю показані на каналах. Зазвичай вони супроводжувалися дебатами або обговореннями, учасниками яких були аналітики з Демократичної та Республіканської партій. Представники обох сторін висловлювали свої думки, іноді дискусія ставала гарячою та жорсткою.
Політичного аналізу під час цих виборів було більше, аніж при будь-яких інших, свідком яких я був, починаючи від дебатів Ніксона та Кеннеді в 60-х роках. Коли республіканець Джон Маккейн обрав Сару Пейлін, урядовця з Аляски, своїм віце-президентом, напруженість у висвітленні медіа також зросла.
Ситуація з об’єктивністю медіа США схожа на ситуацію в Україні. Американські медіа, особливо мовники (радіо й телебачення), заявляють про свою незалежність, однак насправді це не так. CNN та MSNBC зазвичай більш прихильні до демократів, а Fox News підтримує республіканців. Fox тут особливо необ’єктивний. Карл Роув, політичний стратег президента Буша, відмовлявся з’являтися на CNN чи MSNBC, однак завжди давав коментар для Fox News Network.
Дещо інша ситуація з пресою. Багато друкованих ЗМІ дійсно незалежні. Хоча республіканці стверджують, що New York Times — ліберальне видання, рупор для лівих поглядів Демократичної партії.
Я не думаю, що для новинних організацій добре мати офіційну позицію чи рівнятися на певну політичну силу. Навіть якщо вони не є незалежними, їм слід хоча б прагнути бути такими. Медійна організація має поставити за місію бути справедливою та збалансованою, без політичних уподобань.
Мелінда РОУДС, викладачка журналістики, Університет Огайо Веслеян:
— Американські медіа виглядають сильними, коли публікують журналістські розслідування на важливі теми. На жаль, ЗМІ рідко працюють найкращим чином. Усі дебати висвітлювалися, але поставлені запитання були поверховими й недоречними, а модератори не заохочували кандидатів виправляти очевидно неправильну інформацію. Є чимало свідчень про так звані повідомлення-перегони під час цих виборів (хто попереду, хто має переваги відповідно до соціологічних досліджень).
Були штати, які отримали набагато більше уваги з боку медіа, ніж інші. Таким був і штат Огайо через високу концентрацію прихильників республіканців та активну кампанію, що тут проводилася. Медіа-мовники створювали імідж кандидатів, під час цього вони брендували та продавали себе.
Друковані ЗМІ та Національне громадське радіо проявили себе краще. Вони також подавали матеріали про особистий та професійний досвід кандидатів, що демонструвало виборцям, як майбутній президент впорається з можливими проблемами й кризою.
Зміни в ЗМІ, конвергенція новин та еволюція технології — ті чинники, які суттєво відрізнили ці вибори від попередніх. Інтернет-медіа були надзвичайно активні; повідомлення новинних медіа поєднували фотожурналістику, відеографію та аудіо, аби створити матеріали, що надихають і є легко доступними в будь-який час для кожного, хто має доступ до інтернету. Таким чином, ми чули, наприклад, голоси з Руху за цивільні права, поєднані з розмірковуваннями електорату 2008 року.
Зміни в технології означають, що умови журналістської роботи постійно змінюються. Вони також відчиняють двері для журналістів із регіонів. Деякі експерти доводять, що це демократизація процесу передачі інформації, однак здається, що цього разу це призвело до фрагментації в процесі висвітлення новин. Це спостереження, мабуть, відображає провал у намаганні журналістів розвивати та вдосконалювати роль «голкіпера». Щодо самого процесу висвітлення та поширення інформації, то я не думаю, що ці вибори набагато відрізнялися від висвітлення попередніх виборів.
Найбільшим недоліком медіа-консолідацій є зменшення журналістської самостійності. Коли спостерігаєш за ключовими власниками медіа (у США та Європі), їх можна легко ідентифікувати. Упереджене ставлення, яке демонструє «власність» деяких таких корпорацій, іноді очевидне, однак найчастіше воно ледь помітне й широко поширюється. Я вважаю, що розкриття власників важливіше, ніж декларувати себе «ліберальними» чи «консервативними». Насправді, я думаю, іноді ЗМІ, намагаючись здаватися об’єктивними, не можуть впоратися зі своєю роботою, якою є справедливе та чесне висвітлення подій. Бо саме це — справжнє й високе покликання журналістів.
У жовтні кількість інформаційних повідомлень про президентські перегони складала понад половину всіх новин. За даними того ж Pew Research Center for the People & the Press, 38 відсотків американців цікавилися й слідкували за розвитком цих подій. Водночас більшість аудиторії (42 відсотки) цікавилася світовою економічною кризою, однак повної інформації отримати не могла, адже журналісти виділяли цій темі лише 23 відсотки своїх матеріалів. Недостатньо повідомлень було й про ситуацію з цінами на нафту та олію. Після довгих двох років спостережень за президентськими перегонами, журналісти США поступово переорієнтовуються на висвітлення інших проблем, яким не надавали належного значення і які, на жаль, зачепили вже весь світ.
