У середу в Києві завершився 64-й Всесвітній конгрес преси та 19-й Всесвітній форум редакторів («Свобода слова — це свобода не журналістів, а громадян, інтереси яких відстоює вільна преса», «День» № 156 від 4 вересня 2012 року).
Напередодні заходів звучали голоси проти їх проведення у Києві, мовляв, це бонус на баланс чинної влади. Такі ж сумніви, як з’ясувалося пізніше, були й в організаторів та іноземних учасників. Утім, попри всі застереження, форум та конгрес таки відбулися.
Складно сказати, наскільки глибоко за три дні перебування в українській столиці іноземні журналісти зрозуміли Україну. Утім, вони, принаймні, могли нею зацікавитися. Тепер при згадках про нашу країну в іноземній пресі в кількох сотень редакторів і топ-менеджерів світових видань виникатиме певний образ, емоція, які вони порівнюватимуть з інформацією, що надходить у світовий медіа-простір. А всі ми знаємо, що інформація ця часто спотворена або ж просто поверхнева.
Проте Всесвітній конгрес преси та Всесвітній форум редакторів у Києві більш важливі з іншої точки зору. Завдяки цим медіа-подіям Україна опинилася в центрі світових дискусій. Їх проведення розмикає певні рамки, властиві нам як країні постколоніальній. Юрій Шевельов писав про загрозливу українську провінційність. Долучення до дискусій такого рівня — це можливість порівняти себе з іншими, зрештою, краще роздивитися як наші недоліки, так і позитиви. Інше питання, наскільки українські медійники скористалися цією можливістю?
Зрозуміло, що конгрес та форум — це платформи для розмови про медіа як індустрію. Тут величезну увагу приділяють інструментам залучення аудиторії, новітнім технологіям. Це й не дивно, адже на Заході свобода преси пов’язана, насамперед, з економічною незалежністю, якої можна досягти лише за умови прибутковості видання. Тому питання медіа як успішного бізнесу — це щоденний виклик, з яким стикаються, принаймні, західні ЗМІ. Українські журналісти повинні працювати відразу в двох площинах. Перед ними ще досі стоїть завдання побудови у країні громадянського суспільства, що відбувається повільними темпами. Утім, те, що Україна ще, так би мовити, наздоганяє Європу в політичному плані, не означає, що ми повинні відставати в інших сферах. Тому Всесвітній конгрес преси та Всесвітній форум редакторів — це була хороша нагода «вирости» технологічно, перейняти досвід іноземних колег у сфері інструментарію, освоєння нових платформ.
«День» запитав у іноземних учасників форуму: які виклики сьогодні постають перед світовою журналістикою; чи можливо друкованим виданням за умови конкуренції з Інтернетом зберігати баланс між якістю матеріалів та необхідністю заробляти гроші; як вони оцінюють рівень дискусії та про їхні спостереження під час перебування в Україні?
«УКРАЇНСЬКИМ ЗМІ НЕ ВИСТАЧАЄ ВИХОДУ НА МІЖНАРОДНИЙ РІВЕНЬ»
Якоб МЕТЬЮ, президент Всесвітньої організації видавців газет і новин:
— Ми маємо бути доступними на всіх платформах. Для нас важливе зменшення затрат на діяльність ЗМІ. Але якість контенту — це основа професійної журналістики, і тут не може бути жодного компромісу.
Звичайно, має бути баланс. Але якщо у вас хороший контент, це приваблює рекламодавців і читачів. Тому питання прибутку автоматично вирішується.
Рівень дискусії достатньо високий, під час пленарних засідань піднімалися актуальні теми. Я думаю, що проведення Всесвітнього конгресу преси та Всесвітнього форуму редакторів у Києві сприятиме розвитку цифрових технологій в українському інформаційному просторі.
Україна — чудова країна, люди — гарні та гостинні. У нас хороший рівень співпраці з вами. Але ЗМІ не вистачає виходу на міжнародний рівень, щоб вони трималися на рівні зі світовими медіа. Сподіваюся, конгрес та форум можуть стати хорошим початком.
«ЗАВДАННЯ ЯКІСНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ — ДАТИ ЛЮДЯМ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКОЇ ВОНИ ПОТРЕБУЮТЬ»
Бернард МАРГАРІТТ, президент Міжнародного комунікаційного форуму, ветеран французької журналістики:
— Побутує думка: якщо у світі з’являється нова технологія, попередня має відійти в минуле. Так думали про газети з появою радіо, про радіо — з появою телебачення. Тепер з’явилися інтернет-медіа. Але я не думаю, що після появи соціальних медіа зникнуть друковані видання. Хоча, звичайно, в цих умовах друкована преса мусить змінити свою стратегію. Наприклад, людям не потрібні новини в газетах, оскільки вони швидше отримують їх з Інтернету. Тому завдання газет — не просто надрукувати новину, а пояснити її, щоб люди могли сформувати власну думку про ту чи іншу подію. Більше того, парадокс полягає в тому, що у минуле відійде низькоякісна друкована преса. Навряд чи комусь будуть потрібні паперові таблоїди. Але якісні медіа, які пояснюють аудиторії процеси та події, будуть займати сильніші позиції, ніж будь-коли.
Моїм завданням як президента Міжнародного комунікаційного форуму, що працює в 114 країнах світу, є підтримувати якісні медіа, сприяти тому, щоб журналісти виконували свою місію — були опорою демократії й засобом для об’єднання людей. І це завдання — незмінне. Змінюються лише інструменти його виконання. Цифрові медіа теж є інструментом. Безглуздо зосереджуватися як тільки на друкованій, так і тільки на цифровій платформі. Важливо для кожної компанії урізноманітнювати платформи, з яких вона доносить інформацію до своєї аудиторії. Цифрові медіа — це вражаючий засіб також тому, що вони до інших соціальних прав надають людині право на самостійне поширення інформації. І це чудово. Іншою особливістю цифрових медіа є можливість користувача вибрати для себе цікаве й потрібне. Але завдання якісної журналістики — дати людям інформацію, якої вони потребують, щоб розуміти ситуацію й залишатися громадянами. Тобто завдання не змінилися. Але в умовах цифри друковані видання мають ставати щоразу кращими.
Це цікавий конгрес. Я часто беру в ньому участь, хоча в основному не заради доповідей, а щоб поспілкуватися з журналістами з усього світу. Щодо сесій, тут є багато людей, які включені в журналістику як в окремий вид бізнесу, і говорять вони про те, як заробити більше грошей. Друга категорія учасників — це люди, які говорять про технології. Це важливо. Але мало людей говорять про те, що ще важливо для медіа, — про контент.
Я поділяю застереження, висловлене в редакторській колонці Kyiv Weekly перед конгресом, про те, що він відбувається в умовах проблем зі свободою слова, утисків прав людини в Україні. Є проблеми в опозиційного телеканалу. І це свого роду виклик. Але я сподіваюся, що наше перебування тут матиме позитивний вплив на суспільство та ситуацію зі свободою слова. Є ризик, що коли ви приїжджаєте в країну, де не все гаразд зі свободою слова, то своїм приїздом стимулюєте у влади відчуття, ніби міжнародна спільнота закриває очі на її дії. Але є інший аспект: ваш приїзд може мати вплив, може допомогти іншим людям відчувати себе більш вільними. І у такий спосіб ми також формуємо відчуття солідарності у журналістів усього світу. Я сподіваюся, що цей форум покаже, що журналісти усього світу справді відчувають цю солідарність.
«ЯКЩО ВИ СПЕРШУ ТУРБУЄТЕСЯ ПРО ЯКІСТЬ, ТО НАВЧИТЕСЯ ЗАРОБИТИ НА СВОЄМУ ПРОДУКТІ»
Джон КРЮЙКШАНК, генеральний директор найбільшої в Канаді газети Toronto Star:
— Журналістика — це насамперед долучення до світової медіа-спільноти. Питання полягає в тому, наскільки місцеві журналісти можуть відповідати її потребам. Я думаю, одним із найбільших завдань для будь-якого ЗМІ у світі є створення такої бізнес-моделі, яка могла б забезпечувати ресурси для продукування новітнього контенту. Очевидно, наступне — це здатність залучити аудиторію, яка стежитиме за вашою діяльністю. І найвищим досягненням є вміння працювати в середовищі свободи слова, позбавленому будь-яких маніпуляцій та впливів.
Я не знаю, чи тут можливий баланс. Я думаю, що ви як видавець приймаєте для себе рішення, що саме ви хочете робити. А тоді ви шукаєте шляхи підтримки свого продукту. Якщо ви хочете лише заробити гроші, то вам не потрібно турбуватися про баланс. Але якщо ви турбуєтеся перш за все про якість, то навчитеся заробити на своєму продукті. Є багато моделей, на прикладі яких можна побачити, як це робиться. Зокрема, для тих, кому це цікаво, Нью-Йорк Таймс пропонує багато варіантів.
Я вважаю, було три чи чотири достатньо сильних та цікавих презентації. Можна вибрати найкраще — і це добре.
Я не виходив за межі центру міста. Але мені подобається Київ, подобається, що тут багато зелені, багато парків, на відміну від багатьох інших міст. Ви також маєте багато визначних місць, зокрема, церков. Люди дуже дружні. Я рекомендуватиму приїхати сюди своїм знайомим. Але водночас в Україні триває процес політичної еволюції. І це дуже важливо для прибічників демократичної України, а ми саме такими й є. Я сподіваюся, що ви знайдете свій шлях вирішення проблем, які перед вами стоять.
«ОСНОВНИЙ ВИКЛИК, ПЕРЕД ЯКИМ СТОЯТЬ ЗМІ, — ЯК СЕРЕД МАСИВУ ІНФОРМАЦІЇ ВІДШУКАТИ ПОТРІБНУ ТЕМУ»
Кеті МА, директор з соціальних медіа IPC Media, Time Inc., Великобританія:
— Ми повинні думати не тільки про контент, а й про те, як зрозуміти аудиторію. В умовах цифрової революції існує надлишок інформації, яку потрібно фільтрувати. Як використовувати цю інформацію так, щоб відшукати потрібну тему, — це основний виклик, перед яким стоять ЗМІ.
Я зі світу журналів, тому не впевнена, як це працює в новітній журналістиці, але думаю, що якщо у вас якісний контент, люди будуть платити за нього, якщо ж ні, то у вас не буде прибутку.
Я думаю, що рівень високий. Я багато дізналася про новітню журналістику, оскільки недостатньо обізнана в цій сфері. Але виклики — величезні, це справді так. Адже попит на продукцію засобів масової інформації на Заході знижується.
Мені сподобалася ваша країна: чудові люди, хороша їжа. Ми вчора відвідали музей у Пирогові, й я була вражена народними танцями.
